Пам’яті журналістки, мінометниці Алли Пушкарчук (позивний «Рута»)

Після війни мріяла заснувати власну книгарню

Журналістка, військовослужбовиця 58-ї окремої мотопіхотної бригади Алла Пушкарчук загинула 25 квітня 2024 року під час обстрілу на Донеччині.

“Сьогодні загинула Алла Пушкарчук (Рута). Тендітна дівчина, що пішла на війну ще у 2014-му, залишила світ мистецтва, навчання в університеті Карпенка-Карого і омріяну кар'єру театрознавиці”, - написав у Фейсбуці колишній головний редактор “Тижня” Дмитро Крапивенко.

Алла народилася у селі Сокіл Рожищенської громади на Волині. Дівчина ще під час Революції Гідності долучилася до «Правого Сектора». Тоді отримала позивний "Рута". З серпня 2014 року по квітень 2018 року працювала в 5-му окремому батальйоні Української добровольчої армії як журналістка й фотографка.

Після демобілізації Алла працювала журналісткою та редакторкою стрічки новин у журналі «Український тиждень» (2018-2020), піарницею у видавничому домі «Комора» (2019-2020). У 2021 році пів року працювала випусковою редакторою видання про літературу «Читомо».

Дмитро Крапивенко розповів, що у "Тижні" Алла зросла від новинаря до культурної оглядачки:

“Останній (не крайній, на жаль) раз ми говорили з нею вже в цьому році. Домовилися написати один одному, “коли будуть якісь хороші новини”. Їх не сталося. Стався фатальний обстріл, який забрав життя Рути. Алла була з того покоління, що дорослішало на війні і жадібно будувало плани на майбутнє… Ніхто не замінить Аллу. Ні в мирному житті, ні в воєнному. Це невідновлювана втрата у повному сенсі”.

У виданні “Читомо” дівчина відповідала за стрічку новин та координувала проєкт “Люди з порожніх стільців”. Уже будучи в лавах ЗСУ, вона в інтерв’ю своєму виданню розповіла, як поступово ставала військовою.

“Протягом чотирьох років в добровольчому русі я боролася за право працювати на передовій. Це вдавалося складно, часто – зі сльозами та зневірою. Мені безліч разів доводилося слухати, що, мовляв, фотографія та тексти не варті цих ризиків, що там на мене чигають страшні небезпеки, що я – лише зайвий тягар для військових. Це було дуже складно для моєї тоді ще не сформованої особистості, тому загалом нічого особливо видатного в добровольчому батальйоні не вдалося зробити. Вийшло кілька текстів та фото. Водночас цей період був справжньою школою життя: тоді я зрозуміла, якими різними можуть бути слова та вчинки людей, початково об’єднаних спільною метою”, - розповіла дівчина.

Тоді ж у вільний час вона вчилася стріляти зі снайперської гвинтівки і мала непогані результати. Коли все ж вирішила покинути добровольчий рух, то йшла звідти, керуючись рядками Жадана: «Ще не скінчилось те, що почалося, ще може статись все, про що просив» і з розумінням, що рано чи пізно повернеться на війну, але вже як повноцінна бойова одиниця.

“Якось задовго до повномасштабного вторгнення ми з коханим розмовляли про ймовірне загострення на фронті і домовилися, що в разі чого підемо до війська разом. Тому 24 лютого ми не витрачали час на роздуми – в нас уже було готове рішення”, - наголосила “Рута”.

Разом із чоловіком Максимом Алла служила у 58-й ОМПБр, в мінометній батареї - працювала з бусоллю і артилерійськими програмами в планшеті.

Алла загинула 25 квітня цього року під час обстрілу в районі населеного пункту Удачне Покровського району Донецької області.

Попрощалися із 29-річною Героїнею 30 квітня 2024 року в Рожищенській громаді. Поховали Аллу на малій батьківщині у селі Сокіл.

За даними ІМІ, Алла Пушкарчук стала 77-ю в списку медійників, які загинули внаслідок російської агресії проти України.

Фото із соцмереж, Наш Край Медіа