Памʼяті авіаційного механіка, сержанта Віталія Демчука (позивний «Дєд»)

Завзяття, розум, хоробрість чоловіка викликали захват у багатьох

Віталій Демчук народився 6 жовтня 1967 року в с. Жакчик Гайворонського району Кіровоградської області. Закінчив Родниківську середню школу Уманського району Черкаської області. Згодом вступив до уманського училища, де здобув спеціальність токаря-фрезерувальника. Після практики на Дніпропетровщині чоловік проходив строкову службу в Хабаровському краї.

Після служби Віталій повернувся в село свого дитинства - Родниківку біля Умані. Тут він влаштувався у військову частину механіком з обслуговування літаків. Прослужив вісім років у званні старшого сержанта.

 У червні 1991 року чоловік поєднав долю з дівчиною Ларисою. У подружжя народилось двоє дітей. 

З 2021 року Віталій працював в Уманській районній центральній бібліотеці водієм.

Після масштабного вторгнення Російської Федерації 24 лютого 2022 року чоловік вступив до лав сільської територіальної оборони Паланської громади.

Влітку 2022 року Віталія призвали до лав Збройних сил України. Він проходив службу в 56-й бригаді, у 42-му батальйоні, був головним сержантом. Воював під Водяним Донецької області.

15 січня 2023 року «Дєд» під час бою знищив з РП-7 кілька ворожих одиниць БМП-2 та один танк. Декілька танків ворога підірвались на мінному полі. Кількість загарбників тоді перевищувала сили ЗСУ в десять разів, але умілими діями підрозділ Віталія відбив наступ противника. На жаль, той бій став для чоловіка останнім...

"Майже ніколи не сидів на місці, завжди був зайнятий вдосконаленням побутових умов, навчанням військової справи. Ним захоплювалися, наслідували, поважали. Він був не лише побратимом, але й другом, братом, батьком, чоловіком, сином. “Тяжко говорити про чоловіка в минулому - він був золотою людиною!”, - з болем згадує дружина Лариса.

Його дуже поважали односельці. У місцевому старостаті кажуть: “Хороший сусід, чуйний, адекватний. Ніколи нікому не відмовляв”.

До початку широкомасштабного вторгнення Віталій зробив багато для волонтерської допомоги військовим через своїх численних друзів. У річницю загибелі родина та друзі, сусіди та колеги сумують за Віталієм, згадуючи, що з його втратою неначе хтось висмикнув стержень, на якому все трималося…

Вічна памʼять Герою!

За матеріалами Паланської ОТГ

Фото із сімейного архіву надано Ларисою Демчук