Пам'яті іподиякона, бійця Третьої штурмової Віталія Нєжинського (позивний «Док»)

Герой власним прикладом продемонстрував, що Крим попри все також бореться за Україну

Іподиякон церкви Воздвиження чесного Хреста Господнього у Євпаторії, ультрас сімферопольської Таврії та боєць 3 ОШБр Віталій “Док” Нєжинський отримав поранення на Донецькому напрямку. 3 березня 2024 року, після декількох операцій, він пішов із життя.

За інформацією Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, молодший сержант 1-ї роти взводу вогневої підтримки 1-го штурмового батальйону 3 ОШБр Віталій Нєжинський у цивільному житті був фельдшером швидкої допомоги та активним учасником Таврійського руху (Ультрас Таврія, Сімферополь).

Хлопець народився у Львівської області в родині прикордонника, проте значну частину життя провів у Криму. Був дуже позитивним, активним та завжди усміхненим хлопцем. Віталій любив футбол, активно займався вільною боротьбою. З благословення владики кримського Климента був іподияконом церкви Воздвиження чесного Хреста Господнього у Євпаторії. У 2012 році вступив до медичного коледжу у Сімферополі.

У 2014 році хлопець брав участь у подіях Революції Гідності, через що був змушений залишити Крим і завершувати навчання на материковій частині України - у Бориславському фаховому медичному коледжі. Був членом Добровольчого Українського Корпусу “Правий сектор”,  виконував бойові завдання у зоні проведення АТО.

Останні роки Віталій мешкав у Польщі, проте на початку повномасштабного вторгнення повернувся в Україну та вступив до лав ЗСУ.

«Хтось повинен робити цю роботу, і мені зовсім не дивно, що той хтось – це я! Я завжди намагався жити тут і зараз. Бо знав, що колись це закінчиться. А зараз у цьому впевнений. Хочу встигнути зробити все, бо хто знає, що там завтра», - казав він.

Віталій брав участь у боях за Київ та Бахмут, у звільненні правобережжя Херсонщини, воював на Запорізькому та Донецькому напрямках, був важко поранений біля с. Богданівка Донецької області.

За особистий героїзм боєць був нагороджений численними відзнаками, зокрема почесними нагрудними знаками Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий хрест» та «Золотий хрест».

“Юнак власним прикладом продемонстрував, що Крим попри все також бореться за Україну, що б не транслювала російська пропаганда. Віримо, що найкращою подякою для бійця стане звільнення його дому – українського Криму", - зазначається у пості Представництва Президента України в АР Крим. 

На загибель Героя відгукнувся і фанатський рух сімферопольської "Таврії", до якого належав Віталій.

"Відданому уболівальнику та захиснику України було лише 27 років. Колектив Ультрас Таврії, Асоціації Футболу АР Крим та м. Севастополя, СК Таврія (Сімферополь) висловлюють глибокі співчуття рідним, близьким та друзям Віталія. Вічна слава Герою!",  – йдеться у повідомленні спільноти "Ультрас Таврії" у Фейсбуці.

Чин похорону захисника відбувся 7 березня у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла у Львові. Поховали Героя на Личаківському кладовищі.

У Віталія залишилися батьки, сестра та наречена.

Вдячність Воїну!

Фото: Ультрас Таврія Сімферополь/ Ultras Tavriya Simferopol