Як Ізраїль провів унікальну операцію проти «Хезболли»

Терористичне угруповання «Хезболла», втративши засоби військового та оборонного зв’язку, паралізоване. Очевидно, це тільки початок

Ліван, 17 вересня. Близько 15:30 за місцевим часом у руках, кишенях піджаків та штанів, сумках тисяч членів терористичного  проіранського угрупування «Хезболла» почали детонувати пейджери. Тривало це протягом години. Наслідок – вибиті очі, обпалені обличчя, рвані рани в області живота та стегон, поранені кисті аж до подальшої ампутації.

Інциденти, зафіксовані на безлічі відео, відбувалися після того, як на «достільниковий девайс» приходило якесь повідомлення.

«Пейджери видавали звуковий сигнал протягом 10 секунд, перш ніж здетонувати. Багато людей через це піднесли пристрої до очей і обличчя, щоб прочитати повідомлення, яке надійшло на пейджер, і через це дістали відповідні травми», – пише New York Times.

За даними міністра охорони здоров'я Лівану Фіраса Абіада, у країні загинуло щонайменше 11 осіб, поранення дістали 4000, при цьому стан 400 поранених оцінюється як украй тяжкий (читай – кількість загиблих може зрости). 

Причетними до атаки називають спецслужби Ізраїлю, проте ізраїльтяни традиційно мовчать.

У світі вважали, що одночасно з «пейджерною» атакою Ізраїль розпочне операцію на знищення загонів «Хезболли» на півдні Лівану й у Сирії, які тероризують північні райони країни уже впродовж десятків років. Але Тель-Авів поки що не поспішає.

ЧОМУ НЕ МОБІЛЬНІ ТЕЛЕФОНИ?

Бойовики «Хезболли» не просто так перейшли на пейджери з мобільних телефонів.

По-перше, пейджер – це тільки приймач, він не залишає в ефірі слідів, а тому вважається безпечнішим варіантом зв'язку (як бачимо – це не так), на відміну від мобілок, які оснащені програмним забезпеченням GPS, що дає змогу відстежувати пристрої, а, отже, їхніх користувачів, у будь-якій точці світу.

По-друге, такому переходу передувало кілька вкрай успішних операцій Моссаду з використанням телефонів і мінімальних за обсягом зарядів. А саме: 

• 1972 рік, вбивство Махмуда Хамшарі

Ця акція стала частиною операції «Гнів Божий» – ізраїльської секретної кампанії помсти проти «Організації визволення Палестини» (ОВП) після вбивства 11 ізраїльських спортсменів на Олімпійських іграх 1972 року в Мюнхені. Махмуд Хамшарі був представником ОВП у Франції.

Агенти Моссаду заховали вибухівку в телефон Хамшарі (тоді ще не мобільний – ред.). 8 грудня 1972 року, коли Хамшарі підняв слухавку, ізраїльські оперативники дистанційно підірвали вибуховий пристрій. Він вижив під час вибуху, втративши ногу, але пізніше помер від отриманих поранень.

Телефонний дзвінок слугував способом підтвердження присутності Хамшарі на місці. А використання невеликого вибухового заряду дозволило ліквідувати його без шкоди іншим.

• 1996 рік, вбивство Ях'я Аяша

Ях'я Аяш, відомий як «Інженер», був одним із найнебезпечніших підривників, відповідальним за десятки терористичних атак, в яких загинули ізраїльтяни.

Аяш переховувався в Газі й займався розробкою вибухових пристроїв для атак проти Ізраїлю. Шин Бет, внутрішня служба безпеки Ізраїлю, змогла обманом змусити Аяша прийняти дзвінок від свого батька на спеціально модифікований мобільний телефон Motorola Alpha, доставлений у Газу агентом. У телефоні було сховано близько 50 г вибухівки – достатньо для того, щоб убити людину, яка тримала його біля вуха.

Коли Аяш прийняв дзвінок, Шин Бет дистанційно підірвали вибуховий пристрій, терорист загинув на місці.

ВИБУХИ ПЕЙДЖЕРІВ – ЗАЛИШИЛОСЬ ДВІ ГОЛОВНІ ВЕРСІЇ

Спочатку, всі були впевнені, що то ізраїльські хакери послали на ворожі гаджети сигнал, що запустив швидкий нагрів акумуляторів, які в результаті почали вибухати. Але іонно-літієві акумулятори так не вибухають, вони хіба що могли поплавитися й потекти. Тож «технологічну» версію, яка дозволяла думати про поширення цього досвіду, на ту ж нашу Велику війну довелося відкласти.

Залишилося дві найбільш вірогідні версії. Обидві пов’язані з закладанням у пристрій мініатюрної – вагою до 20 грамів – «порції» сучасної потужної вибухівки.

Перша версія – менш реалістична. «Хезболла» могла сама заздалегідь замінувати ці пристрої. Навіщо? А щоб у випадку поранення або загибелі бійця можна було дистанційно підірвати пейджер і знищити важливу інформацію. Про це дізналися ізраїльські хакери (підрозділ ЦАХАЛу під кодовою назвою 8200, що входить до складу Управління військової розвідки «Аман»), які отримали доступ до серверу, через який активувалися ці вибухові пристрої. І, ймовірно, здійснили атаку, що призвела до контрольованої серії вибухів.

Друга версія – більш реалістична. Ізраїльська розвідка могла закласти вибухонебезпечну речовину в пейджери. Як? За інформацією західних ЗМІ, «Хезболла» замовила п’ять тисяч пейджерів, виготовлених тайванською компанією Gold Apollo, які були ввезені в країну навесні ц.р. й розподілені серед членів угрупування по всьому Лівану.

Спецслужби Ізраїлю, маючи потужну агентурну мережу, про це дізналися й модифікували пристрої ще на етапі виробництва. Або у процесі доставки підмінили партію «безпечних пейджерів» на «пейджери вибухові». 

«Моссад вмонтував у пристрій плату з вибуховим матеріалом, який активувався після отримання відповідного кодованого повідомлення», – пише агенція Reuters.

Цієї версії дотримується й наш співрозмовник – колишній співробітник СБУ, відомий кіберексперт Костянтин Корсун: «Судячи з коментарів лідерів ХАМАСу, які звинувачують Ізраїль, це спланована операція Моссаду. Гадаю, в апарати була якимось чином заздалегідь закладена вибухівка. Одночасно було трохи «підправлено» прошивку девайсів. Останнє, до речі, можна було зробити й віддалено. Тим більше, що Ізраїль є світовим лідером у сфері віддаленого зламу мобільних пристроїв (на основі 0-day-вразливостей). Але яким чином можна було закласти вибухівку в апарати терористів? А ось тут немає ніякої магії: працюють традиційні методи HUMINT, себто агентурного проникнення. Достатньо завербувати, скажімо, працівника підприємства. Або людей, які централізовано «прошивають» чи «ставлять захист» девайсів для членів організації. Тобто завербувати будь-кого, хто має фізичний доступ до девайсів саме цільового угруповання. А ізраїльські спецслужби неперевершені майстри подібних агентурних проникнень. Тому наразі я вважаю цю версію найбільш реалістичною».

ВБИТИ АБО ПІДІРВАТИ – НЕ ПРОБЛЕМА. ГОЛОВНЕ – СТВОРИТИ АТМОСФЕРУ СТРАХУ. САМЕ ТАК ПРАЦЮЄ МОССАД

За словами ізраїльського військового оглядача Ігаля Левіна, в цій історії ключове не те, що пристрої були заміновані.

«Замінувати пристрій великого розуму не треба. Ключове те, як ви проводите таку операцію, з урахуванням того, що цим займаються їхні служби безпеки. Ми розуміємо, що «Хезболла» – це Іран, тобто й іранські служби безпеки там є постійно. Генерали, військові радники туди приїжджають, допомагають. І вийшло обійти всю цю систему безпеки, щоб, припустимо, підмінити партію. Тобто вони замовили партію пейджерів. Ми розуміємо, що тисячі пейджерів замінувати «на коліні» неможливо. Ймовірно, саме таку партію було замовлено. І така версія цілком робоча, що служба «Моссад» цю партію просто підмінила. Якщо ви подивитеся, який виглядає пейджер «Мотороли» (хоча там тайванський виробник, який стверджує, що нічого не виробляв, а продав ліцензію – ред.), то ця коробочка стандартна, виглядає однаково, ви не помітите цієї підміни», – каже він в коментарі Radio NV.

Високий рівень операції, що й не кажи. Дуже схоже на пригодницькі фільми.

«Знаєте, як фільми Marvel або DC про Бетмена. Наприклад, коли Бетмен хакнув купу телефонів по всьому місту Готему, щоб стежити, і у нього все вийшло. Це виглядало як фантастика. А тут реально: по всій країні одночасно вибухають пейджери. Вибухали буквально в кишенях штанів, на ринках, у машинах, на вулицях», – додав пан Левін.

…Тож зараз «Хезболлу» паралізовано. «Хезболла» втратила свої засоби військового захищеного зв’язку. Що далі?

«Залежить від того, які будуть наступні ходи. Я б на місці «Хезболли» зараз напружився, щоб використовувати якісь інші засоби зв’язку – рації, – іронізує військовий експерт. – А, може, є пейджери, які ще не вибухнули? А, можливо, там більше трьох моделей пейджерів. Але ж раптом це тільки початок? Раптом зараз буде друга, третя серія? Я не знаю».

У таких операціях найважливіше – це атмосфера страху та небезпеки, яка панує.

«Як працює Моссад? Убити або підірвати – не проблема. Головне – створити атмосферу страху. Я думаю, що тут непогано справляються. Я б на місці бойовиків «Хезболли» напружився», – каже Ігаль Левін.

Мирослав Ліскович. Київ

P.S. Під час підготовки цього тексту надійшли повідомлення про нову хвилю вибухів у Лівані. При чому вибухають не лише пейджери, але й рації, мобільні телефони, ноутбуки, радіоприймачі та інші пристрої. Уже відомо про принаймні сотні постраждалих. Як бачимо, Ігаль Левін був правий, говорячи про те, що це тільки початок, і що ймовірно слід чекати другої, третьої серії. Втім, якщо з пейджерами все більш-менш зрозуміло, то як пояснити детонування інших гаджетів? Продовжуємо слідкувати за розвитком подій.