Пам’яті Івана Бохана (позивний «Зірочка»)
Пішов захищати Україну після того, що побачив у Бородянці
Іван Бохан народився 16 червня 1985 року у Києві в родині архітекторів.
Класний керівник згадувала, що хлопець був бунтар та винахідник: піджартовував над учителями, пофарбував волосся у помаранчевий колір напередодні фотозйомки випускного альбому. Був Іван і активним футбольним фанатом – членом спільноти ультрас «Динамо» (Київ), і як розповідали його товариші, неодноразово ходив зі зламаним носом та синцями після занадто активного вболівання за своїх.
Але із дорослішанням войовничу вдачу трохи пригальмував. Пішов за батьками по професії – у 2009 році закінчив Київський національний університет будівництва і архітектури за спеціальністю «Архітектор». І кілька років віддав цій справі. Був закоханим у музику і мистецтво.
Перші дні повномасштабного вторгнення РФ Іван зустрів у лавах місцевої тероборони. Він обороняв столицю на одному з блокпостів у області. Також став активним учасником волонтерського руху «Незламні», який після звільнення Київщини взявся допомагати відновлювати зруйновані міста та селища.
«Відтоді як російську орду було вигнано з теренів Київської області, для нас, ТРО, роботи поки що значно поменшало. Тому я мав честь долучитися до ГО «Волонтерський рух «Незламні», зараз суміщаю цю діяльність зі службою по захисту свого населеного пункту. Наші основні напрямки діяльності: розчищення ключових будівель Бородянки від наслідків окупації московитськими мразями (працюємо за запрошенням місцевих органів влади одразу після саперів); допомога населенню з ліками, їжею та іншим; виготовлення бронеплит, плитоносок, розгрузок та іншої амуніції для різних підрозділів ЗСУ на передовій; пошиття маскувальних сіток і кікімор для бійців ССО», - писав чоловік у квітні 2022 року на своїй сторінці у Фейсбуці.
До того, місяцем раніше, він просив знайомих, хто вже служить у лавах ЗСУ, проконсультувати його щодо питання добровільного долучення до війська. Напевно, чиїсь поради прийшлися до снаги, бо вже у липні Іван доєднався до підрозділу Національної гвардії України, а згодом потрапив до складу бригади НГУ “Буревій”. Виконував бойові завдання, як він сам писав, «на вістрі нашої передової» - на Донецькому напрямку.
«Мрії збуваються. Ми з моїм напарником по бойовій двійці, справжнім бро Dobrovolets UA, успішно закінчили професійні курси операторів БпЛА і найближчим часом переводимось зі своєї гарнізонної бригади НГУ в багатопрофільну окрему Печерську 27-му, в підрозділ аеророзвідки», - повідомив Іван восени.
Серед останніх записів – повідомлення про виконання завдань в районі Серебрянського лісу.
23 червня 2024 року життя Івана обірвав ворожий обстріл – він отримав осколкові поранення в живіт. Це сталося за кілька днів після дня народження, Івану виповнилося 39 років. А навесні цього року він одружився. З майбутньою дружиною Галиною хлопець познайомився під час волонтерських поїздок до Бородянки.
«Я не можу повірити… Ти був моїм життям, ти був мій сенс життя. Я не знаю, як бути далі і не бачити від тебе: «Доброго ранку, моя Галинка», «Як ти, сонечко?», «А я тебе люблю». ЯК МЕНІ ЖИТИ ДАЛІ, ти був моїм життям», - відреагувала на страшну звістку дружина.
«Здавалося, з тобою нічого поганого трапитися не може… Ти був особливим», - написала однокласниця Івана.
«Нескорений духом, палкий патріот, запальний, відчайдушний. Запам'ятайте нашого Івана саме таким. Немає слів, щоб втішити маму, що втратила єдиного сина. Юна дружина втратила своє велике кохання. Дай, Боже, родині сил. А Івану, нашому славному Івану, Царства Небесного у війську божому. Міцних обіймів Бога», - згадали чоловіка у волонтерській спільноті «Незламні».
Іван Бохан був справжньою «зірочкою» для оточуючих – яскравою особистістю, що як зірка спалахнула і згасла назавжди, залишивши по собі незабутні враження.
У полеглого захисника лишилися батько, мати, дружина Галина і донька Поліна.
Шана і слава Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Іван Бохан, Фейсбук-сторінка Sasha Kurmaz, WBC Ультрас Динамо, Фейсбук-сторінка Katiko Purtseladze, Інстаграм halyna.bokhan