Пам’яті воїна Третьої штурмової бригади Назара «Яна» Янкевича

Стояв у черзі до військкомату, але його не брали за віком

Допис мами Назара Орислави Янкевич у Фейсбуці сколихнув усю країну: 15 лютого 2024 року вона зробила світлину з покритим білою скатеркою столом, свічадами по боках та Євангелієм у своїй хаті та написала: “Чекаю сина”.

За кілька днів Назар повернувся додому з війни, щоб рідні та друзі змогли провести його в останню дорогу. Військовий загинув 12 лютого при обороні Авдіївки. “Яну” було лише 19 років.

Він боронив Батьківщину у складі штурмового відділення Третьої штурмової бригади, був старшим стрільцем-оператором.

Іще на Різдво мама Назара Орислава писала про сина:

- Мій син є воїном ЗСУ, він був вже двічі поранений і має дві нагороди. Мій син мужніший з усіх мужніх, добріший з усіх добрих, сміливіший з усіх сміливих, рішучіший з усіх рішучих. Пишаюсь моїм сином, хоч болить і дуже болить. Моє Різдво в сльозах, як і в сльозах інші матері, дружини, діти, сестри, але знаю, що все це не просто так... Слава Богу за все! Слава Україні!

Сестра загиблого воїна Марія Янкевич розповіла в інтерв’ю Суспільному, що коли почалася повномасштабна війна, Назар побіг до військкомату записуватися в добровольці.

- Він стояв у черзі в військкомат, але його не брали за віком: іще не було 18-ти. Тоді він зібрався та поїхав до Києва волонтерити. Потім проходив навчання, а як вже виповнилося 18, підписав контракт з 3-ю штурмовою бригадою. Впродовж війни був на найгарячіших напрямках, тримав оборону Бахмута, був артрозвідником та оператором БПЛА. Тричі був поранений, має дві нагороди “Золотий хрест” та “Хрест хоробрих”.

Після реабілітації влітку 2023-го року хлопець вирішив стати штурмовиком. За словами побратимів, завжди хотів воювати на вістрі подій та знищувати ворогів.

- "Друг "Ян" 12.02.2024 під час оборони українського міста Авдіївка віддав найважливіше - своє життя за кожного з нас, за нашу Перемогу, за нашу Україну! В свої 19 років Ян був великим і справжнім воїном! Я мав за Честь, МИ мали за Честь пліч-о-пліч захищати і звільняти нашу Україну від ворогів з тобою, друже!" - написав побратим загиблого героя Руслан Плетінка.

Він розповів, що до "Азову" друг "Ян" потрапив завдяки настирливості.

- 27 лютого вже був на київській базі "Азову". Його не хотіли брати через вік (17 років), але друг "Сонце" дозволив йому там залишитись у забезпеченні, де він й перебував декілька місяців, а потім потрапив у роту охорони ССО «АЗОВ Київ». З часом приїхали інструктори формувати артдивізіон, куди і долучився “Ян”. Навчався з артилеристами, потім вони поїхали на Запорізький напрямок, а “Ян” залишився чекати повноліття. Як тільки стукнуло 18, одразу підписав контракт з ІІІ ОШБр і поїхав на Бахмут, де перебував всю зиму та весну. В травні отримав поранення, повернувся в підрозділ та зрозумів, що бажання стати штурмовиком стало непереборним! Перевівся в наш 2 штурмбат, 1 роту.

За словами побратимів, 12 лютого під час оборони Авдіївки друг “Ян” зазнав смертельного ураження ворожою міною.

Назара поховали у рідному Ходорові 18 лютого.

Ходорівчанка Марія Рожко знала Назара ще маленьким, адже він часто ходив із нею на прощі до святих міст. Вона писала, що Назар сильний, хоробрий, відважний, християнсько-патріотичний воїн. 

“Ти — гордість своїх батьків, Ти — окраса Ходорівщини, Ти — прослава Бога, Ти — Герой України! Захоплюємося Тобою, дякуємо Всевишньому, батькам за Тебе та молимо і благаємо Його зберегти Тебе і всіх воїнів, зберегти Україну для таких нащадків, як Ти!” - писала вона.

Сестра загиблого героя Марія Янкевич сподівається, що чин та жертва її брата не були марними.

- Я хочу, щоб це почула молодь, я хочу, щоб це почув кожен, хто зараз дихає.

Я не хочу, щоб мого брата забули. Тому я говоритиму попри біль пекла у моєму серці.

З 2014, у свої 11 років, Назар розумів ціну. Слова, які він сказав мені, як пішов на цю кляту війну: «Якщо зараз їх не стримати, вони будуть тут, вони вбиватимуть дітей, вони вирізатимуть усіх». У свої 17 він обрав свій шлях. Сьогодні я говорю до молоді.

Я щиро бажаю кожному бути вартим смерті мого брата, вартим болю моєї сімʼї, вартим побратимів, які захищають нас. Крізь сльози кажу вам. Щоб його загибель не була марна — станьте гідними цього життя, яке дарують вам сьогодні хлопці. Говоріть правду, слухайтесь своєї совісті, піклуйтесь про своє здоровʼя, паліть брехню, думайте лише своєю головою, обирайте добро. Жертва мого брата буде знецінена кожен раз, коли молодь спиватиметься, коли молодь накурюватиметься, коли молодь не буде шанувати себе. Будьте вартими цієї крові. Бо він мав бути один з перших, який зараз стоїть і дихає.

Подвиг тих, хто поклав своє життя за Україну, не буде забутий!

Фото: Фейсбук-сторінка Орислава Янкевич, Фейсбук-сторінка Ruslan Pletinka, Фейсбук-сторінка Maria Yankevich, Фото-відео студія "Луг" Палац культури м.Ходорів