Пам’яті розвідника, пластуна Андрія Горохолінського

23 вересня на фронті загинув один із найкращих пластунів-розвідників у ССО, його поховають сьогодні у Кам’янці-Подільському

Андрій захищав рідну землю у війні з Росією майже 10 років, від початку російського вторгнення у 2014 році.

"До Пласту вступив 15-літнім юнаком в рідному Кам’янці-Подільскому. Вихованець гуртка «Вовки» підготовчого куреня ім. Устима Кармелюка. Пластову присягу склав 1 травня 1999 року. Юнаком здобув ступінь пластуна-розвідувача і опісля в Збройних силах розвивався саме як розвідник, зокрема у ворожому запіллі", - написав про нього історик, військовий, пластун Юрій Юзич. 

Він зазначає, що Андрій із дитинства виділявся лідерськими здібностями.

"На обидвох таборах, які пройшов ще юнаком («Пластовий вітер» у 1999 і 2000 роках) був одразу в проводі. Згодом навчався на філософському факультеті Львівського нацуніверситету ім. Івана Франка. Студентом підтримував рідний осередок - був заступником керівника в Пласті у Кам'янці-Подільському. Пройшов вишкіл виховників юнацтва. Став пластовим виховником у 21 курені ім. Григорія Сковороди в Пласті Львова. Старшим пластуном вступив до куреня "Вовча Ліга" ім. Дмитра Донцова", - розповідає Юзич.

До війни Андрій готувався з юнацтва.

"Весною 2001 року вже був інструктором Подільського мілітарного вишколу. Підстаршина 7-го «Легіону» в 2001 році, де я був комендантом табору. Це був перший табір, який офіційно отримав статус «військового пластування» як окремої спеціалізації", - пригадує Юзич.

У 2014-2015 роках Андрій воював у складі добровольчого батальйону «Гарпун», який спеціалізувався на контрдиверсійних та розвідувальних операціях. Опісля служив ще кілька років за контрактом — у 2017-2020 роках.

Згодом працював в компанії "Українська Броня", робив все можливе, щоб наростити нашу спроможність у майбутній великій війні проти московських окупантів. Був засновником та ідейним натхненником пластового бренду одностроїв "Залізний Вовк".

З перших днів повномасштабного вторгнення 2022 року Андрій знову став до лав Сил оборони України. На війну повернувся з-за кордону.

Служив оператором у 8-му полку спеціального призначення ССО ім. Князя Ізяслава Мстиславича. Був двічі поранений.

Загинув на фронті 23 вересня 2024 року.

На сторінці Андрія у Фейсбуці після повідомлення про його загибель друзі діляться спогадами та викладають спільні фото, намагаючись втамувати біль втрати.

"Че Гевара в Пласті. У підрозділі був і Горохом, і Дідом, і Мольфаром... Коли пару днів не виходив на зв'язок, я через покійного Романа Головатюка взнав, що ти "на роботі" і твій позивний "Мольфар"... Ти радів за мої вчинки, давав слушні поради і підтримку. Ти завжди щось відсилав: підсумки, форму тощо... Ти кращий із кращих. Ти той Вовк, якими мають бути всі вовки. Ти той, на кого треба рівнятися, і тепер буду намагатися рівнятися. Дякую за твій Чин. Спи спокійно! І Тебе не вистарчатиме!" - поділився побратим Володимир Курило.

"Еххх, Горох... Ти завжди більше робив, ніж говорив, був надійним і цікавим. В кемпі "Білий Слон" в Дземброні багато стежок з каменю викладено твоїми руками. Вони залишаться доброю і надійною згадкою про тебе. Ще помандруємо..." - написав Володимир Горон. 

"Як ми прийдемо, то ти будеш чекати нас біля брами Царства Небесного. Я дуже сподіваюсь, що там є гори. І сніг там із пуху крил шостокрилих, щоб ти не поморозив собі пальці, як тоді під Сивулею. Будемо сидіти біля ватри і говорити про військовий шмот і туристичну спорягу, про середньовічну геральдику і поезію. А я так і не прочитав Забужко "Notre Dame d'Ukraine", яку ти дуже радив. Обіцяю, що нарешті візьмуся, то якраз обговоримо.

Так багато ще є про що з тобою поговорити. Але Че! Ти ж козак-невмирака! Якого хріна лисого ти покинув нас ото вже?!?!? Ну, добре... Лети. Дякую за все", - написав пластун, військовий Ростислав Антимис. 

"Че… Боже, я не можу більше знести цих втрат. Коло звужується, і щодня війна забирає людей, яких знаєш все життя, які робили твій світ світом… Бляха, Че… Тихо спи, без тривог, друже", - написала пластунка, волонтерка Устя Стефанчук.

Андрію Горохолінському було 42 роки.

У нього залишилися дружина та син.

Поховають Воїна сьогодні, 25 вересня, у рідному Кам’янці-Подільському, з військовими та пластовими почестями.

Фото: Фейсбук-сторінка Andrij Volodymyrovych, Пласт - український скаутинг, Фейсбук-сторінка Юрій Юзич