Пам’яті підполковника Володимира Артеменка

Воював не за посади та медалі, а за Україну

Володимир Артеменко загинув 7 вересня 2024 року поблизу села Ольгівка в Курській області під час виконання бойового завдання. Кадровий військовий у відставці, не вагаючись, пішов обороняти свою землю після початку повномасштабного періоду російсько-української війни.

«Володимир Іванович Артеменко – офіцер з великої букви! Іванич прийшов до нас з перших днів повномасштабного вторгнення. Добрий, чуйний. Він воював не за медалі, не за погони, не за посади. Воював за свою сімʼю, за Україну! Сміливий, відважний, він своїм прикладом мотивував особовий склад», – цитують побратима Тараса Пастущина у Фейсбуці 116-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. 

Він неодноразово виходив на бойові позиції разом зі своїми підлеглими. Хоча міг цього не робити. Однак своїм прикладом мотивував особовий склад. У 116-й окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ зазначають, що «до дембеля» – 60-ліття – підполковнику залишалося два місяці. Однак рідні полеглого Героя уточнюють, що дуже мала ймовірність того, що Володимир захотів би демобілізуватися до закінчення війни.

Володимир народився на Черкащині, у селі Ротмістрівка. Починав службу у прикордонних військах. У 45 років демобілізувався. Понад два десятки років мешкав у Кременчуці. Після повномасштабного нападу Росії за власним бажанням був призваний на військову службу 2 березня 2022 року Кременчуцьким РТЦК та СП (районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки) Полтавської області, повідомляє «Кременчук. Офіційний». 

Володимир Іванович – батько трьох дітей і дідусь онуки Аміни – любив свою сім’ю і родину. Намагався проводити з усіма час. Коли випадало – рибалив.

Теплі слова про загиблого героя написала у Фейсбуці його племінниця Наталя Санжарівська. Для неї, як і для інших, він був прикладом. «Він був добрим, світлим, мудрим, веселим, позитивним, щирим, люблячим. Як я любила, коли він приїжджав із сім’єю до батьків у Ротмістрівку на свята. Пам’ятатиму вічно!».  

Панахиду за загиблим захисником відслужили у Свято-Миколаївському соборі Кременчука 13 вересня. На прощання з Героєм зібралося багато людей: його рідні, друзі, колеги та побратими. Щирі співчуття рідним і близьким захисника України висловив міський голова Віталій Малецький.

Поховали воїна на Свіштовському кладовищі поруч з іншими військовослужбовцями, які загинули у Великій російсько-українській війні, у меморіальному секторі почесних поховань захисників і захисниць України.

Світла пам’ять!

Фото надані родиною