Пам'яті Героя України Руслана Пруса (позивний «Ронін»)
В останньому своєму бою він замінив побратима, який за станом здоров'я не міг виконувати обов'язки
Коли почалася повномасштабна війна, Руслан працював у Нідерландах. А вже 28 лютого 2022 року чоловік повернувся до України і пішов у військо. Старший лейтенант Прус із позивним “Ронін” приєднався до лав 107-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Був заступником командира роти вогневої підтримки 97-го окремого батальйону.
23 травня 2023 року під час виконання бойового завдання на західній околиці Бахмута в результаті артилерійського обстрілу “Ронін” отримав поранення, несумісні з життям. Він пішов у бій, врятувавши хворого побратима.
У захисника залишились батько Анатолій, сестра Тетяна, дружина Тетяна, донечка Аврора, якій не було і 2 років на момент загибелі тата.
Руслан народився у селі Хропотова Камʼянець-Подільського району, що в Хмельницькій області. Здобув освіту на факультеті фізичної культури Камʼянець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Тривалий час викладав у ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Брав участь в АТО на Донбасі. Потім повернувся до мирного життя та поїхав працювати за кордон. Чоловік любив спорт, військову справу, обожнював дітей.
"Дуже хочу, щоби всі знали, якою прекрасною людиною був наш Руслан, яким щирим патріотом він був, яким люблячим сім'янином та прекрасним другом. Щоби не тільки ми пишались нашим “Роніном”, а вся країна розуміла, яких достойних воїнів ми втрачаємо", – розповіла кума полеглого воїна Олена.
За спогадами колег та учнів Руслан був авторитетним другом, а для побратимів - справжнім воїном, людиною слова, зразком міцності духу й мужності.
"Всі вони герої, які заслуговують найвищої вдячності. За рідну українську землю стояли живим щитом проти ворожої артилерії та танків. Я пишаюся ним, його незламністю та патріотизмом... Умовляти нашого татка не йти захищати нас було б величезним приниженням для нього. Цього багатьом не зрозуміти, але він був справжнім героєм. Героєм сміливим, мужнім та відважним", - поділилася болем дружина Тетяна.
“Руслан був одним із найдобріших і найсвітліших із людей, яких мені доводилось знати в своєму житті... Русланчику, дякую тобі за твоє серце, повне любові до України! Нехай Бог усі твої життєві смутки перемінить в радість і дарує Царство Небесне”, - написала у соцмережі знайома бійця Алла Ремпель.
Поховали 40-річного офіцера у місті Новодністровськ на Буковині, де мешкала сім'я. Прощання було велелюдним: честь воїну приїхали віддати викладачі університету, де навчався Руслан і де працює його дружина Тетяна, друзі, одногрупники, односельчани, однокласники, колеги з Хмельниччини, побратими.
“За ці дні ми всі дізналися, яка це була гарна і щира людина! Справжня! Дякуємо родині за нашого Героя. Ми у вічному боргу перед вами”, - сказала у своєму прощальному слові Новодністровський міський голова Наталя Цимбалюк.
Поетеса Інна Гончар зачитала присвяту полеглому воїну:
Слова зібралися у жмут…
Сльозами вквітчана дорога…
Ти мріяв визволить Бахмут,
Себе не вимріяв у Бога…
Ти був Вкраїни вірний син:
Найкращий, справжній і незламний,
Та мить на зламі двох хвилин
Зчесала віть твою, Руслане…
Ти йшов дорогами АТО,
Тоді й тепер — до Перемоги…
Не в змозі вибороть ніхто
Тебе в навічної дороги.
Тепер світитиме зоря
Тобі до самого аж неба!
В серцях лампадки не згорять —
Навічно памʼяттю про тебе!
У липні 2023 року Руслану Прусу присвоєно статус “Почесний громадянин міста Камʼянця-Подільського”.
24 лютого 2024 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові старшому лейтенанту Руслану Прусу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).
Вічна пам'ять і шана Захисникові!
Фото: Фейсбук-сторінка Руслан Прус, Новодністровська міська рада