«Вампіри» виходять на полювання вночі

Українські ударні дрони працюють зі снайперською точністю і наводять страх на окупантів

Дрони – зброя, яка зробила сучасну війну високотехнологічною. Якщо раніше безпілотники були більше “очима” артилерії, то сьогодні вони самі вражають ворога.

- Цей дрон – гарна заміна міномета. Якщо треба розібрати якесь вороже укріплення, то ми прицільно по ньому б'ємо. Міномет не має такої точності й дальності. Майже кожен виліт “Вампіра” – це знищений бліндаж. А якщо ще добре попрацювала розвідка й у бліндажі є противник, то це ще й знищення його особового складу, – говорить командир взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів “Вихор. Дніпро” 108-ої окремої бригади ТрО на позивний “Фізрук”.

“Вампір”, про який він розповідає, це великий ударний гексакоптер (дрон з шістьма моторами, – ред.) українського виробництва. Безпілотник оснащений тепловізором, тож виходить на полювання вночі.

Він кардинально відрізняється від тих “пташок”, які ми бачили раніше. Власне, назвати його “пташкою” складно, бо важить ця махіна майже 50 кг.

- “Вампір” добре показав себе чи не по всій лінії фронту, має на своєму рахунку серйозні результати. Його вантажопідйомність – це плюс, адже дрон може нести достатньо велику кількість боєкомплекту, і це дає змогу знищувати ворожі укріплення, – говорить боєць.

Дрон-бомбардувальник може нести вагу до 15 кг. За його допомогою військові скидають на противника термобаричні, кумулятивні та осколково-фугасні снаряди.

ПІДГОТУВАТИ ОПЕРАТОРА МОЖНА ЗА ТРИ ГОДИНИ

- Одна рота ударних безпілотних авіаційних комплексів (РУБАК) робить кількість уражень на рівні бригади, – говорить “Фізрук”.

Він пояснює, що його підрозділ не займається розвідкою, а спеціалізується виключно на нанесенні ударів.

- Тобто ми дійшли вже до такого рівня, коли є аеророзвідники, а є оператори ударних БпЛА. Таке озброєння та такі нові підрозділи, як РУБАК, дають більшу безпеку для особового складу. Якби ми мали більше операторів і дронів, могли б більше рекрутувати людей до армії. Треба розширювати посади. Це майбутнє війни, на цьому можна і потрібно будувати армію, – каже боєць.

Пілоти підготували “Вампіра” до злету, закріпили на безпілотник акумулятори та дві 82-міліметрові міни. “Фізрук” пояснює: цього достатньо, аби вгатити, наприклад, по особовому складу ворога або відпрацювати по легких укріпленнях. Для більш серйозних цілей – інші снаряди. Робоча дистанція “Вампіра” – 6 км в один бік. Приблизно з такої відстані працюють артилерійські екіпажі, але прицільно влучити з першого пострілу їм надскладно, майже неможливо – на відміну від дрона.

- Скажу більше: суто дронами можливо навіть тримали лінію фронту. Не буду говорити, де саме це було, але траплялося, що піхота зробити це не могла, а дрони впоралися. Противник не міг дійти до позицій. Дрони нищили все. Оцей дрон – це лише 50% технічних можливостей, які існують. Якщо його покращити, а технології є, якщо зробити суто військовий дрон, то це буде страшна сила, яка не буде боятися ні автомата, ні РЕБу. Виробники розуміють, як це зробити, і ми, військові, розуміємо, – запевняє співрозмовник.

- Розробники кажуть, що підготувати оператора, який міг би керувати “Вампіром”, можна за три години. Це дійсно так? – питаю.

- Так. У нас є й інші дрони, але цей дуже простий у керуванні. За що його й любимо. Оператора можна легко навчити. Головна його перевага – простота керування, це правда, – відповідає.

ВІЙСЬКО ПОТРЕБУЄ ФАХІВЦІВ, ЯКІ ЗНАЮТЬ ВСЕ ПРО ДРОНИ

“Фізрук” родом із Дніпра. До війська пішов добровольцем ще за часів АТО/ООС. Тоді потрапив до спецпідрозділу МВС, у піхотний підрозділ, і з дронами взагалі не був пов'язаний. Хоча, зізнається, йому вони вже тоді подобались.

- Коли почалась повномасштабна війна, я займався бізнесом, та покинув усе. Знав, що хочу працювати з дронами. Ми деякий час як добровольці працювали на Херсонському напрямку. Були членами добровольчого формування територіальної громади (ДФТГ), – розповідає військовий.

За його словами, безпілотні системи швидко розвиваються, і щоб встигати за ними, треба більше фахівців саме в керівному складі.

- Треба залучати фахівців незалежно від військових звань. Кожен місяць технології змінюються. Курси для операторів так само мають змінюватись. Технологій багато, і треба нам про них розповідати. Треба пояснювати тактику застосування дронів. Бо ми зараз самі обмінюємось своїм досвідом з іншими підрозділами, – говорить.

Військові дрони нині будуються переважно на базі цивільних і через це мають уразливі місця. Тож не зайвою є робота над комплектацією “пташок”.

“Фізрук” каже, що на бойових позиціях постійно намагається забезпечити своїх бійців системою радіоелектронної боротьби (РЕБ), контролювати небо над нашими підрозділами.

- Ми вживаємо максимальних заходів, щоб уберегти особовий склад. Так, були випадки, коли ворожі дрони знищували авто чи наші дрони, але, дякувати Богу, люди живі, – додає.

КУДИ НЕ ДОБʼЄ КУЛЕМЕТ – “ДОТЯГНЕТЬСЯ” ДРОН

Силу та перевагу дрона як ніхто інший знає зовнішній пілот Андрій (позивний “Лютий”). Боєць потрапив до війська більше року тому. Спочатку служив у піхоті, а потім перевівся до взводу аеророзвідки. Говорить, що там його навчили “з нуля”.

Питаю в нього про ті три години, за які нібито можна навчитися керувати “Вампіром”. Каже, що мав досвід керування “Мавіком”, тому й цей дрон справді швидко опанував.

- Є свої особливості, головна – скиди. Треба прилаштуватися скидати, і тоді з ним буде комфортно працювати. Керувати дійсно можна навчитися за три години, але оволодіти всіма тонкощами – місяці за два. Це правда такий собі повітряний міномет, але майже зі снайперською точністю. Сьогодні скидали 82-мм міну, вона дає осколкове ураження, розрахована на живу силу противника. Найбільші ураження – саме від міни, – говорить Андрій.

Разом з побратимами вони “розібрали” вже чимало ворожих бліндажів. Каже, їх так багато вже, що й не рахують. Не так давно підрозділ мав, як вони кажуть, “відрядження” в район Роботиного. Військові не розкривають секретів, проте запевняють: дуже добре “попрацювали”.

- Зараз літаю дроном над тими позиціями, де був із піхотою, і розумію, що скиди дозволяють зробити те, що ми не могли автоматом або кулеметом. Там, де бачимо очима, але не можемо дотягтися руками, робимо дронами. І при цьому майже не ризикуємо життями бійців. Хоч на війні ризики є завжди, – каже “Лютий”.

Серед мінусів “Вампіра” – його габарити та акустичні особливості. Тому він полює вночі.

- Вночі важко працювати? – питаю Андрія.

- Це звичка. Просто переключаємось на нічну роботу, і ті посадки, які ви вдень бачите, ми вночі розпізнаємо. Скажу так: сплутати людину з лисицею точно не можна, – відповідає.

Військові говорять, що ворожий РЕБ працює на різних відтинках фронту. Його не видно, але він є, тож час від часу випадає втрачати безпілотники. Шкода, звісно, але все одно працювати дронами краще, ніж відправляти на завдання людей, адже жодна “пташка” не вартує життя військового.

- Такі дрони можуть зберегти дуже багато життів наших бійців, – додає Андрій.

Спираючись на досвід, пілоти говорять, що бачили різні дрони, але віддають перевагу апаратам українського виробництва, бо їх роблять під конкретні потреби військових.

“Вампір” вони називають одним з найкращих, тим більше що у противника немає чогось подібного: ворог використовує здебільшого FPV-дрони “камікадзе”.

На питання, чи є дрон, який би хотіли мати у “лавах повітряного війська”, відповідають просто: той, який буде кращим за “Вампіра” і зможе скидати по окупантах ще більше вибухівки.

Ольга Звонарьова, Запоріжжя
Фото Дмитра Смольєнка