Досвід Закарпаття: рекрутувати новобранця можна й за 15 хвилин

Які стратегії й тактики обирають рекрутери активних формувань Сил оборони, щоб залучити нових людей до війська

У тиловому Закарпатті стартувала рекрутингова кампанія до кількох формувань Сил оборони. Наразі найактивніші – 68 батальйон 101 Закарпатської бригади ТрО та Третя штурмова, яка наприкінці квітня здійснила інформаційний “промотур” найбільшими містами регіону. Разом із тим 128-ма гірсько-штурмова окрема Закарпатська бригада не відкриває рекрутингових центрів у рідному регіоні. Утім, потрапити до її лав можна, зокрема, в Мукачівському ЦНАПі. Тут на початку травня розпочав роботу 20-й в Україні рекрутинговий центр Міноборони, і саме банери з едельвейсом – брендом 128-ї ГШБР – зустрічають відвідувачів. На вулицях міст можна побачити також банери підрозділу ГУР МО “Сонечко”. А от відомий підрозділ ССО “Карпатська Січ” не розвиває рекрутинг: проводять, як і раніше, вишколи за своєю системою – і все.

Отже, що шукають рекрутери та рекрути і як знаходять один одного? Чому рекрутуватися до армії можна не лише в офіційних державних центрах, а й у закритих групах типу “Повістки Ужгород” та “Виїзд за кордон”? Що краще – подзвонити за номером з реклами підрозділу чи чекати повістки від ТЦК на вулиці?

Укрінформ поспілкувався з експертами про тонкощі вітчизняного рекрутингу до армії, усе найцікавіше – в нашій розвідці.

З НАМИ ЯК УДОМА – АЛЕ НЕ ВДОМА

Наразі медійно найактивніші в плані рекрутингу тероборонівці Закарпатської ТрО – окремий 68 батальйон 101-ї бригади. Формування тероборони, яке в часі повномасштабної війни дислокується, звісно, не на Закарпатті, відрядило сюди рекрутера – ним став військовий Олексій “Італієць” Любецький. Він каже, що в батальйоні розгорнули повноцінну рекламну кампанію – з маркетинговими ходами, білбордами й фотосесіями бійців.

- Вона тільки стартувала, тому шквалу дзвінків я ще чекаю. Наразі маю по кілька зустрічей на день із потенційними рекрутами. Як правило, спочатку спілкуємося в месенджерах. Також намагаюся потрапляти на публічні заходи, щоб мати доступ до людей безпосередньо. Для того, щоб загітувати вступати до лав війська, іноді достатньо 15 хвилин. Але особистий контакт – це проблемно, на вулицях зараз мало чоловіків. От на благодійному фестивалі нещодавно в Ужгороді хотів провести презентацію – але там були переважно жінки й діти.

“Італієць” зазначає, що його цільова аудиторія – люди, які сумніваються щодо служби у війську або ж не знають, куди звертатися, бо бояться ТЦК.

- Робота центрів комплектації, так виходить, викликає зацікавлення рекрутингом. Ми, в принципі, робимо з ними одну справу, але зовсім різними методами. Я це порівнюю із хокеєм та фігурним катанням: ми разом на льоду, але виглядає це геть по-різному. Щоб запустити рекрутингову кампанію, мені потрібно було попрацювати над брендингом батальйону, якого у нас досі не було, зробити якісні фото побратимів, підібрати слогани, знайти родзинку в кожному. Я цим займаюся один, тому справа йде повільніше, аніж хотілося б. Консультують знайомі, які мали досвід роботи в піарі, в організації політичних кампаній тощо, – говорить Любецький.

Своїм слоганом 68-й бат обрав фразу “Зі своїми за своє”. На сторінці у Фейсбуці “Італієць” публікує інформаційні банери про бійців батальйону. Рекрутам обіцяють гідну зарплату, адекватне керівництво, регіональні страви та напої, цікаві екскурсії Україною й відпустки за кордон.

- Звісно, ми не можемо конкурувати із рекрутинговими кампаніями, як у Третьої штурмової. Із двох причин: їхні ресурси та можливості набагато перевищують наші, друге – вони набирають іншу категорію бійців. У нас в батальйоні немає штурмовиків як таких. Ми не шукаємо “Рексів”, тут все простіше. Треба буде багато копати і ходити в наряди.

ДОПИСУЮ В ЗАКРИТИХ ГРУПАХ “ВИЇЗД ЗА КОРДОН” ТА “ПОВІСТКИ УЖГОРОД”

Цікавлюся в “Італійця”, чи активно дзвонять люди і хто звертається.

- Наразі це знайомі знайомих – хто почув-побачив або знав про нас раніше, проте сумнівався, а тепер отримує всі відповіді на питання. Також долучаються люди із ДФТГ, з якими ми стояли разом на позиціях в інших регіонах – в Сумській області, наприклад. Зараз розглядаємо кандидатури японця та грузина – це друзі друзів. Через LinkedIn спілкувався з поляком та морпіхом з Каліфорнії. Мав навіть один запит з Кенії. Такий от мікс.

- Тобто ти шукаєш “клієнтів” не лише серед закарпатців?

- На Закарпатті я активно дописую в соцмережах. Вважаю особистим успіхом свою присутність в таких закритих телеграм-каналах, як “Повістки Ужгород” чи “Виїзд за кордон”. Це для тих, хто бажає перепливти Тису чи перейти гори або “зельонку” в напрямку кордону з ЄС, – тому часом можна рекрутувати й потенційних “плавців”. Через мою активність адміни каналу “Повістки Ужгород” самі запропонували розмістити там оголошення про наш рекрутинг. Виходить, що ми рекрутуємо людей у чаті, де лякають “бусиками військкомату”. Хоча шлях до нас все одно лежить через ТЦК – із трьома з них маємо домовленості про процедури, згідно з якими новобранців направляють до навчального центру ТрО у Рівне або Ворзель. Далі вже ми зі свого боку готуємо відношення і приймаємо людину на контракт. Тому ми, насправді, ТЦК теж допомагаємо виконувати певні показники.

Питаю Олексія, чи, на його думку, зможе рекрутинг переламати кризу з мобілізацією.

- За чотири дні активного спілкування в групі “Повістки Ужгород” зі мною сконтактували чотири людини. Там 6,5 тис. учасників. Але ж я “продаю” специфічний товар. Це воду в спекотний день легко продати, достатньо її виставити, а от спробуй продати квартиру!.. Рекрутинг – це як продаж квартири.

- Що відбувається після того, як із тобою контактують потенційні рекрути?

- Людина надсилає дані, і ми готуємо відношення – це документ, що ми готові прийняти її до себе. Далі кандидат приходить у ТЦК, там проходить ВЛК і решту армійських бюрократичних процедур, зокрема, підписання контракту. Ми даємо тиждень-півтора на те, аби завершити свої цивільні справи. Якщо в людини нема досвіду строкової служби, вона їде в навчальну частину на 5 тижнів. Далі направляється на місце дислокації до нас на Сумщину, і за потреби ми проводимо довишколи за спеціалізацією, – розповів Любецький.

“ОЛІНКЛЮЗИВ” ВІД ТРЕТЬОЇ ШТУРМОВОЇ

Далі спілкуємось із військовим на позивний “Студент” із Третьої штурмової. Вони з командою наприкінці квітня провели інформаційний тур містами Закарпаття. Це інакша система, ніж у Закарпатській ТрО: людині спочатку пропонують побачити, чим та як живе бригада, а далі, якщо сподобалось, можна й рекрутуватися. Для цього є окрема процедура.

- Ми пропонуємо людям унікальний досвід – провести тестовий тиждень у наших лавах. Кожен і кожна, кому є 18 років, може за попереднім записом приїхати до нас на базу в Києві й безкоштовно провести час із нами в безпечному місці. Люди живуть нашим життям – але в спокійних умовах. Вони прокидатимуться о 7.30, починатимуть день з молитви українського націоналіста, далі – тренування, сніданок, знову тренування, потім обід, тоді ще тренування, вечеря, душ і вільний час. Такий “all inclusive від Третьої штурмової”. Тиждень люди живуть з бойовими інструкторами, на вишколах вивчають такмед, різні види озброєння, фортифікаційні споруди, дізнаються, як користуватися зв'язком, керувати безпілотниками тощо. Потім повертаються в цивільне життя. Тут нема ніякого підступу, нікого не чекають на виході з повісткою. Кожен, хто пройшов курси, бере свій рюкзак, сідає на метро, їде на “Вокзальну” й далі додому, – розповідає “Студент”.

Він наголошує, що головна мета такого “олінклюзиву” – аби суспільство не цуралося військових. А ще прагнуть “прокачати” цивільне населення. Хай таке ніколи не знадобиться, каже “Студент”, але люди вмітимуть стріляти та надати першу допомогу при обстрілі.

РЕКРУТ ПОТРАПЛЯЄ НА ФРОНТ ЧЕРЕЗ 3,5 МІСЯЦЯ НАВЧАНЬ

Закарпаття – восьма область в загальноукраїнському турі Третьої штурмової. Зустрічі штурмовики проводять в університетах, ЦНАПах, на відкритих майданчиках у містах. Тему рекрутингу в цьому турі, наголошує боєць, зачіпають побіжно.

- Для нас є абсурдом, коли дізнаємося від людей, що хтось із їхніх знайомих потрапив у зону бойових дій одразу після оформлення в ТЦК. У нас усе побудовано геть по-іншому. До нас узагалі не так легко потрапити: якщо ви прийняли для себе рішення, що хочете приєднатися до Третьої штурмової, це не означає автоматично, що ви туди увійдете. Після того, як ви подали анкету на наших сторінках і вам на неї відповіли, перше, що маєте зробити – це приїхати до нас на співбесіду. Ви проходите її й тоді отримуєте рекомендаційний лист або відношення і з ним ідете до ТЦК. Далі, коли ви вже оформлені, ми відправляємо вас на КМБ (курс молодого бійця, – ред.) на 45 днів. Це тренувальний центр Євгена Коновальця – там займаються Третя штурмова, “Кракен” й “Азов”, усі підрозділи Азовського руху. КМБ може бути й за кордоном.

На виході ви отримаєте військову спеціальність. Далі треба здобути певний фах та посаду. Наприклад, якщо людина хоче бути кулеметником, то вона іще півтора місяця буде навчатися на кулеметника. Якщо бойовим медиком – так само. Загалом навчання триває десь три з половиною місяці. Ми цього дотримуємося та не міняємо правила гри, – розповідає “Студент.

Питаю, чи вдається поповнювати втрати в бригаді, дотримуючись цих стандартів.

- Хочу сказати, що попри всі обставини й події на тих напрямках, де ми виконували й виконуємо бойові задачі, у нас втрат не так багато. Не розголошуючи офіційні дані скажу, що за 11 місяців на Бахмутському напрямку у нас втрат було менше, ніж за три доби в країні унаслідок автокатастроф. Ми – антропоцентрична бригада, тому так виходить, – каже він.

Цікавлюся, чи треба виглядати як Рембо, аби потрапити до Третьої штурмової.

- Ні, фізичні дані не головне. Ми для всіх відкриті. Цінуємо насамперед за дух, наполегливість, вірність, мотивацію. Фізичні якості можна виправити, стрілецькі – набути, але те, що всередині тебе – твоя ідея, погляди – оце неможливо виправити, якщо їх нема. Людина або вольова, або ні, – каже “Студент”.

У 128-Й БРИГАДІ АКТИВНО РЕКРУТУЮТЬ В “РУБАК”

128 окрема Закарпатська гірсько-штурмова бригада наразі не веде рекрутингової кампанії ні в рідній області, ні в інших регіонах. Звертаюсь до пресофіцера бригади Ярослава Галаса із питанням, як потрапити до “Закарпатського легіону”, якщо би раптом хтось захотів воювати саме в їхніх лавах.

- Дійсно, рекрутингового центру у нас наразі немає. Утім, ми давно співпрацюємо із платформами на кшталт Lobby X чи Work.ua, даємо оголошення про вакантні посади. Інформацію про вакансії легко знайти і на нашій офіційній сторінці, – говорить він.

Зараз, каже Галас, у 128-й ГШБР йде активний набір до бригадного підрозділу РУБАК – роти ударних безпілотних апаратних комплексів.

- Там більш специфічні вимоги, аніж на інші посади: треба розбиратися в електроніці, уміти перепрошивати дрони. Також підійдуть ті, хто розбирається в комп’ютерних іграх. Це передовий підрозділ бригади, люди там у відносній безпеці, бо вони працюють не прямо на лінії зіткнення. У РУБАК майже всі бійці – мобілізовані, контрактників мінімум.

КАРПАТСЬКА СІЧ ПРОВОДИТЬ ЛИШЕ ВИШКОЛИ

Не шукає рекрутів і знаменитий закарпатський підрозділ ССО “Карпатська Січ”. Лідер “КС” Тарас Деяк пояснює, що штат у них заповнений, групи спрацьовані.

- Рекрутингової кампанії до лав підрозділу КС немає, – каже Тарас. – Бачимо, що це є актуальним для багатьох підрозділів, бо велика інтенсивність боїв спричиняє втрати та нестачу людей. У нашому випадку підрозділ сформований: 2 групи спецназу, відділення БПЛА та мінометна батарея. І найголовніше, що в ньому ті люди, яким ми довіряємо. Один одного знаємо не один рік, пройшли різне, кожен має стовідсоткову довіру і впевненість у побратимі. Так, у нас були втрати, але це не вплинуло на кадрову ситуацію в межах підрозділу. Штат у нас заповнений, – каже Тарас Деяк.

З його слів, додатковий набір до лав КС означав би, що підрозділ має розростися в більший організм.

- З одного боку, це має призвести до розвитку і можливостей, але з іншого – це тягне більшу відповідальність за життя кожного бійця. Нам навіть надходили пропозиції про створення окремого батальйону в межах однієї хорошої бригади. Але я відмовився. Тож наразі все, що ми пропонуємо, – це вишколи і навчання для молоді без подальшого вербування до підрозділу, – зазначив Тарас Деяк.

ЗАРАЗ У КРАЇНІ Є 20 РЕКРУТИНГОВИХ ЦЕНТРІВ, ДО ОСЕНІ БУДЕ ЩЕ 20

Насамкінець про особливості національного рекрутингу говоримо із Уповноваженим представником Міністерства оборони України з питань рекрутингу Олексієм Бежевцем: питаємо, наскільки успішною нині є рекрутингова кампанія до українського війська загалом та як це помагає поповнити лави Сил оборони.

- Рекрутингові центри – це, безперечно, правильна стратегія, і вона показує результат. Міноборони разом із органами місцевого самоврядування запустили такі центри в ЦНАПах – цивільних установах, які заточені на певний сервіс для людей. Саме в такому форматі, бо це є інфомаційно-консультаційна співпраця для того, аби показати людям, як можна долучитися до армії, і дати можливість вибору. Працюють там переважно рекрутерки-жінки. Цей концепт ми почали реалізовувати у Львові 12 лютого цього року. Півтора місяця тривав пілотний проєкт, ми відшліфовували систему і далі запроваджуємо це в інших регіонах. Наразі маємо 20 таких рекрутингових центрів МО, до осені буде ще два десятки. Значна більшість відкрилися протягом останнього місяця.

Зі слів Бежевця, наразі до центрів звернулося більше ніж 2600 людей. Чотири сотні перебувають на тому чи іншому етапі оформлення. Кілька десятків уже проходять КМБ у навчальних центрах.

- Це багато чи мало? Тобто система працює чи тільки набирає обертів?

- Це – добре. Система набирає обертів, люди проявляють інтерес. Дивляться, що є в армії, яка робота, скільки платять, які вимоги до кандидата тощо. Центри – це можливість отримати не просто інформацію про вакансії, але й консультації, є змога прийти поспілкуватися і при потребі одразу сконтактувати з військовою частиною. Друга функція рекрутингових центрів – допомогти людям потрапити на ту посаду та в ту частину, яку вони обрали. Тут ідеться про зворотний зв'язок, постійну комунікацію, контакти.

Якщо десь виникає непорозуміння – людина отримує супровід, каже він.

ЦЕ – ДЕРЖАВНА СИСТЕМА, ДЕ В ЦЕНТРІ ЛЮДИНА

Цікавлюся в Уповноваженого з рекрутингу щодо того, чому не всі підрозділи Сил оборони однаково включаються в рекрутинг: є формування, які мають цілі центри, а є ті, де посаду рекрутера не вводять. Це добре чи погано? І чи кожне формування повинне мати рекрутерів?

- Насправді в кожному підрозділі є людина, уповноважена вирішувати питання щодо комплектування особового складу. Інше питання – наскільки активно люди підходять до цього процесу. Це відповідальність кожного командира бойової частини.

За словами Бежевця, Міноборони нормально ставиться як до ініціатив тих підрозділів, що реалізують рекрутингову стратегію, так і до тих, які її не мають.

- У нас є загальна державна система із залучення нових людей до Сил оборони. Це і рекрутинг, і мобілізація. Рекрутинг – це переважно контракт та свідомий вибір людини. Мобілізація – коли людина залучається до армії на виконання свого обов’язку перед державою, і там вже держава визначає, де ти будеш служити і ким, ти на це, як правило, не впливаєш.

Уповноважений зауважив, що наявність рекрутингової стратегії – це питання ресурсів кожної військової частини на такі активності. Не кожна може собі дозволити рекрутера, і не завжди рекрутинговий центр в підрозділі буде раціональним використанням коштів та людських ресурсів. На це треба або набирати нових людей, або відволікати наявний особовий склад від інших завдань. Перевага формату рекрутингових центрів при ЦНАПах ще й у тому, що цим займаються цивільні люди, не відволікаючи військових на цю роботу.

- До того ж ми пропонуємо інформацію по вакансіях не однієї частини, не десятьох і навіть не сотні, там велика база. І це не тільки ЗСУ, а й прикордонники, Нацгвардія, інші формування Сил Оборони. Тому ефективність такої системи набагато вища. Це раціональний розподіл ресурсів держави, – наголосив Бежевець.

Насамкінець цікавлюся, чи завжди рекрутинг передбачає лише контракт.

- Ні, зараз ми маємо можливість рекрутувати до деяких підрозділів людей по мобілізаційному треку. Тобто через центри при ЦНАПах є можливість зайти в конкретну бригаду на конкретну посаду, мобілізувавшись. Єдине, і це ми одразу людям пояснюємо – не в кожну військову частину, тільки в ті, які Генштабом визначені як пріоритетні. Їх у переліку близько 120, і він періодично переглядається.

Олексій Бежевець наголошує, що наразі рекрутинг до українського війська – це система, де в центрі процесу не держава, а людина. Можна зателефонувати або прийти особисто – раз, чи десять, чи двадцять.

- Хочеш залиши свої дані, хочеш не залишай, хочеш назвися своїм, хочеш – ім’ям умовного сусіда. У будь-якому разі ми тобі надамо інформацію, консультацію та супровід, – запевнив військовий.

Разом із тим, наголошує Бежевець, мобілізаційні процеси тривають – вони є, були і будуть, цього потребує оборона держави. Мобілізація і рекрутинг – паралельні процеси, які підсилюються взаємозалежно.

Тетяна Когутич, Ужгород

Фото надані 68 батальйоном Закарпатської ТрО, Закарпатською ОВА, 128-мою ГРШБ та Мукачівською міською радою