Батальйонна артилерія незабаром стане одним із основних інструментів у боротьбі з російськими окупантами: що потрібно Силам оборони України
Уже зараз Україні необхідно приділяти більшу увагу мінометній компоненті у військах на рівні батальйону, роти, взводу
Останнім часом воєнний злочинець, а за сумісництвом президент Росії Володимир Путін, ухвалив кілька рішень, які вказують на те, що РФ готується далі воювати з Україною лише людським ресурсом. І тому постало питання: як боротися з перспективою нескінченних м'ясних штурмів і які для цього Силам оборони України потрібні засоби. У цьому й намагатимемося розібратися.
Варто зазначити, що російські окупаційні війська постійно опрацьовують можливості підвищення як застосування піхотних підрозділів, так і шляхи підвищення вогневої потужності засобів батальйонного рівня, особливо мінометів. В Україні ж дивним чином згадок про батальйонну артилерію не так багато.
У той час, як на всіх майданчиках пишуть про 155-мм артсистеми, про міномети забули так, ніби їх немає зовсім. А тим часом це один із найефективніших засобів у межах протидії піхотним штурмам, а наш ворог отримує від союзника – КНДР – мільйони мін калібру 120 мм та 82 мм.
Саме через повну відсутність у нашому інформаційному просторі такої тематики я вирішив розглянути питання батальйонної артилерії рівня міномет. Причому розглянути кожен калібр з його особливостями та ефективністю застосування, а не загалом саму категорію. І почнімо від малого до більшого.
МІНОМЕТИ 60 ММ
Хтось скаже, що я починаю не з того: мовляв, які 60 мм? Пукалка, порівняно зі 120-мм, нічим не корисна і лише потребує зайвої ваги БК. Насправді про користь впровадження у ЗСУ 60-мм мінометів я говорив ще далекого 2017 року, коли на озброєння Сил спеціальних операцій було прийнято КБА-118.
Тоді в категорії 60-мм мінометів конкурували між собою дві українські розробки: М60-16 "Камертон" та КБА-118.
Згідно з тактико-технічними характеристиками, КБА-118 має: вагу в бойовому положенні – 12,5 кг; дальність стрілянини – 1429 метрів; скорострільність – 5-20 пострілів за хвилину, обслуговується 2 особами, приводиться в бойове положення протягом 1-2 хв.
М60-16 "Камертон" має вагу в бойовому положенні 20 кг; дальність стрільби – від 3500 до 5500 м; скорострільність – 25 пострілів за хвилину; обслуговується 1-2 особами.
Крім того, згідно зі звітом The Arms Trade Treaty, у 2016 році Польща експортувала до України 50 мінометів калібру 60 мм, найімовірніше, LM-60D.
Тобто увага цій категорії мінометів в Україні приділялася давно, і, як було зазначено вище, насамперед у них були зацікавлені ССО – за компактність і простоту застосування в межах ДРГ-операцій. Крім того, порівняно з іншими засобами придушення противника, наприклад, 30-мм - 40-мм автоматичними гранатометами, у 60-мм міномета більші вражаючі можливості. Особливо зараз, коли міни 60 мм мають широку номенклатуру та спектр застосування, у тому числі зі значно збільшеною потужністю вибуху.
Одразу хочу зауважити: я не закликаю відмовлятися від автоматичних гранатометів як класу, давайте без посипання голів попелом, а звертаю увагу на гостру необхідність підвищення вогневих можливостей підрозділів рівня взвод-рота.
Сили оборони України застосовують 60-мм, і, як бачимо, спроби поставити на забезпечення ЗСУ це озброєння робилися раніше, але великого поширення і, я б навіть сказав, популяризації вони не отримали. В умовах зростаючого домінування противника в питаннях людського ресурсу завданням саме гілки взвод–рота в обороні позиції є підвищення її вогневого потенціалу, і 60-мм міномет може стати однією зі складових частин виконання цього завдання.
Крім того, у світі просто величезна як кількість виробників, так і запасів 60-мм мін, що дозволяє не тільки не відчувати дефіциту в цьому виді боєприпасу, а й широко застосовувати його для fpv-дронів, що загалом і так практикується. Але повторюся: те, що є, і те, чим забезпечуються СОУ, у майбутній реальності війни – недостатньо.
МІНОМЕТИ 82 ММ
Класичний міномет калібру 82 мм – це дідусь БМ-36 або 2Б9 "Васильок". Але незмінною проблематикою мінометів у міру збільшення калібру постало питання співвідношення мобільності та ефективності із захищеністю розрахунку.
І ось тут можу отримати капцем у голову від мінометників зі стажем, але в радянських та пострадянських мінометів вищезгаданої гілки це співвідношення було з досить непоказним ККД. Саме тому ще в радянській армії намагалися надати цим засобам хоч якоїсь мобільності. Класика – встановлення 2Б9 на МТ-ЛБ.
У 2014 році на виставці озброєнь KADEX-2014 Казахстан показав 2Б9М, встановлений на БМП-1, хоча такий варіант ще в бородатий час намагалися реалізувати чехи – з хорошим показником захищеності від уламків та легкої стрілецької зброї.
У Силах оборони України 82-мм міномет нерідко застосовується в тандемі зі швидкими засобами переміщення – багі. Наприклад, одна з модифікацій багі "Хижак" спеціально створювалася для 82-мм мінометного розрахунку.
Але в умовах панування в повітрі fpv-дронів класичний метод підвищення захищеності розрахунку шляхом розміщення його в ББМ втрачає свою актуальність, якщо тільки мобільний засіб не матиме гарантованого захисту від удару з повітря. А таких засобів, переважно пасивного типу, вже придумано безліч – від протикумулятивних решіток до сіток.
Не менш важливим і актуальним, особливо зараз, стає питання ефективності щодо ураження живої сили. І тут від класичних уламкових мін слід звернути увагу на касетні. Особливо з програмованим підривачем, що розкриваються до зіткнення з поверхнею – розподіляє суббоєприпаси по площі і завдає шкоди більшій кількості живої сили.
Надалі я регулярно згадуватиму саме такий тип боєприпасу до кожної категорії мін – касетний. Оскільки саме такі боєприпаси стануть у майбутньому визначальними у питанні протидії ворогові, що нескінченно наступає.
Так, 82-мм міномети є невід'ємною частиною не просто батальйонної артилерії, а й у перспективі стратегії виснаження противника. Причому для підвищення застосування цієї компоненти необхідно приділяти увагу не тільки насиченню нею підрозділів, а й показнику мобільності й можливостям ураження більшої кількості особового складу противника, тобто – перехід здебільшого на касетні боєприпаси.
МІНОМЕТИ 100 ММ
Пропозиція, яка у старожилів мінометної справи викличе легкий дисонанс. Які ще міномети калібру 100 мм? Ось 107 мм пам'ятаємо, так, був такий, ГВПМ-1938, але 100 мм?
Зрозуміло, у радянській номенклатурі міномети калібру 100 мм не були популярні від слова зовсім. Але вони набули достатнього поширення в інших країнах. Наприклад, у В'єтнамі вони досі стоять на озброєнні, причому як у буксированій, так і самохідній модифікації. За іронією, в'єтнамські 100-мм міномети встановлюються на трофейні американські бронетранспортери М113А1. Також міномети такого калібру набули популярності в китайців, і на озброєнні НВАК стоїть кілька різновидів 100-мм зброї такого типу.
Уважні читачі помітили, що основна популярність 100-мм мінометів наявна в азійських арміях. І це має пояснення. Адже 100-мм міномет – це оптимальний баланс між масою та вогневою потужністю.
За вагою він не сильно відрізняється від 82-мм, але за потужністю відмінність відчувається. Жодної дискримінації, але в'єтнамські та китайські бійці більше обмежені у фізичному навантаженні, а тому оптимальний розподіл маси та вогневого потенціалу для них є критичним.
Це стосується і застосування нами 82-мм, який за масою та проблематикою мобільності не сильно відрізняється від 100-мм, але за питомою потужністю – так. Але поки що це тільки думки вголос, з урахуванням наявності варіанта.
МІНОМЕТИ 120 ММ
Тут усе просто. Один із найпоширеніших калібрів у світі, що експлуатується практично будь-якою армією. В Україні цей тип мінометів представлений не лише радянськими зразками 2Б11, а й власною версією М 120-15 "Молот". Але є суттєвий нюанс.
Так само, як для 82-мм, для 120-мм пріоритетними повинні будуть стати боєприпаси, які значно підвищують шкоду живій силі за площею – касетні, а в певних умовах і термобаричні. При тому, що наші партнери мають достатні запаси боєприпасів обох типів і налагоджено їх виробництво.
Питання лише в повній комплектації підрозділів самими мінометами та в своєчасному забезпеченні їх боєкомплектом, який в умовах м'ясних штурмів витрачатиметься нон-стоп.
Не менш важливим залишається питання і мобільності таких засобів ураження. Наприклад, той же М 120-15 "Молот" має масу 230 кг, а радянський 2Б11 – 210 кг.
До початку повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році для потреб ЗСУ було представлено мобільний мінометний комплекс Барс-8ММК, на озброєнні якого стояв 120-мм міномет 2Б11. Міномет був інтегрований у 120-мм легку самохідну мінометну систему Alakran від іспанської Everis Aerospace and Defense (EAD) та New Technologies Global Systems (NTGS). Боєкомплект комплексу складав 60 мін.
На жаль, великосерійного виробництва ця система не отримала та була випущена обмеженою партією. 2022 року було верифіковано втрату щонайменше двох Барс-8ММК, після чого ці мобільні мінометні комплекси не траплялися ні на фронті, ні в тилу.
Варто відзначити, що рішення розміщення міномета в бронеавтомобілі з дуже хорошими показниками прохідності, з швидкою системою розгортання і згортання, а також суттєвим боєкомплектом, що перевозиться, було оптимальним рішенням на першому етапі війни, коли загроза fpv-дронів була не настільки явною. З іншого боку, дотримуючись заходів безпеки та враховуючи максимальну дальність пострілу 120-мм міномета в 7 кілометрів, баланс мобільності та безпеки завжди можна привести у відповідний дзен, особливо з урахуванням уже наявних засобів та методів пасивного та активного захисту.
ВИСНОВКИ
Уже зараз Україні необхідно приділяти більшу увагу мінометній компоненті у військах на рівні батальйону, роти, взводу. Батальйонна артилерія найближчим часом стане одним із основних інструментів у боротьбі з російськими окупаційними військами. Повторюся для любителів читати по діагоналі – одним ІЗ основних.
Також пріоритетним напрямом є насичення боєкомплекту до мінометів калібрів 82-мм та 120-мм касетними та термобаричними боєприпасами. Боротьба з живою силою противника виходить на зовсім інший рівень, і запити як на отримання, так і виробництво засобів ураження повинні йому відповідати.
Не зайвим буде звернути увагу на досвід інших країн у застосуванні альтернативних калібрів та варіантах їх застосування у складі СОУ – з урахуванням актуалізації завдань з ліквідації великої кількості живої сили, що потребує оптимального розподілу потужності та мобільності.
Але знову повторю: це лише один із основних інструментів у боротьбі з російськими окупаційними військами. Решті намагатимусь приділити увагу в наступному розборі проблематики підвищення можливостей ураження Силами оборони України живої сили супротивника.
Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач, «Інформспротив»
Матеріал опубліковано в межах спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив"