Тиждень Курської операції: про глибину прориву й зону контролю
У чому проявилася неготовність російського командування
Як і очікувалося, розширення зони, що не контролюють російські війська, сповільнилося, оскільки в Курську область почало прибувати підкріплення, а також на шляху підрозділів із протилежного боку щоразу частіше трапляються населені пункти, які, крім рейдового контролю, потребують ще й зачистки від російських силовиків. Та все ж російські військкори далі традиційно скаржаться на те, що офіційні російські ЗМІ брешуть, повністю спотворюючи реальну ситуацію в Курській зоні бойових дій, про це пише експерт «Інформаційного спротиву».
На п’ятий день Курської операції із заявою виступив Легіон «Свобода России» (ЛСР), який зазначив, що на 800 кв. км території Курської області дотримуватимуться всі права місцевих жителів, і повторення «Бучі», масової різанини цивільного населення, яку вчинили російські солдати в Київській області, не буде.
У цій заяві важливо навіть не те, що курчан попереджають про те, що ніхто не наражатиме їхні життя на небезпеку, а сама цифра – 800 кв. км. На сьогодні це число ніяк не вдасться верифікувати, але прозвучало воно вперше і, з урахуванням останніх повідомлень про бої від кордону з Україною углиб Курської області на 25–35 км і розширення фронту, цілком можливо, що воно правдиве. Російські воєнкори частково підтверджують цю цифру, озвучуючи площу неконтрольованої зони більш ніж 700 кв. км.
Минулого тижня, під час зустрічі зі силовиками, Олександр Лукашенко також озвучив глибину прориву в Курській області – 30–35 км. Непрямо про серйозне розширення зони контролю в Курську свідчить і той факт, що російська влада прозвітувала про евакуацію із зони БД у Курській області понад 76 тис. цивільних осіб, що загалом відповідає озвученим вище цифрам про контроль територій з населеними пунктами в межах 800 кв. км.
У другій половині дня 10 серпня стало відомо про те, що в селі Тьоткіно зник зв’язок. Прикордонне Тьоткіно вже не вперше опиняється в епіцентрі подій, а нещодавно бравий «Ахмат» через нього зайшов в опустілу Рижівку Сумської області. Зайшов, зняв відео для тіктоку з прапором РФ і мовчки вийшов. Але Тьоткіно цікаве ще й тим, що через нього проходить дорога Тьоткіно – Глушково, яка веде до Рильська. Раніше в напрямку Рильська відзначали рух рейдових підрозділів у районі Коренево, а також фіксували активність у районі села Городища.
Напередодні російські джерела повідомили про втрату контролю над селом Мартинівкою, на північний схід від Суджі трасою Р-200. За Мартинівкою трасою Р-200 є тільки одне село-перешкода, розташоване впритул до дороги, – Велике Солдатське. В іншому ж Р-200 веде прямим ходом до Е-38.
Якщо мислити в масштабах загальновійськової наступальної операції і брати до уваги всю ту інформацію, опубліковану відкритих джерелах, які заслуговують на довіру, дивлячись на карту всіх вогнищ і просування, складається враження, що в Курській області може бути сформована «трапеція» з вершинами Суджа – Курчатів – Городище – Тьоткіно.
Також у середовищі російських військкорів заговорили про форсування річки Псел, з подальшим установленням контролю над селом Плехово. Але для формування такої «трапеції» необхідний серйозний потенціал сил і засобів, адже йдеться про ділянку площею 4 тис. кв. км. Водночас, якщо противник не організує досить ефективний опір, то виконати завдання з «трапецією» можна і набагато меншими силами. А ось із протидією операції в Курській області в російського командування на п’ятий день все, як і раніше: не дуже.
ДІЇ РОСІЙСЬКИХ ВІЙСЬК
Згідно з наявною інформацією, командування росіян тягне тепер до Курської області підрозділи майже з усіх напрямків. Найближчий напрямок – Харківський, звідти скеровують підрозділи 138-ї ОМСБр, а також 79-го та 272-го МСП. Далі – Куп’янський напрямок, зона відповідальності УВ «Захід» – щонайменше два батальйони. З найактивнішого і дуже складного Покровського напрямку забирають 810-ту ОБр МП, яка майже рік намагалася повернути контроль над Кринками, – плацдармом СОУ на лівому березі Херсонської області.
Але всі ці дії такі неквапливі, що, мабуть, коли це все підкріплення в повному складі прибуде до Курської області, то цілком може бути сформована повноцінна оборона неконтрольованих ділянок. Якщо, звісно, прибуде. У Курській області триває процес дистанційного ураження російських колон і навіть місць розташування особового складу.
Відбувається поповнення обмінного фонду – полонених. Жодна зі сторін офіційно не каже, скільки полонених російських солдатів у Курській області, але за озвучуваними цифрами неофіційних джерел – від 300 до 1 тис. Нагадаю, що УВ «Курськ» кількісно було трохи більше ніж 10 тис. ос., і якщо дані про тисячі полонених підтвердяться, тільки за цією категорією росіяни за тиждень втратили в Курській області десяту частину свого угруповання.
Окрема категорія – це застосування противником тактичної авіації у Курській області. Проблему з безпекою для авіації в небі над Курщиною командування росіян так і не розв'язало, навіть більше, протягом минулої зі семи діб було втрачено щонайменше один вертоліт Мі-8, Мі-28, а також два Ка-52 і фронтовий бомбардувальник Су-34, який переважно виконує функціонал носія КАБ.
Очевидно, що Росія втрачає контроль над повітряним простором Курської області, що ще більше ускладнить їй сухопутні операції для повернення контролю над районами в умовній сірій зоні.
По суті, втративши час у першу добу початку наступу в Курській області, що вказує на повну оперативну неготовність російського командування до подібних операцій, було втрачено не лише ініціативу, а й можливість своєчасного купірування операції. Відсутність для них суттєвих позитивних результатів на сьомий день Курської операції не тільки підтверджує цю думку, а й свідчить про оперативно-тактичне погіршення становища росіян і надалі, хоч і не такими стрімкими темпами, як у перші 72 години.
Але це тільки в тому разі, якщо на якійсь із ділянок кордону не виникне ще один напрямок прориву, до якого в Москві знову не будуть готові.
Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив»