Артилеристи «Азову»: Противник розвивається, причому доволі якісно
Артилеристи бригади “Азов” - про бої під тимчасово окупованим Нью-Йорком та побратимів, які все ще знаходяться у полоні
У вересні стало відомо, що росіяни окупували українське місто Нью-Йорк, що на Донеччині. Журналісти проєкту “Український Свідок” побували на його околицях, а саме – на позиціях артилеристів бригади “Азов”.
У новому відео проєкту “Український Свідок” – позиції 12-ї бригади НГУ “Азов” під тимчасово окупованим Нью-Йорком, що в Донецькій області. За словами хлопців, їхній день починається зі слів “до бою!”. У своїй роботі артилеристи використовують американську гармату “М101” комплектації 1943 року. Незважаючи на свій вік, гаубиця якісно знищує ворога.
“Калібр працює по піхоті та для прикриття наших бійців, – розповідає командир гармати із позивним “Вернер”. – Проти нас тут стоять бригади, сформовані з жителів т.з. ЛДНР. Сьогодні вранці був масований штурм, працювали всі гармати. А зараз – буденна робота. На цьому напрямку ворога дуже багато, він постійно намагається прорватися. Штурм може бути зранку, ввечері, а вдень тут постійний рух, прильоти. Росіяни обстрілюють КАБами тилові міста”.
Про бої на цьому напрямку також розповідає “Мел”, заряджаючий гармати “М101”.
“Противник розвивається. Вони розуміють, що техніка – це не завжди добре, – каже він. – Жива сила у них складається здебільшого з мешканців бідних регіонів, тому їхня мотивація – це перш за все гроші”.
Хлопець також згадує своїх побратимів, які досі знаходяться у російському полоні.
“Наші бійці вмотивовані повернути своє. Проблема у тому, що люди не хочуть чути правду, вони знаходяться у своєму вакуумі, – міркує “Мел”. – У тебе така ситуація у країні, так на що ти чекаєш? Що тебе захоплять повністю? Це вже привід взяти до рук зброю та піти захищати власну країну. У російському полоні досі знаходяться молоді хлопці, треба давати цьому розголос та повертати їх додому. Я не знаю, де ще можна отримати той досвід, який вони отримали у полоні. Стільки хлопців полетіли захищати Маріуполь! І це спрацювало – забрали тяжких поранених. Тільки так ми мусимо надалі пробувати перехитрити ворога. Знаходити шпаринки, щоб перемагати їх не кількістю, а якістю та грамотними діями. Це не важко – піти на акцію та нагадати про людей, які віддавали за вас життя. Вони заслуговують на те, щоб їх витягнули”.