Пам’яті старшого стрільця-оператора Сергія Кошелапова (позивний «Рижик»)

Тричі оббивав пороги військкомату і таки став на захист Батьківщини

Сергій народився у 1987 році та провів усе життя в рідному Кривому Розі. У цьому місті він і отримав освіту в галузі інженерії, а згодом пішов працювати гірником на руднику “Суха Балка”. Як в навчанні, так і у професійній діяльності він викладався повністю, що й дозволило завести безліч знайомств та справжніх друзів.

“Він був єдиною дитиною у сім’ї. Однак виростили його добрим та щирим. До нього ще змалку тягнулися люди, тож потоваришував з багатьма місцевими і не тільки”, - розповіла кореспондентці Укрінформу дружина воїна Галина.

Вона із сумом згадує, як мало часу подружжя провело разом. Пара познайомилася 31 травня 2022 року, а вже за рік вирішила побратись. Востаннє Галина спілкувалася з чоловіком 31 травня 2024 року.

“За два роки, що ми були разом, я зрозуміла, наскільки важлива для нього сім’я. Поруч з ним я почувалася тендітною. Він жив для мене і для своєї мами. Для нас він був ладен геть на все. Я, бувало, ображусь на щось, а він завжди був «на позитиві», сміявся і вселяв надію, що все благополучно вирішиться”, - з трепетом говорить дружина.

Галина розповідає, що одразу після початку повномасштабного вторгнення РФ Сергій вирішив приєднатись до лав ЗСУ. Однак раніше він не служив в армії, тож отримав відмову. Чоловіка це не зупинило. Він вирушив до військкомату знову і отримав чергову відмову, але йому обіцяли, що зв’яжуться, коли буде необхідно.

Жінка згадує про його третю спробу - вже успішну.

“Насправді тоді були величезні черги. Та його це не зупиняло, адже він поставив перед собою мету: захистити сім’ю. Втретє чоловік був налаштований найбільш рішуче, і це йому допомогло. 6 квітня 2022 року йому «дали добро», а вже наступного дня таки забрали на службу. Так Сергій і потрапив до армії - добровільно, лише з третього разу”, - розповідає Галина.

Чоловік став старшим стрільцем-оператором 1-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 6-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону військової частини А1302. 

Побратими воїна й досі підтримують зв’язок із Галиною. Саме вони розповіли їй, що з ним було не страшно йти в бій.

“Скільки разів я просила його берегтися та хоч трохи думати про себе. Але у відповідь завжди чула, що він не може виконати моє прохання, бо як це так - думати про себе в команді? Один про одного має думати”, - з сумом говорить жінка.   

Сергій Кошелапов віддав своє життя 1 червня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Авдіївського напрямку, в Бахмутському районі Донецької області. Чоловік підірвався на розтяжці, зазнав тяжких травм. Вибух посік праву ногу, але через сильні обстріли евакуювати його вчасно не вдалося.

“У Сергія був позивний “Рижик”. Мав руденьке волосся, тож це прізвисько з ним ще з дитинства. А тепер воно закріпилося за ним як позивний в армії. За життя він встиг познайомити мене зі своїми побратимами. Тепер вони підтримують мене, ми разом їздимо на кладовище. Вони згадують про нього з теплотою та зізнались, що тоді, в боях, на нього покладалися, бо знали, що він точно всіх витягне ”, - з неприхованою гордістю згадує дружина.

Родина військового отримала його відзнаку «За заслуги перед містом Кривий Ріг» (посмертно). 

Дружина Галина зареєструвала на сайті Президента петицію з проханням присвоїти Сергію Кошелапову звання Героя України, яка ще не набрала необхідної кількості голосів, тож рідні Воїна просять допомогти своїми підписами.

Вічна шана Герою!

Фото з відкритих джерел та сімейного архіву