Як у Росії збирають найманців на війну з українцями
Кремль знайшов баланс «батога і пряника» для народу: на війну заманює пакетом матеріальних «плюшок»
У США є зрушення, в ідеалі (!) до середини травня це мають відчути наші війська на фронті (5–7 днів на завершення формальностей та півтора-два тижні на доставлення помітних обсягів ракет ППО, далекобійних засобів та боєприпасів). У Росії триває свій процес, який супроводжується масштабними акціями прикриття та спекуляціями. Погляньмо докладніше.
Спільним місцем розмов протягом останніх місяців стало твердження, що Росія до кінця травня збере маленьку орду, а до кінця літа – велику. І перейде спочатку в маленький, а потім у великий рішучий наступ. Звідки гіпотетично візьмуться ці орди?
Роспропаганда та російські офіційні особи вже близько року проштовхують тезу, що кожного місяця до лав окупаційних військ «добровільно» (тобто на умовах найманства) вливаються до 45 тис. осіб. З0К – це стабільний мінімум, яким хизується Кремль.
Після теракту у «Крокусі» заявляли про сплеск патріотизму в 16 тис. добровольців, які за добу нібито стали під рушницю. Потім уточнили, що це за десять днів, і що також виявилося неправдою.
Уся ця стабільна брехня має під собою деяку фактичну основу, а також низку особливостей.
Ось дуже спрощено.
У 2023 році, після того як закінчився ефект масової мобілізації і вичерпався ресурс зеків, Кремль намацав якийсь баланс «батога і пряника» для народу: на війну почали заманювати пакетом матеріальних «плюшок», одночасно підштовхуючи в цей бік вразливих і неблагополучних громадян (різних боржників, штрафників, безробітних, просто бідних тощо).
Мотиваційний пакет у Росії складається з двох частин – федеральної і регіональної.
Федеральна частина:
• одноразова виплата від Міноборони РФ під час укладання договору (тепер – 195 тис. руб.);
• щомісячне забезпечення (від 50 тис. на етапі зборів і до 250 тис. у «зоні СВО»);
• низка компенсацій у разі поранень;
• посмертна компенсація родичам;
• для членів сімей і окупантів, що вижили на війні, за федеральними законами встановлено низку пільг.
Регіональний пакет побудований приблизно за тією самою логікою, але більш різношерстий за змістом. Регіони дають одноразову виплату, подекуди підкидають щомісяця. Десь прощають борги з комуналки, вигадують якісь стимули для дітей (оплата за садок, школу), привозять дрова тощо.
Зверху це все вкрито товстим шаром пропаганди.
Проте росіяни зазнають величезних втрат. Якщо взяти мінімальні цифри – втрати вбитими, які видно в самій Росії, – то за місяць у РФ публічно хоронять від 3 тис. солдатів (близько 100 на день). Плюс поранені. Тобто, навіть за російськими (!) даними, третина озвученого припливу найманців гарантовано вибуває. Насправді – приплив менший, частка вибулих – більша.
Поповнюватись у поточному режимі на тлі дефіциту коштів у Сил оборони України вони могли. Як буде влітку – залежить від реальної динаміки постачання західної зброї та боєприпасів.
Для масштабних дій з подолання лінії фортифікацій, яка посилюється (особливо – якщо наша армія отримає підтримку і зможе розв’язати проблему російської тактичної авіації з її КАБами та УМПБ), росіянам потрібно накопичити війська за 3–4 місяці. Водночас відкрита масова мобілізація залишається украй непопулярною витівкою.
Через це на федеральному рівні вже вжито таких заходів («батіг»):
• Розпочато весняний призов, призовний вік підвищено з 27 до 30 років. Строковиків відправляти на війну формально заборонено, а контрактників можна. Строковиків (разом 130 тис.) через три місяці схилятимуть до підписання контракту та участі у «СВО». Багатьох схилять.
• Введено електронні повістки. Процес доставлення «листів щастя» матиме прихований характер. Не треба нічого публічно оголошувати.
Однак ще восени з'явилася тенденція до нарощування регіональної частини пакета бонусів. Це був один з маркерів того, що вони не збирають планової кількості солдатів. Мігрантів до армії та ВПК масово не відрядиш. Тому посилюється конкуренція за трудові ресурси.
Регіональні бонуси почали збільшувати у багато разів з нового року в контексті «виборчої кампанії». Але найцікавіше – після «виборів» ця тенденція посилилася!
На цей момент розгортається справжня битва за поголів'я солдатів, яких суб'єкти федерації повинні передати федеральному центрові та/або зібрати в регіональні підрозділи.
Багаті та щасливі регіони буквально купують людей у менш забезпечених територій. Те, що раніше, не надто випинаючи, провертав Кадиров, тепер публічно анонсують десятки губернаторів і навіть мерів.
Наприкінці 2023 року конкурентний прайс за голову новобранця для регіону становив 200 тис. руб. одноразової виплати.
Забезпечені регіони давали 300+ тис. (наприклад, у Татарстані виплата складалася з грошей Міноборони + регіону + міста + підприємств, і навіть місцевий ДТСААФ підкидав – у Казані виходило майже 900 тис. разом), найслабкіші та найжадібніші суб'єкти федерації перебували в Центральному федеральному окрузі – подекуди взагалі нічого не додавали.
Від 1 квітня ціни де-не-де зросли утричі-учетверо.
Краснодарський край уже пропонує 1 млн руб. (близько 10К дол.).
За ним цінник у мільйон поставив Нижній Новгород.
Ростовська область ще в березні пропонувала 500 тис. за контракт із Міноборони, а за контракт з іменним (регіональним) батальйоном «Дон» – 700 тис.
2 квітня губернатор Ростовської області Василь Голубєв оголосив розпорядження: підвищити базову регіональну виплату до 700 тис. руб. Цитата: «Ці кошти зможуть отримати ті, хто підписав контракт у Ростовській області, незалежно від їхнього місця проживання чи реєстрації» (!). А за контракт з іменним батальйоном тепер платять 1 млн руб.
Тобто встановлено якусь планку в «мільйон за голову» для «пристойних регіонів», що потягне вгору ціни скрізь.
Санкт-Петербург поки що тримав 905 тис.
У Московській області регіональна доплата в іменних підрозділах регіону становила 605 тис.
Навіть Брянськ підняв цінник одноразової виплати до 400 тис. руб.
Москва публічно обіцяє 50 тис. щомісячної (!) доплати та індивідуальну одноразову виплату й т.д.
На що варто звернути увагу?
Це дуже наочна історія про накопичення внутрішніх дисбалансів у РФ: між регіонами та між різними галузями. Це легалізовані внутрішні колонії, де життя громадян офіційно має різну вартість.
«Пустих» рублів Москва може надрукувати достатньо. На певний час цього інструменту вистачить. Але купівля найманців у товарній кількості досі можлива, бо є гроші від продажу нафти, які Кремль заганяє до ВПК та армії. Багаті регіони отримують ресурс, щоб зберегти свої кадри та купити бідних. Плюс у Кремля залишаються кошти, щоб перерозподілити на соціалку в ті суб'єкти федерації, де не склалося з оборонкою та іншими прибутковими галузями.
Якщо порушити цей нафтовий потік, перестане працювати механізм перерозподілу, що різко загострить протиріччя в Росії. Наші партнери, напевно, тримають цей момент у голові і ясно показали, що вони не зацікавлені в якихось різких змінах. У поступовому «висушуванні» – так, а в перетисканні кисню – ні, щоб не спричинити непередбачуваних конвульсій.
Один із наслідків зростання цінника для найманців – підрив усього «довколагероїчного» дискурсу. У регіонах РФ уже чимало інцидентів, коли списаних з армії окупантів сприймають суто як платоспроможний контингент. Жодного пієтету, ніяких сантиментів. Погнався за грошима – тепер твої проблеми. Мертвий окупант корисний для пропаганди, живий – шкідливий. І щоразу більше росіян розуміють реальний вибір та бачать його наслідки.
Стрімке зростання цінника за новобранця може бути пов'язане з відчуттям, що люди, які, в принципі, готові йти на війну за гроші, закінчуються. І далі сума вже не матиме особливого значення за масового набору. А отже – лише батогом. Тому благополучні регіони поспішають виконати норму. Щоб мати люфт за градусом репресій. А це ще більше підвищить тиск у суб'єктах федерації, які й так сплачують переважно кров'ю.
Кавказ уже задіяний мінімально. Далекий Схід дуже постраждав. Сибір, Урал та Поволжя тягнуть основну ношу тепер. А в західних регіонах анонсовано велике військове будівництво у Московському та Ленінградському військових округах для імітації загроз НАТО. Їм потрібно накопичувати професійні частини, а не спалювати їх. Тобто безліміт людського ресурсу в РФ – це перебільшення.
Планові повені, планові пожежі (у Башкирії вже почалися через аномальну спеку для цього періоду) плюс зусилля української армії на російській території перевантажуватимуть держапарат. Уповільнюватимуть процеси мобілізації.
Сукупність фактів породжує таку гіпотезу: якщо першу масову мобілізацію Росія «переварила» фактично непомітно і знайшла способи, як поповнюватися, то нинішня напруга, щоб зібрати велику орду до осені, вдасться набагато складніше. А наступного разу подібну операцію можна буде провести лише через значний проміжок часу, інакше є великий ризик, що все піде шкереберть.
Відіб'ємося влітку та восени – і росіяни вимушено стануть на паузу, доки не знайдуть нових рішень (якщо знайдуть).
Як я вже писав – для всіх россолдатів буде заготовлений щонайменше один персональний дрон. Але ж не всі беруть участь у штурмах. Тому на кожного штурмовика буде 2–4 пристрої. З'явиться стабільне рішення щодо авіації (інтуїтивно – до серпня має бути) – і завдання для росвійськ щодо досягнення хоч якогось значущого результату стане нереальним. Землею вони далеко не проповзуть, втрати будуть колосальними.
Тобто апокаліптичні сценарії – не головні. Навпаки, є можливість впливати. Залякування України неминучим і швидким крахом – це підштовхування задовольнятися малим та спосіб розкрутити спіраль відмови від опору.
Ситуація для нас справді важка. Але не безвихідна. Два роки тому було набагато гірше.
Уникнути внутрішньої дестабілізації. Не дозволити росіянам організувати гуманітарну кризу в результаті підготовки. Допомагати армії в тій формі, яка доступна. Нас дуже багато й іншого дому в нас немає.
Олексій Копитько, координатор групи «Інформаційний спротив»
Фото: AP