Ідеологічна війна. Код перемоги – єдність

Гендиректор Укрінформу Сергій Череватий - про роль національного агентства як базового джерела достовірної інформації 

Російська пропаганда постійно шукає шпарину в нашій інформаційній обороні, аби поширити міфи як у міжнародному, так і у загальнонаціональному просторі. Ворог усіма силами намагається, з одного боку, змінити ставлення наших стратегічних партнерів, а з іншого – вплинути на свідомість та настрої громадян України. 

Говорячи про міжнародний вимір інформаційного фронту, росія робить ставку на дискредитацію усіх гілок влади. Особливо це помітно в англомовному та франкомовному просторі. Поряд із цим, ворог активно заполонив інформаційний простір країн Глобального Півдня своїми недолугими міфами про те, що Україна нібито загрузла в корупції, що українців ніколи не було і, відповідно, не повинно бути, що в нас нібито розгул фашизму, що територія України – «ісконно русскіє зємлі». Все це впливає на сприйняття українців світом. І не лише звичайними громадянами, але представниками політичної еліти. А це вже напряму впливає на постачання зброї та політичну підтримку України у нашій Визвольній Війні. 

Ми разом переможемо через ретрансляцію нашого унікального коду – єдності великого народу вільної держави України. Окремий акцент, як я вважаю, має ставитись на ролі Укрінформу як базового джерела достовірної інформації про перебіг подій на фронті.   

Наш форпост ідеологічної війни синхронізує боротьбу усіх медіамайданчиків України

У період Другої світової війни Президент США Франклін Рузвельт створив Управління військової інформації, яке об’єднало такі потужні інструменти інформування населення, як радіо, друковані ЗМІ й навіть голлівудські кінокомпанії. Одним із результатів такої стратегії стали перші регламенти оцінки ворожої інформації, які у 1944 році дозволили ефективно ідентифікувати недостовірні повідомлення японської пропаганди та, відповідно, визначити подальшу перспективу боїв у Азійсько-Тихоокеанському регіоні. 

Наразі ми перебуваємо в епіцентрі наймасштабнішого інформаційного конфлікту в історії людства із застосуванням найсучасніших і найефективніших технологій. Пропагандисти минулих часів лише мріяти могли про такий вплив і адресність інформаційних систем, таке розуміння психології й навіть біології людини. І в цій інформаційній війні нам судилося перемогти, але для цього нам в Україні потрібно створити координаційний центр, який міг би консолідувати та синхронізувати незалежні й часом розрізнені національні інформаційні майданчики, особливо регіональні.

Ідеологічна війна – це такий самий фронт, де потрібно встановити контроль над простором та управляти хаосом бою

Від самого початку широкомасштабного вторгнення, очолюючи інформаційний спротив в ході оборони та визволення Київщини, я був прихильником застосування проактивної, агресивної інформаційної тактики в інформаційній війні з ворогом. А створена моїм колективом пісня «Байрактар» вщент розбила навіяний російською пропагандою наратив «Кієв за трі дня». До того ж висміяла ворога, додаючи впевненості українцям і на фронті, і в тилу.

Досвід інформаційної боротьби, набутий безпосередньо в ході війни, сформував чітке розуміння про завдання щодо інформаційної діяльності на загальнонаціональному та міжнародному рівнях. З одного боку, потрібно створити всередині країни таку «охоронну інформаційну систему», яка б технічно запобігала проникненню «російщини» ззовні. Водночас необхідно прокачувати «інформаційний імунітет» суспільства до будь-якої дози російської пропаганди, від «індивідуальних інформаційних ін’єкцій» до «інформації масового ураження».

За понад 20 років мого перебування на керівних військових посадах інформаційно-аналітичного та комунікаційного напрямку мені вдалося втілити в життя ряд медіапроєктів. Усі вони давали українцям розуміння необхідності побудови потужного власного сектору безпеки й оборони та вступу України до Північноатлантичного Альянсу та до Євросоюзу. Це було моєю громадянською позицією, котру я чітко декларував, незважаючи на зміни у владній верхівці і непевність суспільної думки в цьому питанні. 

Ліквідація ілюзій та міфів ворожої пропаганди – ключ до перемоги 

Під час реалізації інформаційної діяльності ми маємо насамперед пам’ятати, що перебуваємо у протистоянні з ворогом, який створив цілий модельний ряд ілюзій і сам став їх заручником. Ілюзія величі, ілюзія непереможності, ілюзія єдності, ілюзія сили. Завдяки масштабному фінансуванню та тотальному контролю в інформаційному просторі агресору легко вдавалося створювати різні міфи. Але ми їх ілюзії відправимо у небуття. Для цього інформаційна діяльність має реалізовуватись на принципах неупередженості, послідовності, прозорості та спрямованості на досягнення найголовнішої мети – якнайшвидшої Перемоги України. 

У цьому контексті головні складові інформаційної діяльності, на мій погляд, варто розподілити за наступними чотирма треками:

· інформування, спрямоване на підтримку військових дій, підвищення морального духу військових та цивільного населення, деморалізацію противника;

· розвиток контрінформаційної стратегії, а також залучення громадських об'єднань та медіа до роботи з правдивою інформацією задля протидії дезінформації та фейкам рф;

· значне масштабування, аж до переваги над рф, в інформаційному просторі;

· захист культурної спадщини від ворожих зазіхань та підтримка інформаційних проєктів, що сприяють збереженню історії та ідентичності.

Критичні матеріали також необхідні, у розумному дозуванні – це адекватна реакція інформаційного організму країни в умовах гібридної війни. Але пам’ятаймо – російська пропаганда постійно шукає інфоприводи й можливості для атаки. Тому нам необхідна інформаційна гігієна та єдність в ідеологічній війні.

Найперше, ми невідкладно розпочинаємо якісні зміни в організаційній моделі управління нашими закордонними кореспондентськими пунктами. Окремий фокус уваги – на Азійсько-Тихоокеанський регіон.

По-друге, ми змінюємо підхід: тепер весь світ триматиме руку на пульсі усіх воєнних злочинів та актів геноциду, які щохвилини вчиняє росія.

По-третє, ми започатковуємо нові медійні формати, на нових цифрових платформах, намагаючись адаптувати класичні жанри журналістики до потреб масового споживача. Для прикладу, короткі Reels можуть прекрасно поєднуватися з карикатурою, лонгріди можна подавати в тираж серіями… Інформаційний світ змінюється, стає неймовірно динамічним і швидким, отже, має змінюватися й Укрінформ, який стає не просто інформаційним агентством, а трансформується в інтрумент з активного захисту інтересів держави, зокрема на міжнародному рівні.

Важливо зберігати усвідомлення, що інформаційний фронт простягається від наших редакційних кімнат, студій, телеграм-каналів, інтернет-майданчиків – безпосередньо до споживачів інформації. Це усвідомлення дозволить перетворити внутрішню дискусію, що є неминучою в демократичному медіапросторі, в консолідований інформаційний форпост.

І найголовніше – віра. Віра в нашу Перемогу, в нашу силу, в нашу здатність об’єднуватись. Жодна війна не вигравалася без такої віри. Втративши віру, ми втрачаємо внутрішню мобілізацію, мотивацію і самі віддаємо ініціативу в руки ворога. Саме віра в Перемогу дає можливість перемагати у нерівному протистоянні. Саме віра мобілізує і тримає в тонусі суспільство. Віра, що була такою відчутною у 2022-му, котра відчувається і зараз в бойових підрозділах.

Щиро вірю, що об’єднавшись у потужний інформаційний альянс, ми значно скоротимо шлях до нашої спільної Великої Перемоги.

Сергій ЧЕРЕВАТИЙ, Генеральний директор Укрінформу, полковник ЗСУ