Епіцентр війни: Що відбувається на Курахівському напрямку
Спробуємо розібратися, що відбувається на Курахівському напрямку, бо на сьогодні це, по суті, епіцентр війни
Спочатку, як завжди, кілька загальних зауважень. Очевидно, командування військ противника, які оперують на цьому напрямку (нагадаю, до наступу тут залучені сили та засоби зразу 3-х російських угрупувань військ (УВ “Центр”, “Юг” та “Восток”) намагається все ж-таки реалізувати свій задум щодо охоплення українських військ у районі Курахове з флангів.
Однак також очевидно, що у смузі ворожого УВ “Восток”, по напрямку на с.Велика Новосілка (або як його ще називають – Времівський напрямок) також відбуваються події, які особливо приємними для ЗСУ не назвеш.
Й хоча, скажімо так, зусилля противника щодо охоплення з флангів нашої тактичної групи військ безпосередньо в районі с.Курахове, судячи зі всього, їдуть, скажімо так, “не зовсім за його сценарієм”, то на суміжних ділянках противник, очевидно, спромігся створити цілий ряд нових загроз.
Тепер детальніше.
Передові підрозділи 90-ї танкової дивізії та 51-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника, зі складу його УВ “Центр”, судячи зі всього, завершують витіснення українських військ з північного берега Курахівського водосховища.
Після того, як діючі зі сходу підрозділи 5-ї та 110-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр) 51-ї ЗВА, цілком ймовірно підтриманих підрозділами її ж 114-ї омсбр, зайняли с.Берестки та прорвалися в районі с.Вознесенка на південний берег р.Солоненький, питання утримання, принаймні, якоїсь частини північного берега Курахівського водосховища підрозділами ЗСУ, очевидно, вже не стоїть.
Ситуація на цій ділянці могла би бути ще більш негативною, але своєчасні локальні контратаки ЗСУ в районі с.Сонцівка, з певним результатом, дали шанси на те, що незважаючи на поступовий відхід українських підрозділів з північного берега водосховища, оборона власне с.Курахове буде для ЗСУ більш результативною.
Принаймні, противнику, який силами 20-ї мотострілецької дивізії (мсд) 8-ї ЗВА, зі складу УВ “Юг”, а також тієї ж 51-ї ЗВА, наступає на Курахове зі сході та півдня (з боку Максимільянівки та через с.Дальнє) й який вже веде бої за східну частину селища, буде важче повністю витіснити українські війська й з південного берега Курахівського водосховища. Або, скажімо так, це трапиться не так швидко, як свого часу трапилось в районі с.Цукурине та Гірник.
Ключовим фактором, який по суті “струсонув” усю систему оборони ЗСУ, як безпосередньо в районі Курахове, так й південніше, де діють сили та засоби зі складу УВ “Восток” противника, став, як я розумію, неочікуваний для українського командування тактичний прорив противника в районі с.Дальнє, як це раніше трапилось північніше Курахового, коли противник прорвався у с.Цукурине.
Вихід передових підрозділів 20-ї мсд противника до с.Дальнє з боку с.Побєда, по суті зразу й дуже різко, а головне – ОДНОЧАСНО, ускладнив українським військам оборону, як по р.Сухі Яли, яку вони намагалися організувати проти наступаючого правого флангу УВ “Восток”, так і власне в районі самого с.Курахове.
По суті, через це ЗСУ були вимушені згортати оборону перед фронтом 39-ї омсбр противника зі складу його 68-го АК, а також передовими підрозділами 150-ї мсд 8-ї ЗВА противника зі складу УВ “Юг”, аби не потрапити в очевидне оточення в районі Єлізаветівки та Катеринівки. Внаслідок цього противник почав стрімко просуватися вздовж обох берегів р.Сухі Яли у загальному північно-західному напрямку… й зайняв Катеринівку, Єлізаветівку, Іллінку, й судячі зі всього, Романівку також.
Однак, навіть незважаючи на відхід наших передових підрозділів з вище зазначених населених пунктів, загроза флангам формувань ЗСУ, які обороняються на цій ділянці, зберігається. На даний момент, противник силами ряду підрозділів двох своїх бригад – 36-ї омсбр (29-а ЗВА УВ “Восток”) та 37-ї омсбр (36-а ЗВА УВ “Восток”), які очевидно підсилені окремими підрозділами 40-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП), намагається прорватися з півдня, по напрямку Трудове – Успенівка та вийти до с.Константинопольске, по суті “прискорюючи” згортання оборони ЗСУ по р.Сухі Яли.
Однак розвиток подій у південно-східному “куті” фронту цим не вичерпується. Наскільки я розумію, найближчим часом різко активізуються й головні сили всього УВ “Восток”.
Протягом кількох крайніх діб силам та засобам противника зі складу військ правого флангу УВ “Восток”, по суті вдалося кардинальним чином змінити усю оперативно-тактичну обстановку в районі ключового пункту оборони ЗСУ на Времівському напрямку (с.Велика Новосілка), а також створити цілком реальну загрозу обороні ЗСУ на всьому відтинку – від Курахове до Великої Новосілки…
Справа ось у чому. Противник силами своїх 29-ї та 36-ї ЗВА (36-а, 37-а омсбр, 5-а окрема танкова бригада\отбр), підсилених, очевидно 40-ю та 336-ю окремими бригадами морської піхоти (обр МП) зумів прорватися зразу по кількох тактичних напрямках, зокрема:
► Шахтарське – Роздольне (очевидно, передові підрозділи 40-ї обр МП прорвалися й вже ведуть бої за останнє);
► Золота Нива – Велика Новосілка (ймовірно, 37-а омсбр, а також – 336-а обр МП, за підтримці 5-ї отбр, й вже знаходяться за 1 км від південно-східної її околиці).
Окрім цього, очевидно, противник має намір просунутись по напрямку Шахтарське – Велика Новосілка та Ясна Поляна – Розлив.
У першому випадку, – аби підсилити тиск з лівого флангу на тактичну групу військ ЗСУ, яка обороняється в районі с.Велика Новосілка та Времівка. В другому – сприяти військам 51-ї та 8-ї ЗВА противника, які наступають на Курахове зі сходу та півдня. Я вже писав, що, скоріш за все, командування противника має намір “вирішити проблему Курахового” кардинальним чином – проривом своїх ударних угрупувань в район селищ Андріївка та Константинопіль (верхн.). Тобто, добитися вагомого оперативно-тактичного результату.
Однак, це зовсім не відміняє того, що “попутно” воно не може вирішувати цілу низьку тактичних завдань – як-то у смузі УВ “Восток”, намагаючись згорнути оборону ЗСУ південніше с.Велика Новосілка (по суті – відбити усе, що ЗСУ зуміли звільнити в ході свого наступу в 2023-у році).
Й це цілком імовірний варіант, якщо у справу “увімкнеться по серйозному” більша частина 5-ї ЗВА противника з півдня (це основна армія всього УВ “Восток”, читай “Восточного военного округа”, яка має у своєму складі 127-у мсд, та дві бригади – 60-у та 57-у омсбр), й якій, до речі, вже вдалося відбити Рівнопіль та просунутися до самої Новодарівки.
Ну й на завершення, кілька оцінок. Розумію, вони будуть невтішні й декому явно дуже не сподобаються. Але перетворюватися на страуса саме зараз, очевидно, не варто.
Ситуація на Курахівському та Времівському напрямках поступово складається КРИТИЧНОЮ. Так, противнику не все вдається, як він хоче, наприклад: оточити та розгромити наші підрозділи північніше Курахівського водосховища йому, очевидно, не вдасться. Так само, як він це намагається зараз зробити в районі Успенівки, але у загальному сенсі, маючи вагому перевагу у силах та засобах на цих напрямках, він, скоріш за все, доб’ється поставлених перед собою цілей.
Проблема полягає не в тому, що противник застосовує якісь особливі чи “геніальні” методи та прийоми організації й ведення бойових дій (вони майже всі зрозумілі та “прочитувані”), а в наявності у нього цілої низки переваг, якими він навчився достатньо ефективно користуватися, починаючи з чисельної, закінчуючи повітряною.
У поєднанні із “проблемою рівня боєздатності” ЗСУ (через цілий ряд причин – від “кривого” мобілізаційного розгортання, до банальної нестачі ОВТ та боєприпасів), це власне й призводить до тих результатів, які ми спостерігаємо зараз на Курахівському й починаємо спостерігати на Времівському напрямках.
Костянтин Машовець, координатор групи ІС