Пам’яті молодшого сержанта Якова Сідлецького (позивний «Святий»)

У день свого народження він поїхав у військкомат і став на захист України

Молодший сержант 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького Яків Сідлецький із позивним «Святий» боронив Україну з перших днів повномасштабної війни. Він загинув 23 лютого 2024 року в Міньківці на Донеччині за два дні до свого 26-річчя.

«При виконанні службового обовʼязку на Бахмутському напрямку під час мінометного обстрілу 23 лютого загинув справжній патріот, безстрашний воїн, улюбленець наших воїнів-земляків із 30-ки Яків Сідлецький із села Гринівці», - повідомили про загибель Героя в Любарській селищній територіальній громаді. 

Яків закінчив Гринівецький навчально-виховний комплекс на Житомирщині, після чого здобував освіту в Житомирському агротехнічному коледжі за спеціальністю «Агроінженерія» та проходив строкову службу. Чоловік працював на агропідприємстві, де мав справу з технікою.

- Ми з Яковом познайомилися у жовтні 2019 року, а в січні він уже прийшов до мене зі сватами, – згадує дружина воїна Марина. –  Яків був дуже цілеспрямованою людиною і сказав, що саме в мені бачить свою дружину. Це мій другий шлюб. Мій перший чоловік теж загинув на війні під час АТО. Я не приховувала, що маю сина від першого шлюбу і Яків до цього нормально поставився й ніколи не ділив дітей. Пам’ятаю, як під час нашої третьої зустрічі син сказав на нього «тато». У шлюбі з ним в нас народилося ще двоє синів.

За словами дружини, Яків був життєрадісним, щирим, добрим, щедрим і вмів бачити позитив у всьому. За його веселу вдачу та вміння знайти спільну мову з будь-ким його називали душею компанії. 

Практично весь свій вільний час чоловік проводив із сім’єю, ніби відчуваючи, що його в нього небагато. А ще Яків полюбляв риболовлю. Він казав, що за цим спокійним заняттям відпочиває душею.

Коли розпочалася повномасштабна війна, Яків вивіз сім’ю в село до батьків. Там дізнався, що на його ім’я виписана повістка. Тож 25 лютого, у день свого народження, чоловік поїхав у військкомат і став на захист України. Дружині сказав, що йде на війну, аби захистити свою родину.

Як згадує Марина, чоловік ніколи не ділився деталями, де він перебуває і що робить. У всіх розмовах він говорив, що у нього все добре і жартував, що «творить чудеса», коли виходить на позиції.

- Коли чоловік був на війні, то казав мені: «Я дивлюся смерті в очі». Яків за життя навіть вибрав фото собі на пам’ятник, якщо раптом загине. Я до останнього молилася і в мене була дуже сильна віра, що його це омине, - говорить дружина.

Востаннє рідні бачилися з Яковом під час його короткої відпустки в грудні 2023 року. Він тоді приїхав додому після народження сина і, як згадує Марина, "радів цьому з очима, повними сліз". 

Яків Сідлецький не встиг охрестити найменшого сина. Він загинув за два дні до свого дня народження.

«Ти міг відмазатись від армії, скористатись нормою, яка дозволяє не захищати 3-х дітей, а, прикриваючись ними, розраховувати, що їх захистить той, в кого менше дітей, або нема їх. Але ти цього не зробив. Ти був постійно на позитиві і я черпав позитив від тебе, коли ми перетинались. Підстьобував, що ти погано вирив бліндаж, хоча твій бліндаж рятував мене кілька днів. Коли ми чули виходи мін, ймовірно, по нас і ти закричав «побігли», я сміявсь і казав, що не збираюсь вмирати задовбаним. З тобою було весело завжди. Але зараз ти пішов веселити тих наших, хто вже не з нами», - поділився спогадами побратим «Святого». 

Під час служби Яків Сідлецький був нагороджений нагрудним знаком «Золотий хрест», а також нагрудним знаком 30-ї бригади «DEI GRATIA».

Героя поховали у його рідному селі Гринівці. У нього залишилися батьки, сестра, дружина та троє синів.

Вічна пам'ять Захиснику!

Фото надані Мариною Сідлецькою