Закрити українське небо над зоною бойових дій цілком реально
Що загрожує російській авіації у 2024 році
У 2024 рік Україна увійшла з надією на отримання від міжнародних партнерів цілої низки нових зразків озброєнь – зокрема винищувачів F-16. А ось для російських окупаційних військ рік розпочався із серйозних втрат в авіації, що вже робить українське небо для окупантів небезпечним.
Але як зміниться ситуація з появою F-16 і не лише? Спробуймо розібратися.
ВТРАТИ ОКУПАНТІВ
Несподівані втрати одразу трьох фронтових бомбардувальників-винищувачів Су-34 у районі тимчасово окупованої Чаплинки у грудні 2023-го, а потім літака ДРЛВ А-50 та пошкодження Іл-22 над Азовським морем у січні 2024-го порушило питання про безпеку українського неба для росіян навіть над тимчасово окупованими територіями.
З грудня 2023 року різко зменшилася кількість бойових вильотів ПКС РФ над лівобережною Херсонщиною, але варто зазначити, що підвищилася інтенсивність роботи російської тактичної авіації в Донецькій, Луганській та Запорізькій областях. У той же час вдалося відігнати А-50 та Іл-22 від їхніх звичних маршрутів, але не повністю припинити діяльність.
У багатьох виникає уявлення, що у 2024-му році, коли Повітряні сили ЗСУ отримають F-16, відразу ж розпочнуться такі собі повітряні бої в стилі “Top Gun”, але це не так.
2024-й дійсно стане роком витіснення російської авіації з українського повітряного простору, я в цьому впевнений, але відбуватися це буде за зовсім іншим і не настільки захопливим сценарієм. Хоча результати будуть справді захопливими.
ПОВІТРЯНИЙ БІЙ 2024
Можливості, особливо в питаннях вогневого ураження та номенклатури ракет, легких винищувачів F-16 я вже розглядав раніше, а тому зупинюся на головному їхньому засобі далекого ураження повітряних цілей – ракетах “повітря-повітря” AIM-120 AMRAAM.
Найпривабливішими для нас є ракети модифікацій AIM-120C-5/C-6/C-7, а також AIM-120D з дальністю ураження 105, 120 та 180 км.
Фактично ці ракети дозволять F-16 уражати російські літаки не лише над усією лівобережною Херсонською областю, а й над північчю тимчасово окупованого півострова Крим. Будь-який з російських бойових літаків ще до того, як заходитиме в зону для пуску своїх ракет або скидання КАБ, збиватиметься. Але за невеликої умови.
Для того щоб згадані ракети були ефективні на максимум, їм життєво необхідна підтримка по цілевказівці за рахунок літаків далекого радіолокаційного виявлення – AEW&C (або, як вони відомі у нас, – AWACS). З огляду на те, що ці літаки перебувають на регулярному чергуванні в повітряному просторі Румунії, в наданні такої підтримки я не сумніваюся.
Тобто знищення російської авіації проводитиметься на відстанях, де вони самі нічого не зможуть нам протиставити? Буде таке собі “побиття немовлят”? Не зовсім так.
Для російської тактичної авіації є номенклатура ракет класу “повітря-повітря” великого радіуса дії. Зокрема, Р-77 (110 км), Р-33 (160 км), Р-37 (нібито до 400 км)… Але всі російські далекобійні ракети класу “повітря-повітря” мають таку ж залежність від авіації ДРЛВ, як і у західних. Ось тільки щоб надати можливість російським ракетам використати весь свій потенціал, російським літакам ДРЛВ доведеться вийти з безпечної зони та повернутися до зони підвищених ризиків.
Фактично російська авіація буде загнана (як мінімум у небі над лівобережною Херсонщиною) у глухий кут, адже будь-яка спроба протидії українській авіації загрожуватиме потенційною втратою бойових чи розвідувальних літаків. Водночас поблизу лінії бойового зіткнення Луганської та Донецької областей застосування F-16 може бути обмеженим, оскільки це зона за межами ефективного застосування літаків AEW&C, без заходу в повітряний простір України.
Саме тому, на мій погляд, домінування F-16 розпочнеться саме з лівобережної Херсонщини. Але в повітряному бою перемагатимуть не лише ці літаки.
ПІДТРИМКА З ЗЕМЛІ Й НЕ ТІЛЬКИ
У рецепті з вигнання російської авіації з українського повітряного простору три інгредієнти, і F-16 лише один із них. Цілком не відкидаю, що F-16 стане не єдиним зразком західного винищувача, який надійде на озброєння ПС ЗСУ.
В Україні регулярно приділяється увага постачанню німецьких ракет TAURUS, і в міру цих затримок все обурення виливається на німецьких політиків. Хоча це не зовсім справедлива критика. Адже є ще й невирішене питання з інтеграцією цих ракет у Су-24, що є набагато проблемнішим завданням, ніж інтеграція Storm Shadow та Scalp-EG. Але це не проблема для винищувачів SAAB Gripen.
Тим більше, що під час виступу в Давосі глава МЗС Швеції Тобіас Більстрем зазначив, що Стокгольм не проти передання SAAB Gripen Україні – у разі виконання низки умов. А у серпні 2023 р. повідомлялося про прибуття до Швеції українських пілотів для проходження курсу підготовки на SAAB Gripen.
Однак це лише припущення, а щодо інших складників із вигнання росавіації, то вони також добре знайомі – комплекси ППО великого радіуса дії та ATACMS.
Ракети ATACMS повинні будуть обмежувати й загалом унеможливити використання російською авіацією аеродромів на тимчасово окупованих територіях. Відповідно це скоротить оперативність та підвищить ресурсовитрати у російської авіації. У той час як засоби ППО зберігатимуть високі ризики для ПКС РФ, навіть коли не фіксуються зльоти F-16.
ВИСНОВКИ
У 2024 році російській авіації буде неспокійно в українському небі, але й перед ПС ЗСУ стоять непрості завдання комплексного застосування кількох засобів протидії РОВ, а також потрібна у найвищому ступені акуратність під час застосування цих засобів, оскільки ворог теж має чим відповісти.
Також слід розуміти, що результати будуть не блискавичні, і відразу над усією зоною бойових дій зробити таку собі “безпольотну зону” для російських окупаційних військ не вийде, але загалом це цілком можливо.
Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач проєкту "Інформаційний спротив"