Пам’яті розвідника-кулеметника Олександра Покидченка

Хвилина мовчання

Ветеран АТО з першого дня повномасштабного вторгнення РФ в Україну без вагань повернувся до війська

Олександр Покидченко отримав важке осколкове поранення 11 лютого 2023 року біля села Парасковіївка під Бахмутом на Донеччині. Його евакуювали з поля бою до госпіталю в Краматорськ після шаленого ворожого артобстрілу, який тривав три години. Потім військового перевезли у Дніпро.

Лікарі 13 діб боролися за життя 37-річного бійця, але врятувати не змогли. У річницю повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2023 року, серце Олександра зупинилося назавжди.

Він народився 30 липня 1985 року в Києві. Навчався у школі № 215 Святошинського району і все своє недовге життя прожив на Микільській Борщагівці. Займався боксом, закінчив вище професійно-технічне училище зв’язку «Авіант», а потім електроенергетичний факультет КПІ за спеціальністю «Електричні мережі і системи».

Олександр добре знав географію та історію. Захоплювався велосипедом, на якому їздив у будь-яку погоду і пору року. З 2010 року працював на державному авіаційному підприємстві «Антонов». Звідти у березні 2015 року пішов захищати Україну під час антитерористичної операції на Донбасі. Воював розвідником-кулеметником у лавах 30 ОМБр. Після демобілізації у червні 2016 року отримав медаль «Честь. Слава. Держава» за сумлінну службу, героїзм і бойові заслуги.

Тоді ж померла його мама, яку він дуже любив і завжди про неї піклувався.

З першого дня повномасштабного вторгнення Олександр знову повернувся до лав ЗСУ. Спочатку у складі 101-ї окремої бригади охорони Генштабу імені Геннадія Воробйова брав участь в обороні Київщини. Потім перевівся до рідної 30-ї бригади.

Разом із побратимами воював на Чернігівщині, Харківщині та Донеччині. Мав позивний «Бабай», хоча за вдачу його частіше називали «Бабайчиком».

Отримав осколкове поранення у селі Курдюмівка під Бахмутом. Уламок снаряда потрапив йому в кисть і там залишився. До медиків Олександр звернувся, коли вже не міг стиснути напухлу руку у кулак.

Коли він лікував у Києві поранену руку, дружина запропонувала йому поїхати відпочити разом у Карпати. Захисник відповів: «Звісно поїдемо, але вже після нашої Перемоги і спочатку на море, а потім у гори». Після лікування знову повернувся на фронт.

«Саша – янгол, я рідко зустрічала таких людей. Ніколи не був у поганому настрої, завжди посміхався. Нам дуже його не вистачає. Ми не віримо досі, що Сашко не подзвонить чи не відкриє двері та не прийде додому», – розповіла сестра дружини Анна.

Доброзичливість, доброта, щирість і сором’язливість – основні риси, якими знайомі характеризують Олександра. 

З дружиною Поліною Соболєвою Олександр прожив разом сім років у щасливому цивільному шлюбі. Вони стали першою у Святошинському районі Києва парою, яка одружилася після початку повномасштабної війни. Реєстрація відбулася 12 квітня 2022 року, коли Олександр на одну добу приїхав додому.

Поховали воїна на Лісовому цвинтарі у Києві.

Олександр Покидченко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Фото: соцмережі, «Вечірній Київ»