Пам’яті старшого солдата Миколи Шикерука

Виконував надскладні завдання у складі Третьої штурмової

14 листопада 2024 року Микола Шикерук «на щиті» повернувся з війни в рідну Плесну Шепетівської громади на Хмельниччині.

Микола народився 21 жовтня 1998 року. Він був другою дитиною у сім’ї, мав старшу сестру Аліну. Хлопець з дитинства любив техніку та проводив майже увесь свій час із татом на роботі, в машині на колгоспних полях, між тракторами та комбайнами.

У 2005 році Микола пішов до школи. Зі шкільних років зацікавився спортом: футболом, волейболом, баскетболом та бігом.

«Він був крилатий, невиправний оптиміст і життєлюб. З таких, як він, мабуть, Всеволод Нестайко писав своїх Тореадорів. Здавалося, доля прихильна до нього в усьому», – поділилася спогадами директорка Плесенської гімназії Тетяна Капелюх.

Після закінчення школи вступив до Нетішинського училища за спеціальністю «Електрогазозварювальник». У 2018 році був призваний на строкову службу. Зважаючи на фізичну підготовку, Миколу зарахували до Національної Гвардії України. Після служби повернувся додому і майже одразу поїхав працювати у Київ – на озеленення.

Про спорт Микола теж не забував, додавши до своїх улюблених дисциплін ще й силові вправи. Повертаючись у рідне село, допомагав батькам по господарству, а у вільний час любив відпочивати з рідними та друзями, був душею компанії, людиною-посмішкою. Його ніхто й ніколи не бачив засмученим, він умів всім підняти настрій.

Велика війна застала Миколу в Плесні і він, не вагаючись, вступив до добровольчого формування. У липні 2022 року чоловіка мобілізували і знову направили до Нацгвардії, але у червні 2023 року перевели до Третьої Окремої штурмової бригади, де виконував бойові завдання надзвичайної складності.

«Щоразу виходячи з поля бою, він не забував про бойових товаришів. Він врятував багато життів. Але і в цих смертельно небезпечних умовах зберігав посмішку, у будь-якій важкій ситуації завжди знаходив позитив», – згадують побратими.

Востаннє голос Миколи рідні чули 26 березня 2024 року, коли він зателефонував та повідомив, що йде працювати, зателефонує згодом, адже 27 березня мав привітати сестру з днем народження…

Але того дня рідні отримали страшну звістку, що, виконуючи бойове завдання, гранатометник Микола Шикерук зник безвісти. Почався важкий відлік днів у пошуках...

Промінчик надії для рідних жеврів 7 місяців, вони до останнього сподівалися, що станеться чудо і Микола зателефонує й скаже: «Привіт, мам!»… Але чуда не сталося. Родина отримала звістку про те, що Микола 27 березня 2024 року в бою поблизу Семенівки Покровського району Донецької області, мужньо виконавши свій обов’язок.

14 листопада 2024 року Миколу Шикерука поховали в рідному селі Плесна. У вічній скорботі залишилися батьки, сестра, племінники, бабуся, вся велика родина.

Вічна пам’ять і слава Воїну!

Фото: Шепетівська міська рада