Українські КАБи: на паритет з РФ не вийдемо, але переграємо ворога завдяки якості
Інформації про вітчизняні керовані авіабомби бракує, але їх розробляють, і вражатимуть вони на більші відстані з більшою ефективністю та надійністю
Днями бійці підрозділу Khorne Group 116-ої окремої механізованої бригади показали результати спільної роботи з 225 ОШБ. На відео зафіксовано момент прицільного удару високоточною крилатою авіабомбою GBU-39/B SDB по будинку культури – місцю скупчення російських десантників та строковиків у селі Веселе на Курщині.
Питання: Це удар західною зброєю по території Росії, це вже перехід «червоної лінії»?
Відповідь: І так, і ні.
Попри те, що авіабомба GBU-39/B SDB є справді західним озброєнням, а точніше американським, однак, згадане селище Веселе, в якому окупантам різко стало невесело, розташоване лише у 2,5 км від кордону з Україною. Тобто йдеться не про удар вглиб РФ, а по прикордонню, уражати яке Сполучені Штати дозволили ще на тлі весняного прориву росіян на Харківщині.
«Селище Веселе – теж прикордоння. Тому це ще не перехід “червоних ліній”. До слова, ЗСУ активно використовували західні високоточні бомби на Курщині ще задовго до Веселого. Наприклад, уражали ними мости й переправи через річку Сейм. А ще раніше – знищували комплекси С-300, якими росіяни тероризують Харків», – коментує Укрінформу засновник БО «Реактивна пошта», військовий експерт Павло Нарожний.
НЕ ТІЛЬКИ GBU-39: ЯКІ КЕРОВАНІ АВІАБОМБИ МАЄ НА ОЗБРОЄННІ УКРАЇНА
Немає сенсу вкотре нагадувати, що таке керовані авіабомби (КАБи), які наш ворог використовує в шалених кількостях – понад 3 тисячі на місяць, і ця цифра постійно зростає. Власне, як і немає сенсу, мабуть, розповідати про те, яку шкоду завдає ця зброя Україні в прифронтових регіонах, як загалом впливає на хід війни. Про це було написано вже сотні матеріалів.
Набагато важливіша відповідь на запитання «А що Україна?».
Скажемо так, не лише окупанти, але й Сили оборони застосовують керовані авіабомби, однак, якщо порівнювати із РФ, то наразі йдеться про неспівставну кількість боєприпасів, які надають західні партнери. Якщо простою мовою, то за місяць ми використовуємо стільки КАБів, скільки ворог використовує за три-чотири доби. Та зовсім скоро все може змінитися: на початку червня начальник авіації командування Повітряних сил ЗСУ Сергій Голубцов повідомив, що за кілька тижнів у Збройних силах розпочнеться випробовування керованих авіабомб українського (!) виробництва.
…Три місяці назад, у перших числах вересня, у відкритому доступі з’являються унікальні кадри польоту нашого бомбардувальника Су-24М, який несе на підвісці керовану авіаційну бомбу невідомого типу.
Але спершу – про західні КАБи, які вже зараз мають на озброєнні ЗСУ.
За словами Анатолія Храпчинського, колишнього офіцера Повітряних сил ЗСУ, заступника гендиректора компанії з виробництва засобів радіоелектронної боротьби, коли ми говоримо про те, які західні авіабомби у своєму арсеналі має Україна, то насамперед згадують американські JDAM-ER – комплект обладнання із системою наведення на базі інерційної навігації та GPS, що перетворює бомби, що вільно падають, на керовані.
«Простіше кажучи, JDAM робить з ФАБів – КАБи», – коментує пан Храпчинський.
В американському варіанті комплекти можуть бути з'єднані з бомбами різної ваги та розмірів, починаючи від 230 кг і закінчуючи бомбою вагою 900 кг. Заявлена дальність – до 72 км.
«Україна почала застосовувати JDAM ще навесні 2023 року, адаптувавши під них винищувачі МіГ-29 та Су-27. Передана кількість боєприпасів не розголошувалася та офіційно їх застосування не підтверджувалося», – каже Павло Нарожний.
Однак у липні 2023 року Микола Олещук, тодішній командувач Повітряних сил ЗСУ, показав одну з таких бомб, підвішену на пілон українського літака.
Також Повітряні сили мають на озброєнні французькі HAMMER.
«На початку 2024 року Франція почала передавати Україні свою версію модулів корегування з авіабомбами – AASM (або на англійський манер – HAMMER). Особливістю цієї авіабомби є те, що вона модульна і складається з комплекту наведення спереду та комплекту розширення радіусу дії на задній частині, які приєднуються безпосередньо до некерованих бомб різних типів. У базовому варіанті це 250-кілограмова бомба, однак є можливість працювати зі 125, 500 та 1000-кілограмовими версіями, що оснащуються гібридними навігаційними системами», – розповідає Анатолій Храпчинський.
Заявлена максимальна дальність такої бомби – до 70 кілометрів. Але розробник працює над збільшенням дальності – до 150-200 км.
Раніше проблемою в передачі таких боєприпасів було те, що їхніми «рідними» носіями були французькі винищувачі Dassault Rafale і Mirage-2000, надати які Україні пообіцяв Еммануель Макрон. Однак так само, як JDAM, AASM адаптували під винищувачі радянського виробництва (МіГи та Су), які є на озброєнні в України. Зокрема, такі авіабомби адаптували під українські штурмовики Су-25.
«HAMMER має реактивний двигун. Коли цю авіабомбу скидають з літака – вмикається двигун, розкладаються крила й вона летить далеко… І таких керованих бомб нам французи передають по 50 одиниць щомісяця. Небагато, звісно, але це дуже потужна й високоточна зброя», – наголосив Павло Нарожний.
Окрім вище згаданих зразків, українські ПС активно застосовують малогабаритні керовані авіабомби GBU-39/B Small Diameter Bomb (SDB), оснащені вольфрамовими наконечниками, які дозволяють пробивати бетонні укриття (див. ще раз відео з ураженням російських військ на Курщині). Маса цієї авіабомби – 130 кілограмів, максимальна дальність польоту – до 110 км.
Нарешті, на озброєнні ЗСУ є КАБи, які скидаються не з літаків, а запускаються з наземних установок HIMARS.
«Йдеться про GLSDB. Як це працює? GLSDB заряджається у HIMARS, вмикається реактивний двигун, бомба злітає на висоту близько 20 км, а далі – планує до цілі. Дальність до 160 км. Скільки нам передають GLSDB, як часто й успішно ми їх використовуємо – жодних згадок у відкритих джерелах немає. І не дивно, бо це новітній зразок, його навіть армія США не має на озброєнні», – акцентує пан Нарожний.
Наші співрозмовники стверджують, що західні керовані авіабомби набагато ефективніші за російські. І не лише тому, що вони більш високоточні, а й тому, що здатні працювати навіть під стійкою дією засобів РЕБ. Але не без «але».
«Але їх замало. Тому, щоб якось створювати противагу російським КАБам, потрібно виробляти свої власні бомби», – зазначив військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.
MADE IN UKRAINE: ЯКІ ПЕРСПЕКТИВИ ВІТЧИЗЯНИХ КАБІВ?
Після появи у відкритому доступі кадру з бомбардувальником Су-24М, який несе на підвісці авіабомбу невідомого типу, в українських Повітряних силах не поспішають розкривати жодних деталей, які стосуються її конструкції, ТТХ, а також перспектив використання.
Аналітики мілітарного видання Defense Express висловили деякі припущення. Зокрема, їхню увагу привернуло те, що ця невідомого типу авіабомба має у хвостовій частині елемент, схожий на твердопаливний прискорювач або турбореактивний двигун, що в теорії має значно збільшити дальність застосування такого боєприпасу.
Враховуючи деталь з двигуном…
«У цій історії може бути як мінімум три базові варіанти. Перший – що наші конструктори накреслювали цю керовану авіабомбу справді як непрямий аналог російського УМПК. Тим більш, що в історії цього ворожого боєприпасу було чотири варіанти в розробці, і один із них передбачав установку твердопаливного прискорювача, який мав збільшити дальність до 115 кілометрів», – пишуть аналітики.
Другий варіант – наші конструктори могли піти на створення дещо складнішого авіабоєприпасу, який би був непрямим аналогом французької AASM Hammer.
«Третій варіант – тут ми маємо пригадати, що буквально в липні 2024 року з’явилося повідомлення, що США роблять для України бомбу-ракету ERAM на дальність 463 км. За цим проєктом були заявлені вкрай обмежені дані: видача контракту на розробку – у січні 2024 року, запуск у серійне виробництво – не пізніше за 24 місяці від видачі контракту, очікуваний обсяг виробництва – до 1000 одиниць на рік. Можливо, було б надмірно оптимістично сподіватись, що ця бомба-ракета ERAM від США уже проходить випробування на українських носіях. Але будь-які ймовірні варіанти все ж не варто відкидати», – вважають у Defense Express.
Тим часом Олександр Коваленко каже, що у нас ніколи не було власного повного замкнутого циклу виробництва бомб вільного падіння: «Створювати його – це не короткострокова і навіть не середньострокова перспектива. Тому ми будемо використовувати залишки – авіабомби, які залишилися з часів Радянського Союзу, яких у нас доволі багато, особливо ФАБ-250. Встановлюючи на них відповідні модулі, зможемо перетворювати їх на кореговані. І, звісно, для цих модулів будуть використовуватися західні технології».
Тобто це буде не аналог російського КАБ, п’ятдесят відсотків яких падають на голови мешканців Бєлгорода, чи в якийсь ліс або озеро, і лише інші п’ятдесят відсотків досягають цілі.
«У росіян таких бомб – десятки тисяч. І вони можуть собі дозволити втратити 50% із них. Ми не можемо собі такого дозволити. І не лише через кількість, а тому, що не можемо дозволити, аби наші бомби падали на голови харків’ян або сумчан. Нам потрібні високотехнологічні, високоточні засоби ураження. Саме тому, я думаю, ми взяли за основу бомби американського зразка. Це дозволить перетворити радянську бомбу в дійсно високоточну та надійну, за зразком JDAM», – додав оглядач.
Анатолій Храпчинський з ним погоджується: «Враховуючи, що ми вже маємо успішний досвід з експлуатації американських та французьких засобів, я вважаю, що слід очікувати від наших фахівців на більш цікавий продукт власного виробництва – точно не гірший. Таким чином наша держава зможе самостійно вирішувати, як це озброєння використовувати і куди саме ним бити, причому йдеться і про територію РФ».
За словами Павла Нарожного якість кадру не дозволяє розгледіти уважно, що це за КАБ, зокрема, не зрозуміло, чи має він реактивний двигун, як HAMMER.
«Але в принципі, ми здатні створювати такі двигуни. Зрештою, ми теоретично можемо брати боєприпаси, приміром, від РСЗВ «Град». Там є реактивний двигун, його можна під’єднати до бомби. Яка буде дальність? Точно більша, чим якщо цю бомбу просто скидати з літака», – переконує експерт і наголошує, що мізків нам точно не бракує.
За приклад він наводить роботу наших дронів-камікадзе.
«Спершу це були одиничні нальоти, обмеженою кількістю «пташок», а зараз — по 100-150-200 одиниць дронів одночасно летить у РФ. Слід розуміти, що система навігації КАБів хоча й має свої особливості, та принципово не сильно відрізняється від того, що стоїть на безпілотниках, чиї GPS-модулі, що важливо, досить стійкі до російських засобів РЕБ. Далі – це «крила». Щоб доладнати на авіабомбу «крила», які перетворили б її на керовану, – з цим також немає проблем. КАБи – це відносно низькотехнологічна зброя. Це не виробництво літака», – коментує пан Нарожний.
Вартість комплектів JDAM, які дозволяють з бомби, що вільно падає, зробити керовану – $20-25 тис.
«Навіть ціна на JDAM говорить, що КАБ – це не якась надсучасна високотехнологічна зброя, яку Україна не здатна повторити, – додав військовий експерт. – Ми можемо брати як радянські запаси ФАБ-500, ФАБ-250, так і розробити нову авіабомбу».
Простіше кажучи, Павло Нарожний не погоджується з твердженням Олександра Коваленка, що зробити швидко бомбу з нуля – нереально.
«Реально! Це не коштує величезних грошей. Якщо взяти той же ФАБ-500, то свого часу Росія їх продавала по $15 тис. за штуку. Тобто це не космічні суми. Одна ФАБ-500 – це приблизно вартість 5 пострілів із гаубиці калібру 155-мм. Якщо додати сюди комплект для переобладнання з ФАБ на КАБ, то вартість однієї такої авіабомби – високоточної, вітчизняної – становитиме десь $40-50 тис. Та навіть якщо й $100 тис., то по мірках воєнного часу – це все одно дешево. Скільки таких КАБів ми зможемо виробляти? Я більш ніж упевнений, що виробництво можна поставити на потік».
Інше питання: чи маємо необхідний ресурс літаків та пілотів?
«Тут є сумніви. Уявімо, що ми маємо 16 літаків, які зможуть працювати «конвеєром». Із цих 16 суден треба відняти 2-3, які ремонтуватимуться. Це стандартна ситуація. Тож залишаються 13-14 літаків. Де розміщуватиметься аеродром базування? Однозначно, що далеко від лінії фронту, аби ворог не зміг дістати балістикою – тими ж «Іскандерами», які б’ють на 500 км. Відтак, додайте політ туди й назад... Якщо прикинути кількість наявних станом на зараз літаків, які, до слова, виконуватимуть на фронті й інші важливі завдання, не лише 24/7 скидатимуть КАБи, то, гадаю, ми не зможемо забезпечити таку ж кількість ударів авіабомбами, як ворог – по 100 на добу».
Втім, у нас є партнери, які наразі передають американські F-16, а в перспективі – наш авіапарк може поповнитися й шведськими Gripen або французькими Mirage-2000.
«Саме тому потрібно модулі управління та фіксації українських КАБів на корпусі літаків-носіїв робити під НАТОвські стандарти, – вважає Анатолій Храпчинський. – Та й нинішній наш авіапарк достатньо адаптований, що доводить використання на МіГах та Су західних типів озброєнь».
А це – Олександр Коваленко: «У відкритих джерелах немає інформації, скільки ми можемо виробляти таких бомб, приміром, за місяць. Але все одно: можливо, у росіян продовжиться перевага в кількості, але не в якості».
А за рахунок якості ми спробуємо їх переграти, вражаючи на більших відстанях і з більшою ефективністю та надійністю.
Мирослав Ліскович. Київ