Пам’яті артилериста Альберта Шнайдера

Любив природу, рідне село, мріяв піднятися на Говерлу

22-річний Альберт Шнайдер родом із села Святе Мізоцької громади Рівненської області. Навчався у школі села Будераж, потім – у Рівненському автотранспортному коледжі. Хлопець був призваний на військову службу за контрактом. Брав участь в ООС на Донецькому напрямку.

Коли почалося повномасштабне вторгнення РФ, Альберт служив артилеристом у 128-й гірсько-штурмовій бригаді ракетного дивізіону, обіймав посаду розвідувальника-далекоміра, був бусолістом. Воював на Запорізькому, Херсонському, Донецькому напрямках.

Святкову сорочку воїна, вишиту його мамою Наталею, рівняни могли побачити цьогоріч у Всесвітній день вишиванки у центрі міста, поряд із вишиванками інших загиблих Героїв.

- Вишила йому сорочку на випускний. Старшому синочку вишила ниткою, а ця змішана: нитка і бісер. Було досить часу, захотіла зробити чорно-синіми нитками, встигла до випускного. Він дуже любив її. Досить часто одягав, навіть коли вже вчився у Рівному, – згадує пані Наталія.

Каже, що син був життєлюбним, позитивним. Мав міцну статуру, був сильним. Помічав речі, які не кожен бачить навколо себе, часто фотографував природу.

Альберт – другий із трьох синочків у мами Наталії. Немовлям був спокійним, завжди давав їй виспатись. Як розповідають земляки, змалечку любив спостерігати за тваринами, комахами, любив квіти. Більш за все йому подобалися польові ромашки, барвінок. Такі букети він дарував мамі. Мав цю звичку і в дорослому житті. Мама Альберта розповідає, як син дорогою зі школи збирав для неї польові ромашки і звертає увагу, що один із символів 128-ї бригади – квітка гірський едельвейс.

- Едельвейсик, недарма, мабуть, пішов саме туди служити, – каже жінка.

У дитинстві грався зі своїм старшим братом Назаром. Всяке бувало, бо ж хлопці: і сварились, і бились. Та між ними була справжня дружба, завжди допомагали один одному.

У його класі в Будеразькій школі було п’ятеро учнів. Навчався Альберт старанно. Не завжди все виходило, та хлопчик прагнув бути кращим і зробити все правильно. Брав активну участь у спортивних змаганнях, олімпіадах, проводив шкільні заходи.

Більш за все любив новорічні свята. Прикрашав ялинку вдома, допомагав влаштовувати свято і в школі, любив готувати оригінальні новорічні костюми. Разом із однокласниками організовував новорічні вистави, найцікавіші ролі діставались Альберту.

Вдома не цурався ніякої роботи: і на городі працював, і посуд мив, і в хаті прибирав. Часто щось майстрував із татом, охоче допомагав бабусі. Дуже любив рибалити на ставку і їздити велосипедом. А коли подорослішав, то разом із братом Назаром власним коштом купили мотоцикл. Любив техніку, акуратно з нею поводився. Сам ремонтував мотоцикл. Захоплювався швидкою їздою. Як розказують рідні, бувало, приїде вимазаним, весь у пилюці, але очі світяться щастям.

Хлопець любив котів, собак. А ще у нього жила морська свинка, а в акваріумі плавали рибки. Любив своє Святе – на той час це був майже безлюдний хутір, та для Альберта – найкраще місце на землі. Він пишався тим, що виріс серед прекрасної природи.

Любив зиму. Там, де він жив – чудова місцевість, щоб покататись на санчатах і лижах. А ще хлопці летіли з гори на мішках із сіном, на гумі, в дитячих ванночках. Біля Альберта з братом постійно було багато друзів. Мама згадує, що в хаті завжди було гамірно, звучав щирий дитячий сміх, хлопці знаходили собі цікаві заняття.

Влітку найкращим заняттям було плавання в озері. Хлопці зробили тарзанку і цілими днями могли стрибати з неї. Ця тарзанка є і донині.

У 2017 році, після закінчення школи, Альберт вступив до Рівненського автотранспортного коледжу на спеціальність «транспортні технології». Там навчався його старший брат Назар. Вони завжди підтримували один одного, були дуже близькими. Мама згадує, що коли приїжджала на збори, то чула слова вдячності за сина. Викладачі та студенти пам’ятають його дружелюбність, скромність у поведінці, відкритість до спілкування.

На канікулах Альберт намагався знайти підробіток. Після закінчення коледжу в 2020 році пішов шляхом брата і підписав контракт зі Збройними Силами України. І вже у вересні відбув на Закарпаття у військову частину 128-ї гірсько-штурмової бригади. Із квітня по грудень 2021 року проходив службу в зоні ООС, неодноразово був відзначений командуванням.

Альберт завжди цінував те, що мав. Понад усе любив свою родину – маму, тата, братів, маленьку племінницю, хрещеників, бабусь. Завжди старався допомогти батькам.

Хлопець не встиг створити власну сім’ю. Не встигли набутися зі своїм братом і старший Назар, і молодший Богдан. Не вистачає їм братової поради і підтримки.

Альберт Шнайдер загинув 2 жовтня 2022 року на Херсонщині.

Громадська панахида за загиблим військовослужбовцем відбулася на території Пантеону слави Героїв Гурбенського бою. Поховали юнака в селі Святе на Рівненщині.

Дякуємо за допомогу в підготовці матеріалу Центру культури, дозвілля та туризму Мізоцької селищної ради

Фото з сімейного архіву