«Північна група-Україна»: новий альянс безпосередньо інвестуватиме в ОПК
12 країн об’єдналися у новий формат співпраці для зміцнення безпеки та підтримки України
Україна та ще 12 держав Європи заснували в Копенгагені новий формат оборонного співробітництва під назвою «Північна група-Україна». До нього увійшли країни Балтії, Велика Британія, Німеччина, Нідерланди й Польща, а також нордичні держави – Швеція, Фінляндія, Норвегія, Ісландія, Ісландія та Данія.
Як повідомив глава Міноборони Рустем Умєров, держави-учасниці обговорили ключові потреби України на 2025 рік: підготовку та оснащення українських бригад, забезпечення боєприпасами, засобами ППО, дронами, розвиток співпраці у сфері оборонної промисловості.
І вже є перші результати.
Данія виділить Україні майже 100 млн доларів. Кошти будуть призначені для українського ОПК. Як зазначила очільниця данського уряду, мир у Європі може бути тільки тоді, коли вона зможе захистити себе.
«Ми знаємо, що ці інвестиції приносять реальну користь на полі бою. І до того ж наша підтримка буде довгостроковою», – наголосила прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен.
Норвегія на 45 млн доларів також профінансує виробництво українського озброєння й техніки, долучившись до так званої «данської моделі» (ця модель передбачає пряме фінансування українських виробників техніки та озброєння, що потім надходить до Сил оборони, – ред.) військової підтримки України.
Швеція має намір виділити Україні на 2025 і 2026 роки понад 2 млрд доларів. Міністр оборони країни повідомив, що Стокгольм готовий зробити істотний внесок у масове виробництво ракет великої дальності й безпілотників.
«Протягом усієї цієї війни ми бачили, як Росія систематично атакує вашу найважливішу інфраструктуру та цивільні об’єкти, що не відповідає міжнародному праву. Схоже, що це свого роду сигнал з боку Росії та спроба відмовити нас від підтримки України, але це не спрацює… Ми будемо підтримувати українську оборонну промисловість, фінансуючи закупівлю ракет і безпілотників великої дальності, які потім будуть передані ЗСУ», – запевнив глава оборонного відомства Швеції Пол Юнсон.
А ось Литва профінансує виробництво українських далекобійних дронів, зокрема в межах проєкту «Паляниця». Відповідний меморандум Рустем Умєров підписав у Вільнюсі зі своїм литовським колегою Лаурінасом Кащюнасом. Зазначається, що це довгострокова угода, в межах якої вже надано перший транш на 10 млн євро.
То що відомо про цей формат, який підсилить Україну, чи варто його вважати такою собі «альтернативою “Рамштайну”», а також як усе це вписується в контекст майбутнього президентства Трампа?
«Європа готується до умов обмеженої підтримки або й узагалі повної відсутності підтримки з боку США»
«Відомо те, що співпраця буде відбуватися за трохи іншою моделлю, аніж коли ми говоримо про «Рамштайн», з пріоритетом данської моделі, тобто йтиметься про інвестиції безпосередньо в наш військово-промисловий комплекс», – коментує Укрінформу військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.
«Ще один напрямок – країни цього формату, в яких є розвинений власний військово-промисловий комплекс (та ж сама Швеція, наприклад), зможуть і, скоріш за все, так воно й буде, взяти відповідальність за штатну комплектацію тих чи інших українських підрозділів, а, можливо, цілком бригад відповідною технікою. Як приклад можна згадати сформовану у Франції бригаду «Анна Київська», яка має у своєму штаті велику кількість саме французької техніки – ББМ, артилерію, танки тощо. Себто по принципу «Анни Київської» може бути сформовано декілька бригад», – каже військовий експерт.
Як відомо, французька оперативна група «Шампань» на своїх східних та південних базах закінчила кількамісячну підготовку української бригади «Анна Київська», яка складається з близько 4500 військових й оснащена важким озброєнням: 18 легкими танками AMX-10, 18 гаубицями Caesar на вантажівках, 128 бронетранспортерами, протитанковими та зенітними комплексами та іншим.
«Загалом же поява таких альянсів свідчить про те, що Європа готується до майбутнього президентства Трампа, до будь-яких неочікуваних рішень, які він може приймати, особливо в перші тижні й місяці свого президентства. Гадаю, вже в лютому можуть бути прийняті перші рішення, від яких, м'яко кажучи, не зрадіють в Європейському Союзі, – вважає Олександр Коваленко. – А тому вони діють на упередження подібних ризиків, так, щоб мати можливість підтримувати Україну і самим існувати в умовах обмеженої підтримки або взагалі відсутності підтримки з боку США».
Інвестувати в ОПК України набагато швидше, дешевше та ефективніше
«Перш за все, треба згадати успішний досвід Данії. Ця країна першою інвестувала в розвиток оборонної промисловості України. Зокрема, йдеться про проєкт «ZBROYARI: Manufacturing Freedom» Мінстратегпрому, який передбачає інвестування в українські підприємства, які випускають продукцію для Сил оборони України», – розповідає директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь.
За його словами, «данська модель» зарекомендувала себе як ефективний інструмент зміцнення нашої армії.
«Навесні цього року Данія інвестувала близько €295 млн у підприємство, яке займається виробництвом САУ «Богдана» калібру 155-мм», – додав він.
Нагадаємо, що на початку широкомасштабного вторгнення Україна мала лише одну «Богдану». У квітні 2024 року, після данської інвестицій, ми вийшли на виробництво 10 «Богдан» на місяць. Сьогодні ця цифра зросла до 15-20 одиниць на місяць. І це дуже хороший показник. За темпами виробництва САУ «натівського калібру» наша держава не просто зрівнялась, а й навіть випередила відому французьку компанію Nexter, що виробляє Caesar: виробнича потужність Nexter у квітні ц.р. становила 6 одиниць Caesar на місяць, зараз – близько 12 одиниць.
«Данські інвестиції у виробництво «Богдан» – це дійсно успішний кейс. Після цього Копенгаген почав ще активніше інвестувати в український ОПК – напряму під конкретні завдання й продукти. Інші скандинавські країни, побачивши цей успіх і дещо «приревнувавши», вирішили не пасти задніх і теж взяти участь у проєкті «ZBROYARI: Manufacturing Freedom». Сьогодні скандинавські країни інвестують великі гроші в нашу оборонку, як і країни Балтії. Днями з'явилося повідомлення, що Литва профінансує виробництво українських далекобійних дронів, – звертає увагу Самусь. – Упевнений, що Естонія та Латвія невдовзі так само активно інвестуватимуть у наше виробництво, бо це набагато швидше, дешевше та ефективніше, ніж просто вкладати у якісь великі проєкти ОПК Євросоюзу, які, по-перше, не завжди оперативно реалізуються, а, по-друге, ці проєкти, як правило, задорогі для України. Тому я вважаю, що цей напрямок може стати мейнстримом у 2025 році».
І не тільки для скандинавів чи країн Балтії.
«Але й для Польщі, інших країн Євросоюзу, для Великої Британії. Існує висока вірогідність, що Сполучені Штати почнуть зменшувати свою участь у підтримці України. Чи зможе Європа перебрати на себе цю роль? Якщо лінійно, то арсенал Європи майже порожній, – каже військовий експерт. – За майже три роки повномасштабної війни Європа передала нам фактично все, що могла. Так, європейська оборонна промисловість працює, однак, працює на піку можливостей, оскільки не є такою ж розвинутою, як у США. Але безвихідних ситуацій не існує. Ефективні рішення є, наприклад, через уже згаданий проєкт ZBROYARI.
Проблема Європи: зброї обмаль, але є багато грошей.
«Куди ці кошти направити? Відповідь очевидна: інвестувати в ОПК України. Бо Україна – це Європа. Так, ми поки що не є членами ЄС і НАТО. Але ключове тут – поки що. Зрештою, формальності потрібно прибрати. Адже коли ми говоримо про створення спільної європейської оборони, то там Україна точно братиме участь», – стверджує директор New Geopolitics Research Network.
Без нашої держави це просто неможливо…
«І коли вже реально створюватимуться об'єднані європейські збройні сили, більш консолідований ОПК, то там Україна точно займатиме одну з лідерських позицій. Ми зараз маємо найрозвинутішу сучасну армію, яка воює, яка використовує найбільш передові технології. Ну і, відповідно, маємо розвинутий оборонно-промисловий комплекс, який виробляє те, що треба ЗСУ прямо зараз, а не десь колись у перспективі. Як би це не звучало пафосно, але у нас дещо різні темпи з Європою, і це добре, бо Європа потрошку підтягуватиметься до нас. А ми – до Європи, яка має не лише гроші, але й класні технологічні рішення, які треба просто масштабувати», – підкреслив аналітик.
Презентуючи «План внутрішньої стійкості» Президент Зеленський заявив, що ціль України – виробити у 2025 році щонайменше 30 000 далекобійних дронів та 3000 крилатих ракет і ракет-дронів. За словами Самуся, це дуже амбітна ціль: «3000 ракет – це обсяг, який Росія навряд чи здужає. Я вже не кажу про європейців чи навіть американців. Для того, щоб виробити за рік 3000 ракет потрібні не лише величезні кошти, але й технології, які б дозволили нашій оборонці швидше все це реалізувати. І в цьому нам можуть допомогти Швеція, Норвегія та інші країни».
А ще експерт також згадав про підготовку українського особового складу. В принципі, країни-учасники згаданого формату й зараз це роблять, але якщо йдеться про підготовку бригади «під ключ»...
«На жаль, не всі країни можуть оце «під ключ» самостійно потягнути, не всі здатні зробити те, що робить Франція. Втім, ніхто ж не забороняє скандинавам скооперуватися з країнами Балтії, з британцями чи німцями (нідерландцями/поляками), щоби спільно підготувати повноцінну бригаду або декілька таких бригад. Не бачу тут жодних перепон», – акцентує експерт.
Нарешті, що стосується формату «Рамштайн»…
«Країни-учасники «Північна група-Україна» є також частиною «Рамштайну». Тут немає жодних контраверсій. Якщо згадати, що таке «Рамштайн», то це формат, який координує діяльність різноманітних напрямків за інтересами, за тематикою, за завданнями тощо, – нагадує Михайло Самусь. – Водночас не забуваємо, що «Рамштайн» проходить за ініціативи і за лідерства саме Сполучених Штатів. Як себе проявлять США наступного року – питання. Але за президенства Трампа слід бути готовими до будь-якого розвитку подій, навіть до того, що США можуть узагалі вийти з «Рамштайну». Саме тому я вкотре наголошую на важливості самоусвідомлення ролі Європи, частиною якої є Україна».
Європа повинна зрозуміти, що ні США, ні будь-яка інша сила не захистить їх від російської загрози.
«Тільки Європа може захистити Європу, забезпечуючи себе зброєю, будуючи ефективні збройні сили, створюючи альянс/альянси з Україною, яка безпосередньо протидіє зараз Росії. А Сполучені Штати... Звісно, це наш союзник. Ми були б дуже раді, якби в наступному році США надали Україні ленд-ліз, кредити і так далі. Тобто не просто безповоротну допомогу, а щось таке, що Трампу, як бізнесмену, буде зрозуміло, – вважає військовий експерт. – Трапитися може різне, але незмінним залишиться одне: те, що зараз називається Російська Федерація, не буде змінюватися на краще, лише на гірше. Тому разом із партнерами, зокрема по формату «Північна група-Україна», нам треба будувати європейський компонент безпеки й оборони»
Доля «Рамштайну» залежить від США
Керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук каже, що в США та Європі усі чекають інавгурації президента Трампа: «Період стратегічної невизначеності у нашого ключового партнера США продукує невизначеність і серед інших союзників України. Невизначеність породжує хаос. А хаос – це програш, цього не можна допустити».
Тому саме зараз найважчі часи для «дипломатичного фронту» – треба одночасно працювати (нам у першу чергу!) над збереженням існуючих форматів взаємодії і формувати нові, альтернативні. А ще краще – якщо вони доповнюватимуть один одного. Це як дорожній рух із різними швидкісними режимами.
«Пригадалося призабуте вже поняття – Multi-speed Europe, «Європа різних швидкостей». В 1970-х у «Звіті Тіндеманса» був запропонований такий підхід до євроінтеграції, коли не всі держави-члени можуть або хочуть інтегруватися однаковими темпами. При цьому виникла потреба узгодити інтереси різних груп держав на спільному шляху. Так і тут, з очікуванням зниження лідерської ролі США в команді «Рамштайну» ми, українська дипломатія, намагаємося знайти прийнятний для різних партнерів «швидкісний режим», – підкреслив Лакійчук.
Держави, які увійшли до «Північної групи» – наші балтійські й скандинавські друзі, Польща, Північна Європа, Британія й Німеччина демонструють найбільшу рішучість протистояти російській агресії, підтримувати Україну за будь-яких обставин, наголошує військовий експерт. Тож природно, що на розвитку співробітництва з ними робиться основний упор.
«Нагадаю про ще один формат, який може і має доповнити зусилля «Північної групи». Тиждень тому у Варшаві зібрався «Веймарський трикутник+» – міністри закордонних справ Польщі, Німеччини та Франції. Була присутня Кая Каллас, яка має стати новим високим представником Європейського Союзу з питань зовнішньої політики і політики безпеки, – розповідає Павло Лакійчук. Анонсуючи зустріч, глава польського МЗС Радослав Сікорський наголосив, що «все прискорюється» і в цих умовах принципово важливою є готовність Франції, Німеччини та Польщі зробити все можливе, щоб російська агресія зазнала поразки.
Експерт також наводить слова Андрія Мельника, експосла України в Німеччині, а нині посла в Бразилії: «Повірте мені, моєму відчуттю: ці наступні вісім тижнів будуть найбільш відповідальними й складними в історії України після 1991 року. Тобто зараз треба вирішувати. Коли прийде день інавгурації (президента США Дональда Трампа), боюся, рішення вже буде ухвалене і тоді нам буде складніше».
«Я з ним повністю згодний, діяти треба зараз! На всіх напрямках! – наголошує експерт Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», – «Рамштайн» – це проєкт, засновником і натхненником якого є США. Отже, тут усе залежатиме від Штатів. Захоче нова адміністрація Білого дому його модерувати – продовжить існування в тому ж форматі. Ні – «Рамштайн» буде трансформуватися: щось перебере на себе НАТО, щось – інші формати, як от «Північна група-Україна». Тому на думку й приходить Multi-speed Europe, бо одне діло – взаємодія з Угорщиною і Словаччиною в одній команді, а інша – з Польщею і Швецією, чи Данією й Литвою».
Мирослав Ліскович. Київ