Сергій Яременко, командир 96-ї зенітної ракетної бригади

Із перших днів війни 96-та зенітна ракетна бригада захищає небо центральної України та столиці зокрема. Командує бригадою – полковник Повітряних сил ЗСУ Сергій Яременко. Саме під його керівництвом 96-та бригада зруйнувала міф про незнищенність російського “Кинджала”. Завдяки чому це вдалося, як ворог змінив тактику нанесення ударів у 2024 році й якої зброї не вистачає для захисту від КАБів та “Іскандерів” – Укрінформ запитав у полковника Яременка.

- В останні місяці спроби ворога атакувати столицю ракетами, шахедами були марними. Чи можна назвати столицю найзахищенішим містом України, а, можливо, навіть і світу?

- Ми не можемо порівнювати. Зараз ми знаходимося в умовах війни і повинні об'єктивно оцінювати нашого ворога. Він має сучасні засоби повітряного нападу, які здатні вражати наші об'єкти на всю глибину країни. Тому не варто його недооцінювати. Ми постійно вдосконалюємося, але назвати себе найкращими зараз не можемо.

Ми щоденно набуваємо новий досвід. За результатам кожної бойової роботи проводимо ретельний аналіз – роботу над помилками. Навіть при стовідсоткових результатах ми все одно вчимося збивати краще, ефективніше. Завдяки міжнародній технічній допомозі, завдяки нашим професіоналам, які в найкоротший термін вивчили іноземні комплекси, ми створили ешелоновану систему протиповітряної оборони, яка ефективно протидіє сучасним засобам повітряного нападу країни-агресора.

- А чому Росія зараз перестала так активно лупити по Києву? Це тому, що ми добре відбиваємо атаки?

- Ні. Росія, маючи наявні засоби, визначає перелік об'єктів для удару. Можливо, в цей період її цікавлять інші об'єкти. Але періодично, звичайно, важливі державні об'єкти на Київщині, теж під впливом ударів противника. Ми готові щоденно, щосекунди у будь-який час доби до таких викликів.

- Одна з останніх ракетних атак на Київ збіглася з негодою – сильний дощ, гроза, вітер. Чи це було сплановано і чи сприяє негода тому, щоб ворог нас міг ефективніше атакувати?

- Звичайно, погода має певний вплив на ефективність роботи мобільних вогневих груп, передусім на їхні вогневі засоби. Дальність виявлення з використанням прожекторів не така висока, зменшується ефективність застосування тепловізійних приладів. Але водночас негода впливає і на ударні дрони ворога. Вони втрачають свої аеродинамічні властивості, можуть збиватися з курсу, падати на траєкторії польоту або мати значне відхилення від об'єкта удару. Це щодо роботи мобільних вогневих груп і ударних дронів. А засоби повітряного нападу – крилаті ракети, балістичне озброєння – не зазнають суттєвого впливу погодних умов. Аеродинамічні властивості крилатих ракет, що рухаються зі швидкістю понад 200 метрів на секунду, теж не змінюються.

Наша військова техніка може мати певні особливості, однак ми готуємо її, підтримуємо необхідний температурний режим, режим вологості, тож вона завжди готова до бойового застосування в будь-яких погодних умовах.

- Мабуть, у вас є свої спостереження. Скажіть, будь ласка, як ворог змінив тактику нанесення ударів зараз порівняно з 2022-м та 2023 роками?

- Так, звичайно. Ворог вчиться так само, як і ми. При ефективному знищенні засобів повітряного нападу він теж враховує свої помилки. Він намагається максимально обійти систему зенітно-ракетного прикриття, щоби вийти на об'єкт удару, виснажити систему протиповітряної оборони. Використовує рельєф місцевості. Він досконало вивчив нашу територію, почав застосовувати перешкоди. Якщо раніше в групі одна ракета ставила перешкоди, зараз вони всі використовують активні шумові завади. Крім того, противник комбінує свої удари. Він поєднує крилаті ракети разом із шахедами, синхронізує за часом, застосовує також балістичне озброєння і одночасно з різних напрямків створює досить високу щільність удару, щоби наша система протиповітряної оборони теоретично захлинулася. Тому ми теж маємо поняття «щільність вогню», яку ми можемо створити. Коли противник перевищує наші можливості, то теоретично якусь ракету можна не збити. Тому кожен удар усе складніший. А у нас найважливіше завдання – це спрогнозувати ймовірний характер дій повітряного противника, правильно створити систему прикриття, щоби не допустити тих наших помилок, які врахував противник.

- Ми бачимо, що вам це дуже добре вдається.

- Ми не такі оптимістичні. Звичайно, ми прагнемо максимально ефективно застосовувати наше озброєння.

- Отже, “Кинджали”. Скільки “Кинджалів” із початку війни летіло на столицю і скільки з них вдалося збити?

- Коли ми працюємо проти балістики, для нас не важливо, чи це “Кинджал” Х-47М, чи “Іскандер-М”, чи 48Н (ракета з застосуванням С-400), або “Циркон”, запущений з ракетного комплексу “Бастіон”. Для нас це в першу чергу балістична ціль. Уже потім аналітики, експерти на підставі певних характеристик, пошуку уламків ідентифікують, яка саме це була повітряна ціль. Скажу єдине: всі “Кинджали”, які були запущені по столиці України, з моменту, коли було оголошено, що зенітний ракетний комплекс Patriot заступив на бойове чергування, всі були успішно перехоплені. Жодна балістична ціль з початку травня 2023 року не досягла своєї цілі в межах столиці нашої країни. Понад 20 “Кинджалів” були запущені по Києву і всі – успішно перехоплені.

- Завдяки чому вам вдалося досягти такої ефективної роботи з “Кинджалами” та “Іскандерами”?

- Початок знищення балістичних цілей – це для нас було вперше. Бойова обслуга, яка провчилася кілька місяців за кордоном, мала досвід виключно в симуляції повітряної обстановки, вони відбивали навчальні повітряні удари. Ми виконали перехоплення так, як нас учили, й успішно знищили першу ціль. Далі ми вдосконалюємо свої практичні навички і розуміємо, що технічні характеристики нових зенітних ракетних комплексів, які надійшли нам на озброєння, мають більше потенційних можливостей, аніж заявлені технічними характеристиками. Ми витискаємо максимальні можливості з цього озброєння. Навіть наші країни-партнери не знають, що цей комплекс на таке здатний.

- Звучить фантастично!
Все ж таки ви з вашою командою розвіяли міф про незнищенність російського “Кинджала”. Це вдалося завдяки такому ефективному використанню озброєння чи завдяки чому?

- Дійсно, о 2-й годині 35 хвилин 4 травня (2023 року, - ред.) в небі над Київщиною був збитий “Кинджал” Х-47. Для нас це теж було неочікувано, тому що бойових параметрів МіГ-31К не мав. Він вийшов на рубіж пуску, здійснив пуск, і ми тоді дуже обережно застосовували зенітно-ракетний комплекс Patriot. Тоді він тільки надійшов до нас і ми ховали його від засобів радіоелектронної, оптоелектронної розвідки. У той момент, коли були ознаки пуску, ми його увімкнули і виявили ціль. Швидкість була настільки високою, що часу на те, щоб уточнити задачу, характеристики, не було. Мені доповіли, що це балістика, я дав дозвіл на застосування Patriot, і її знищили. Перехоплення першого “Кинджала” було досить ефективне на висоті близько десяти кілометрів. Повітряний підрив забезпечив безпеку мешканців нашої столиці.

Для країни-агресора запуск “Кинджала” був дуже тонким моментом. Тому що для неї було важливо зберігати цей міф. Росії було не вигідно, що “Кинджал” зіб'ють. Тому вони зробили це зненацька. Нам було важливо таку інформацію певний час приховувати, але, на жаль, вона тоді пройшла по ЗМІ. Експерти за певними ознаками визначили, що все-таки було збиття “Кинджала”.

16 травня, щоб поставити жирну крапку в цьому питанні, російські війська близько третьої години ночі упродовж чотирьох хвилин застосували одночасно 16 балістичних цілей, 10 з яких були ідентифіковані тоді як “Кинджал” Х-47М. Це був дуже щільний удар по столиці. Наші комплекси працювали як реактивна артилерія. Удар був відбитий, а всі цілі – успішно перехоплені. Тільки тоді, 16 травня, і був розвіяний цей міф. Адже одне збиття може бути і випадковим.

- Ви тоді відзначали ваших бійців, які відбили таку потужну атаку?

- Звичайно. Те, що здійснюється вперше, звісно, відзначається. Бойова обслуга, яка брала безпосередню участь у виконанні операції, передбачила дії повітряного противника і в такій щільності удару не розгубилася. Вони самі теж були об'єктом удару. Але команду це не злякало, вони з холодною головою виконали всі операції.

Після відбиття великих ударів по наших об'єктах командири дивізіонів клопочуться щодо заохочення особового складу. Особливі бійці відзначаються державними та відомчими нагородами.

- Скажіть, яка реальна швидкість “Кинджала”? Росія, здається, заявляла про одну, а потім з'ясувалося, що вона в рази менша.

- Річ у тім, що “Кинджал” змінює швидкість на траєкторії свого польоту. Коли літак МіГ-31К набирає швидкість максимальну і ракета відділяється, то вона розвиває початкову швидкість, яка більше 3000 м/c. Це ускладнює її своєчасне виявлення нашими радіолокаційними засобами. Але при переході на балістичну траєкторію швидкість “Кинджала” майже дорівнює швидкості “Іскандера”. Тому в зоні перехоплення його швидкість набагато менша, ніж та, яка на початковій ділянці польоту. Тобто вона змінюється від 3000 м/c до 1500 м/c.

- Ви згадали про “Іскандери”. На жаль, ми ще не можемо їх усі збивати. Скажіть, у чому власне проблема? Яке обладнання це може зробити і скільки нам його потрібно?

- На озброєнні завдяки країнам-партнерам, міжнародній технічній допомозі у нас перебувають зенітно-ракетні комплекси Patriot (ПАК-2 і ПАК-3) і французько-італійський комплекс SAMP/T. Саме вони здатні знищувати балістичне озброєння. Тобто, щоб захистити великі адміністративно-промислові центри, нам необхідно таку кількість зенітно-ракетних комплексів, помножену на два. Щоб вони працювали завжди в парі, тому що є певні питання щодо регламенту, ремонту, підготовки. Не може такий комплекс безперервно працювати 24/7. Апаратурі теж треба відпочивати. І ще потрібно певну кількість цих комплексів на основних напрямках лінії бойового зіткнення, щоб забезпечити прикриття наших угруповань військ. Тому ми завжди дякуємо партнерам за допомогу і завжди обґрунтовано доповідаємо, скільки нам треба озброєння для ефективного виконання задач.

- Ще один виклик для нас зараз – це протидія КАБам. Як ви бачите можливості боротьби з КАБами?

- Найефективніша боротьба з КАБами – це знищення носія керованої авіаційної бомби. Не буде носія – не буде керованої авіаційної бомби. Ми маємо озброєння, яке здатне це робити, але його досить мало. Нам треба озброєння, нам треба для цього зенітні керовані ракети.

- Це мрія всіх українців, окрім перемоги, звісно, щоб у нас було закрите небо, як над Ізраїлем. Чи це можливо?

- По-перше, це недоцільно. Ми не Ізраїль. Навіть найрозвинеіші країни світу не закривають небо повністю, не створюють суцільне зенітно-ракетне прикриття. У цьому немає необхідності. Безпосередньо здійснюється прикриття важливих державних об'єктів, об'єктів критичної інфраструктури, стратегічних об'єктів. Там, де буде постійно знаходитися дороговартісне зенітно-ракетне озброєння. Це важливо. У зонах між ними, де ймовірність застосування високоточної зброї мінімальна, це не потрібно. Не будуть же наносити удар по маленькому селу, де знаходиться ферма. Там ці питання закриває авіація, яка може на дальніх рубежах ефективно знищувати засоби повітряного нападу. І наші авіатори це чудово демонструють. А накопичувати комплекс дороговартісного озброєння, утримувати особовий склад, витрачати державний ресурс – це недоцільно. Тому перелік важливих державних об'єктів є, попередній розрахунок необхідного озброєння теж є. Партнери це знають, тому чекаємо, що колись це озброєння ми отримаємо.

- Що нам зараз ще потрібно, щоб перестати боятися шаленого сусіда? Яке нам озброєння зараз необхідне?

- Ми його не боїмося. Озброєння, яке нам потрібно, маємо, тільки не в достатній кількості. Нам треба далі продовжувати досить серйозну інформаційну політику серед молоді, щоб усі розуміли: війна стосується кожного на нашій землі. І наша спільна мета – досягти перемоги разом на всій території України, не на окремих регіонах. Це найголовніше. Щоб люди підтримували одне одного так, як ми це робили в 2022-му році у перші години війни, і все. І озброєння, яке ми зможемо ефективно застосовувати. А рівень підготовки, досвіду, оптимізму і професіоналізму в сучасних Збройних силах України – на надзвичайно високому рівні. Нам тільки потрібна підтримка і віра. Перемога буде скоро.

Юлія Горбань
Фото Кирила Чуботіна