Сотні хімічних атак проти ЗСУ: як Росія уникає відповідальності

РФ буде покарано за використання хімзброї, лише якщо буде перезасновано систему покарання воєнних злочинців

Від початку повномасштабної війни агресор уже більш як тисячу разів застосував проти наших військових на фронті хімічну зброю. У лютому цього року – більш як 300 разів. Лише на Запорізькому напрямку протягом 4-10 березня було зафіксовано близько 60-ти подібних випадків. Хімічну зброю ворог скидає, переважно, за допомогою дронів.

“Загальна кількість скидів хімічних боєприпасів постійно зростає. Проти минулого місяця їх застосування зросло майже удвічі», - повідомив в ефірі телемарафону «Єдині новини» уже ексначальник відділу зв’язків з громадськістю ОСУВ «Таврія» Дмитро Лиховій.

Наскільки захищені від цієї «хімії» наші військові, як з цього приводу діє Україна в юридичній площині, а головне – чи є шанс добитися, щоб воєнні злочинці відповіли за скоєне?

Важливо наголосити, що застосування хімічних засобів боротьби із заворушеннями (зокрема, речовин подразнювальної дії) «як засіб ведення війни» заборонено Женевським протоколом 1925 року та Конвенцією про хімічну зброю (стаття 1, пункт 5). Щодо останнього, то з 1997 року Росія є однією зі 193 держав-учасниць (до слова, Україна також) КХЗ — багатостороннього договору, в якому прямо сказано: розробку, виробництво, придбання, накопичення, зберігання, передачу й застосування такої зброї — заборонено. Втім, як завжди, Росії плювати хотіла на міжнародні договори, правила і конвенції, хоча ще 2017 року Путін заявляв, що на території РФ всю хімічну зброю ліквідовано. Ну-ну…

ХІМЗБРОЯ РФ ПРОТИ ЗСУ: ЩО ВІДОМО ТА НАСКІЛЬКИ ЦЕ НЕБЕЗПЕЧНО

Основними боєприпасами, які використовує проти ЗСУ ворог, стали хімічні гранати К-51, РГР, які містять газ “Сирень” — небезпечну хімічну речовину CS.

Що це речовина?

CS, він же 2-Хлоробензальмалононітрил або іритант, є бойовим отруйним газом подразнюючої дії на основі хлорпікрину. Під час Першої світової війни німецькі війська використовували концентрований хлорпікрин проти сил Антанти, як сльозогінний газ. Ця хімічна речовина всмоктується в організм під час дихання, ковтання та через шкіру.

Хоч ця речовина не така небезпечна, як інша хімічна зброя, проте викликає блювоту, запаморочення, сильне запалення очей, носа, горла, дихальних шляхів, конвульсії. Також іритант викликає втрату свідомості та вражає шкіру. Усі симптоми виникають раптово, а при отруєнні у великій концентрації людина вмирає за лічені хвилини. Російські окупанти використовують CS при спорядженні ним ручних гранат, які скидають на українські позиції з безпілотників.

Детальніше про гранати:

• К-51 – розроблена в СРСР наприкінці 1970-х років і наповнена CS у порошкоподібному стані, який перетворюється на газ при спрацьовуванні гранати, проникає в очі, ніс та інші відкриті частини тіла, викликаючи сильний кашель, саме ця граната використовується проти ЗСУ частіше всього;

• РГР – ручна граната, яка виділяє газ вже при її кидку, тому підібрати її та кинути назад у бік ворога неможливо. Ззовні нагадує гранату РГД-5, але трохи легше – 250 грамів, виділяє отруйний газ протягом 20 секунд.

“Росіяни частіше почали використовувати гранати К-51 з хлорпікрином. Такі випадки ставалися й на нашому відтинку фронту. Ми застосовуємо звичайні протигази, які допомагають у боротьбі з хіматаками ворога”, – повідомив офіцер “Легіону Свободи” Сергій Воронов.

“Зазвичай, ворог використовує хлорпікринові гранати К-51. Вони викликають блювоту, утруднене дихання. Якщо у людини є алергія, то може дійти й до смертельних випадків. Але наразі у нас такого не фіксувалося”, - повідомив речник об’єднаного пресцентру Сил оборони Таврійського напрямку полковник Олександр Штупун.

Командир підрозділу розвідки ЗСУ Денис Ярославський розповів, що він особисто із побратимами вперше із засобами хімічної зброї стикнулися навесні 2022 року при обороні Києва — у Гостомелі: “Коли наш підрозділ зайшов в ангар, де був літак "Мрія" (знищений окупантами, - Ред.), ми отруїлися, бо перебували там понад три години. Було дуже багато госпіталізованих бійців”.

Медик Григорій Троцький каже, що потерпілих через хіматаки ворога дедалі більше, усі вони мають схожі симптоми: “Печіння в очах, сльозотеча, набряк носа. Ще — порушення дихання, біль у горлі, задишка, кашель, загальна слабкість”.

Військовий експерт Іван Ступак розповідає, що ЗСУ захищаються від хіматак штатними засобами: протигазами, зокрема, але їх на всіх не вистачає.

“Радянські (протигази, - Ред.) — великі й незручні, а сучасні треба закуповувати. Питання співвідношення масовості застосування хімзброї окупантами й витратами на повноцінний захист залишається відкритим”, - підкреслив пан Ступак.

А це — військовий оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко: “Хімічна зброя застосовується росіянами зненацька, тобто, підлітає дрон та скидає гранату. І ти не завжди встигаєш швидко зреагувати, щоб одягнути протигаз”.

З іншого боку, застосування хімзброї небезпечне й для тих, хто її використовує.

«Граната — це зброя більш-менш близького бою, 20-50 метрів. Хімічна речовина на такій відстані загрожує тим, що ти сам можеш опинитися в отруйній хмарі, якщо вітер зміниться у твій бік ”, - розповідає пан Коваленко.

Саме тому, наголошує експерт, використання хімічної зброї — це дуже небезпечна практика.

“Ще з часів Першої світової війни хімічна зброя себе зарекомендувала як ненадійна. Якщо змінюється напрямок вітру, то все це вже йде на твої війська”, - додав він.

На питання, чи впливає це якось на ситуацію на фронті, оглядач відповів, що крім “викурювання” військових із бліндажів, це практично нічого не дає: “Ця зброя не має критичного впливу, це не якесь “вундерваффе”, як це було, наприклад, під час Першої світової. На сьогодні це лише один з елементів ураження, які росіяни використовують проти наших військових, порушуючи, при цьому, всі закони ведення війни”.

Активно використовувати хімзброю ворог почав ще у перші місяці 2022 року. “Приміром, це було зафіксовано під час штурму “Азовсталі”, - нагадує Олександр Коваленко. - Загалом же використання такої зброї багато про що каже: росіяни йдуть на подібний крок із відчаю, коли їм не вистачає конвенційних засобів ураження, щоб захопити якусь позицію. Чи багато такої зброї у ворога? Так, багато, оскільки вона масово не використовувалась протягом десятків років”.

З ГРУДНЯ 2023 РОКУ ВОРОГ ПОЧАВ ВИКОРИСТОВУВАТИ НОВУ ХІМІЧНУ ГРАНАТУ

Йдеться про РГ-Во, яка містить у собі хлорацетофенон або CN (в народі відома як “Черемуха”). Хоча дратівлива дія вважається слабшою, ніж у CS, сама речовина є більш токсичною — хлорацетофенон в 3-10 разів небезпечніший за іритант.

Ось що про цю гранату розповів представник Центру досліджень трофейного та перспективного озброєння та військової техніки, капітан Андрій Рудик: “Хлорацетофенон — це бойова отруйна речовина з групи лакриматорів (сльозогінних речовин). Навіть із розшифрування самої назви цієї гранати — російською мовою "ручная граната — вещество отравляющее" - можна зрозуміти її призначення: вбивство живої сили”.

Експерт підкреслив, що хлорацетофенон, як і хлорпікрин, повністю заборонений Женевським протоколом про заборону застосування на війні задушливих, отруйних або інших подібних газів та бактеріологічних засобів від 1925 року, і заборонений для використання у бойових умовах резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 1969 року (РФ є учасницею обох документів).

“Застосування окупантами проти українських захисників хлорацетофенону показово у двох контекстах. В грудні минулого року був перший з 1969 року зафіксований випадок використання даної отруйної речовини в бойових умовах. По-друге, Російська Федерація надала неправдиві відомості, заявивши у 2017 році про повне знищення запасів хімічної зброї та об'єктів її виробництва”, - наголосив пан Рудик.

Тим часом, офіцер розрахунково-аналітичного центру Дмитро Сергєєнко запевняє, що всі докази про використання Росією неконвенційного озброєння в ході бойових дій збираються, а матеріали — передаються для висвітлення.

“Групи радіаційно-хімічної розвідки (РХБЗ) присутні на всіх ділянках фронту. При отриманні інформації про застосування хімозброєння, вони висуваються на місце. За можливості взагалі там фізично знаходитись, відбираються проби, проводиться експрес-аналіз на місці”, - акцентував пан Сергєєнко.

РОЗСЛІДУЮТЬСЯ ПОНАД ТИСЯЧУ ВИПАДКІВ ЗАСТОСУВАННЯ ХІМРЕЧОВИН РФ: ЩО В ЮРИДИЧНОМУ ПЛАНІ РОБИТЬ УКРАЇНА?

Юрист-міжнародник Борис Бабін у коментарі агентству найперше наголосив, що застосування агресором хімічної зброї є безперечним воєнним злочином: “… застосування отрути або отруєної зброї, застосування задушливих, отруйних газів та всіх аналогічних рідин, матеріалів чи засобів Римським статутом віднесено саме до воєнних злочинів. Цю заборону містять й Гаазькі та Женевські конвенції та звичаєве міжнародне право”.

Міжнародний кримінальний суд, українські правоохоронці та їх іноземні колеги, продовжує пан Бабін, відповідно до механізму універсальної юрисдикції, мають щодо цих злочинів безперечну юрисдикцію.

“Звісно, для інтенсифікації відповідної правової роботи Україні не завадить нарешті ратифікувати Римський статут”, - підкреслив він.

…Ці злочини не мають строку давності та передбачають найсуворіше покарання, включно з довічним ув'язненням.

“Ключове тут на мою думку — це вчасне проведення необхідних судових експертиз та відповідна база свідків ”, - додав Борис Бабін.

Чи робить це “ключове”, на якому акцентує наш експерт, Україна? Так, необхідні факти та докази збираються, документуються, вивчаються...

Посол України в Нідерландах Олександр Карасевич, виступаючи на 105-й сесії Виконавчої ради Організації із заборони хімічної зброї, яка пройшла 7 березня, зазначив, що окупанти в Україні стрімко збільшують обсяг і розширюють географію використання токсичних хімікатів: «Лише у 2024 році (йдеться про період з 1 січня по 1 березня, - Ред.) ми зафіксували 346 випадків застосування токсичних хімічних речовин – це з боку РФ 6 порушень конвенції на день. Мета — отруєння військовослужбовців ЗСУ та виштовхування їх з укріплених позицій».

За словами посла, станом на 1 березня 2024 року розслідуються 1060 випадків застосування хімічних речовин Росією.

“Наразі підтверджено 72 факти такого використання. Станом на лютий 2024 року – 946 випадків надання медичної допомоги українським військовослужбовцям у зв’язку з отруєнням невідомою речовиною, що сталися в районах бойових дій, зареєстровані в закладах охорони здоров’я України», - сказав пан Карасевич.

А це — заява делегації України при ОБСЄ, яку озвучив на засіданні Форуму з безпекового співробітництва, що відбувся на початку березня ц.р. Данило Кубай, перший секретар постійного представництва нашої держави при міжнародних організаціях у Відні.

У ній Київ закликає міжнародну спільноту відреагувати, і не лише політичним засудженням, на застосування РФ хімзброї проти українських захисників.

«Попри численні докази, в тому числі продемонстровані самою Росією, Кремль продовжує поширювати свої неправдиві наративи, продовжує звинувачувати всіх, крім себе, у порушенні заборони хімічної зброї», - заявив пан Кубай, навівши кілька прикладів, коли російські військові самі визнавали застосування хімічної зброї проти українських військ. А саме:

У квітні 2022 року офіційний представник російських окупаційних військ у Донецькій області Едуард Басурін відкрито закликав до застосування хімічної зброї проти захисників Маріуполя, щоб полегшити штурм росіянами заводу «Азовсталь».

2 травня 2023 року державний російський «Перший канал» повідомляв, що російські війська застосовували бойові отруйні речовини проти українських військ. На відео командир батальйону стверджував, що з допомогою безпілотників скидав на українські позиції гранати К-51 з газом «Черемуха».

22 грудня 2023 року 810-та окрема бригада морської піхоти ЗС РФ у своєму дописі в Telegram-каналі визнала, що застосувала хімічну зброю, скинувши з безпілотників гранати К-51 на українські позиції, щоб змусити українських захисників залишити укріплення біля Кринок на Херсонщині.

«Ця інформація однозначно демонструє, що Росія не обмежується застосуванням звичайних озброєнь у своїй агресивній війні проти України», - наголосив посол.

Він підкреслив, що хімзброя застосовується окупантами з розрахунком, що через безперервні обстріли відібрати зразки заражених речовин буде неможливо: «Проте, групи радіологічної та хімічної розвідки ЗСУ присутні на всіх ділянках фронту — беруть зразки ґрунту, рослинності та уламків боєприпасів і відправляють їх на аналіз, результати якого можуть бути використані для подальшого розслідування російських воєнних злочинів».

Але коли ж все це забезпечить результат, тобто коли, нарешті, Росія почне відповідати?

На жаль, тут перспективи туманні.

В сучасній історії є безліч прикладів, коли ніхто ні за що не відповів. Згадаймо хоча б Сирію, де влада Асада за підтримки Путіна неодноразово застосовувала хімічну зброю проти мирного населення. Численні фото та відео злочинів, на яких люди, як риби на березі, хапали повітря ротом і не могли надихатися, в яких йшла піна з рота і вони помирали — облетіли весь світ. В одному лише місті Дума (неподалік Дамаска) у серпні 2013 року через хіматаку загинуло понад 1400 осіб (цей інцидент вважається найбільшим випадком застосування хімічної зброї у XXI столітті, - Ред.). І що? А нічого. Далі “глибокої стурбованості” міжнародної спільноти справа, по суті, так і не дійшла. Непокараний режим Асада продовжує керувати Сирією.

“Про рівень “компетентності” Організації із заборони хімічної зброї говорить лише один факт: 7 липня минулого року ОЗХЗ повідомила про знищення всіх запасів хімічної зброї у світі. Незважаючи навіть на доведені факти використання РФ цієї зброї проти України”, - обурюється політичний експерт Євген Савісько.

Відтак, наголошує він, щоб розраховувати на ефект, час уже змінювати міжнародні структури. А надто такі як ООН, ОЗХЗ та інші. Самими лише «реформами на словах» нічого не вирішити.

“Вся система міжнародної безпеки застаріла. Наші партнери обмежуються констатацією фактів та гнівними тирадами. Жодних реальних дій проти рашистських злочинів вони не застосовують. Схоже, що на Заході зрозуміють, наскільки реальна загроза, лише тоді, коли російські боєприпаси, начинені хімічною отрутою, почнуть вибухати на території їхніх країн”, - сумно констатує пан Савісько.

Мирослав Ліскович. Київ