Маркіян Ключковський, керівник Реєстру збитків, завданих агресією РФ проти України

Міжнародний Реєстр збитків для України вже отримав понад 12 тисяч заяв лише за однією з категорій – щодо зруйнованого та пошкодженого майна.

На сьогодні є змога подавати заяви тільки в цій категорії. Зробити це може повнолітній громадянин України, який є власником пошкодженого або знищеного житла. Для цього потрібно заповнити електронну форму заяви на вебпорталі «Дія», надавши відомості про себе й завдані збитки та втрати.

До кінця року має запрацювати друга категорія – щодо втрати близької людини. Загалом затверджено 45 категорій, які Реєстр запускатиме поступово. Вони поділені на три групи: заяви від постраждалих осіб, від компаній і від держави. 

Міжнародний Реєстр збитків для України розташований у Гаазі – юридичній столиці світу, серед міжнародних судових органів, установ та інстанцій.

Реєстр створений для збирання інформації про шкоду, яка була завдана агресією Росії проти України. Він є першим компонентом всеохопного компенсаційного механізму, що має забезпечити, відповідно до міжнародного права, відшкодування з боку держави-агресорки постраждалим від російської війни.

В інтерв’ю кореспондентові Укрінформу в Гаазі виконавчий директор Реєстру Маркіян Ключковський висловив сподівання, що 2026 року розпочне свою роботу Компенсаційна комісія, а перші рішення щодо визначення розміру виплат слід очікувати із 2027 року.

55 КРАЇН ПРАЦЮЮТЬ НАД УКЛАДЕННЯМ ДОГОВОРУ ЩОДО СТВОРЕННЯ КОМПЕНСАЦІЙНОЇ КОМІСІЇ

- У Гаазі два тижні тому відбулася третя підготовча зустріч щодо створення міжнародної Комісії з розгляду заяв для України. Які домовленості були досягнуті на цій зустрічі? Які головні завдання Комісії та коли вона може бути створена?

- Підготовчий процес зі створення Компенсаційної комісії, або Комісії з розгляду заяв (можна по-різному її називати) – це природне продовження роботи Реєстру. Реєстр, як і Компенсаційна комісія та майбутній Компенсаційний фонд, – це три складники єдиного компенсаційного механізму, який має забезпечити отримання Україною та українцями справедливих репарацій за шкоду, завдану війною. Реєстр уже створений, він працює, розвивається. Наступний етап – створення Компенсаційної комісії. У нас відбулося три раунди підготовчих зустрічей. У листопадовій взяли участь 55 країн. Предмет обговорення – майбутній міжнародний договір щодо Компенсаційної комісії. Складно говорити про якісь предметні домовленості, вони будуть після укладення договору. Але є чіткий настрій, чіткий сигнал від усіх учасників процесу, що над цим документом потрібно працювати, і працювати швидко. Ні в кого не виникає жодних сумнівів, що Комісія має запрацювати якомога скоріше. Тому, мабуть, найголовнішим підсумком цієї зустрічі є те, що процес набрав необхідного солідного темпу, який слід утримати протягом наступного року, щоби дійти до нашої мети – укладення міжнародного договору про створення Комісії до кінця 2025 року. Наступна зустріч відбудеться у січні. Згодом ми плануємо перейти вже до формальних міжнародних переговорів щодо цієї угоди.

- Чи теоретично імовірна співпраця Комісії зі спецтрибуналом, якщо такий буде, та з Міжнародним кримінальним судом (МКС)?

- Співпраця з міжнародними та національними інстанціями у нас не лише буде, а вже почалась. Вона стосується і доступу до інформації, і обміну в майбутньому доказами за певних умов. Тут слід бути обережними, насамперед коли говоримо про організації, які працюють над питаннями консолідації, відповідальності. Міжнародний кримінальний суд (МКС) взаємодіє з майбутнім спецтрибуналом щодо злочину агресії. У діяльності спецтрибуналу йдеться про кримінальну відповідальність певних осіб за злочин агресії. У нас мова про широку відповідальність держави-агресорки за протиправні міжнародні дії. Тож тут точки перетину не такі очевидні, приміром, як у потенційній взаємодії з Міжнародним кримінальним судом (МКС).

- Розкажіть, будь ласка, про основні етапи компенсаційного механізму.

- Реєстр збитків для України – це міжнародна організація, створена як частина великого компенсаційного механізму, його завданням є отримання Україною, українцями та всіма постраждалими від війни справедливих репарацій від агресора. Питання створення цього механізму складне, бо Росія не визнає міжнародного права, не хоче працювати за загальноприйнятими правилами, накладає вето в Радбезі ООН, тому це непростий процес, до якого Україна разом із великою кількістю держав підійшли поетапно. Перший етап – це створення Реєстру збитків, метою якого є збирати заяви про компенсацію від постраждалих і відповідні докази, виконувати їхню загальну перевірку та фіксувати в Реєстрі факт подання заяви. Другий етап цього механізму – це Компенсаційна комісія, завданням якої є аналіз цих заяв по суті та визначення розміру компенсації у кожному конкретному випадкові. Третій компонент компенсаційного механізму – це фонд, з якого здійснюватимуть виплати у майбутньому. На сьогодні Реєстр збитків уже створений. Нам уже трохи більше ніж рік. Ми працюємо, збираємо перші заяви. Робота над другим етапом триває.

РЕЄСТР ЗБИТКІВ ОТРИМАВ УЖЕ БЛИЗЬКО 12 ТИСЯЧ ЗАЯВ

- У Гаазі на міжнародній конференції «Відновлення справедливості для України» 2 квітня було оголошено про запуск приймання заяв до Реєстру збитків, завданих агресією РФ проти України. Тоді йшлося про одну категорію заявників, а саме пошкодження та знищення житлового майна. Скільки на сьогодні вже подано заяв?

- Загалом у нас є 45 категорій. Наразі відкрита можливість подання заяв лише в одній із них. Це наш перший крок. Ідеться про звернення щодо зруйнованого та пошкодженого житлового майна, тобто квартир і будинків, які були пошкоджені чи знищені внаслідок війни. Ми вже отримали близько 12 тисяч заяв зі всієї території України. Але вони і далі надходять майже кожного дня, тож ця цифра зростає.

- Як бути тим, кому складно довести, що їхнє майно було пошкоджене, хто перебуває на підконтрольній території України, але, наприклад, виїхав із Маріуполя? Чи приймають заяви щодо зруйнованого та пошкодженого майна на непідконтрольній Україні території? Яким є механізм для постраждалих із окупованих територій?

- Це дуже важливе питання, і ми вже бачимо це по заявах, які до нас надходять. Аж ніяк не у всіх є можливість надати навіть найбільш базові докази. Наприклад, родина, яка евакуювалася з Маріуполя в перші дні війни, не може повернутися через окупацію. Зі слів знайомих, друзів, родичів вони знають, що їхній дім зруйнований, але, зрозуміло, навіть фотографії чи чогось схожого надати не можуть. У звичайному суді на цьому би поставили крапку. Але ми будуємо наш процес із розумінням того, що це – не унікальний випадок. Це реалії війни, коли люди тікають від атак, від снарядів, вони не думають про те, щоб сфотографувати завдані збитки чи зняти відео. Тому ми хочемо і будемо використовувати інші засоби та методи для підтвердження у таких справах.

- Про які методи йдеться? Чи розглядає Реєстр збитків включення доказів OSINT (Open sources intelligence, з англійської – розвідка на основі відкритих джерел, – ред.)?

- По-перше, ми можемо подивитися на докази руйнування від людей, які живуть у сусідньому будинку, або в сусідній квартирі, або загалом у цьому районі. Вони є підставою припустити, що людина, яка звертається, теж зазнала збитків. Доказом можуть бути і супутникові знімки. Є дуже багато цікавих методів аналізу супутникових даних, які дають змогу визначити пошкодження навіть без участі самого заявника. Узагалі це питання, яке можна застосовувати ширше. Третій варіант стосується міст на Сході, які зруйновані повністю. Ми із супутникових знімків або за наявності відеозйомки, наприклад із дронів, бачимо цілковите руйнування. У такому разі немає сенсу аналізувати пошкодження кожної будівлі. Можна зі значним ступенем упевненості припускати, що всі будинки або зруйновані, або принаймні непридатні для нормального життя. Інформацію збирають із найрізноманітніших джерел, різні люди. Це величезний ресурс, але до нього треба ставитися дуже обережно, адже ми повинні точно розуміти, звідки інформація, яка саме інформація, які методи її обробки, який експертний рівень людей, що її опрацьовували. Якщо ми доходимо висновку, що на цю інформацію можна покладатися, то тоді її використовуємо. Наші правила прямо дозволяють застосування даних із зовнішніх джерел інформації, із відкритих джерел.

ДО КІНЦЯ КВІТНЯ 2025 РОКУ МАЮТЬ ЗАПРАЦЮВАТИ УСІ 45 КАТЕГОРІЙ РЕЄСТРУ

- Чи правда, що втрата близької людини або родича – наступна категорія, після житлової, яку запустить Міжнародний реєстр збитків?

- Я боюся називати точні дати, бо ми кілька разів відкладали цей дедлайн. Але от-от відкриємо другу категорію. Ідеться про заяви щодо смерті близького члена сім’ї. Тобто люди, чиї близькі родичі загинули внаслідок війни, матимуть можливість подати таку заяву одразу. На черзі – категорії стосовно внутрішньо переміщених осіб і того, що ми зазвичай називаємо воєнними злочинами. Далі в нас іще немало категорій заяв, їх сорок п'ять. Ми хочемо усі дуже швидко імплементувати.

- Зупинімося докладніше на категорії щодо втрати близької людини. Хто може подати заяву? Йдеться про тих, хто втратив батьків, дітей, чоловіків?

- Дуже важливе запитання. У визначенні параметрів щодо подання заяв, вимог, обмежень тощо ми завжди керуємося міжнародним правом і практикою таких міжнародних інструментів. Тобто ми не вигадуємо правила з нуля. Щодо цієї конкретної категорії міжнародне право пішло шляхом, коли воно автоматично визнає право на подання такої заяви для трьох груп людей – це батьки, подружжя або діти загиблого. Це наші, так би мовити, основні потенційні заявники. А щодо решти братимемо до уваги нюанси. За певних умов може йтися про нерідних батьків або нерідних дітей, усиновлених. Звісно, може йтися не тільки про подружжя, але і про цивільних партнерів. Ми керуємося ширшими поняттями, ніж українське законодавство. Також може йтися про інші категорії родичів. Але у такому разі заявникові потрібно буде довести особливу близькість стосунків, якщо так можна сказати: чи це особливі взаємини, чи це якісь відносини залежності заявника та загиблого, коли хтось когось утримував, чи якісь особливі умови. Тут ми вже входимо в зону нюансів і фактичних обставин. Але основні категорії – це батьки, подружжя та діти.

- Коли плануєте відкрити всі категорії?

- Ми відкрились у квітні 2024 року й хочемо запустити всі 45 категорій до середини 2025 року. Це амбітний план, бо процес розроблення цих категорій потребує багато часу, це дуже складна та делікатна робота. Як ми бачимо з нашого досвіду, іноді це триває довше, ніж хотілося б. Але ми дуже хочемо запустити всі категорії якомога швидше. Ми розуміємо, що люди в Україні цього чекають, тому активно працюємо.

ПЕРШІ РІШЕННЯ ПРО РОЗМІР КОМПЕНСАЦІЙ МОЖНА ОЧІКУВАТИ У 2027 РОЦІ

- Які процеси відбуваються після подання заяв? Як їх опрацьовують?

- Заявнику треба заповнити форму заяви в «Дії». Людина завіряє її електронним цифровим підписом і відправляє до нас. Далі «Дія» підтягує велику кількість інформації та доказів. Відбувається аналіз та оброблення даних, ми їх вивчаємо. Простіше кажучи, перевіряємо звернення за такими чотирма основними критеріями: шкода має бути завдана на території України, включно з окупованими територіями; шкода має бути завдана після 24 лютого 2022 року; шкода має бути пов'язана з агресією РФ; і ми маємо розуміти, що є базові докази, які підтверджують валідність заяви. Ми їх детально не аналізуємо, це не наше завдання. Але маємо пересвідчитися, що заява отримана від власника будинку, а не від якоїсь сторонньої особи. Після цього звернення надходять на розгляд Ради реєстру, і вона ухвалює рішення про внесення або не внесення заяви до Реєстру. З того моменту, як заява зафіксована у Реєстрі, вона очікує на створення Компенсаційної комісії. Коли Компенсаційна комісія буде створена (а ми сподіваємося, що вона запрацює вже у 2026 році), усі ці заяви вже розглядатимуть по суті, за кожною буде визначений розмір компенсації. Можна припустити, що перші рішення щодо суми відшкодування можуть бути ухвалені у 2027 році. Але ще не зрозуміло, звідки надходитимуть гроші у Компенсаційний фонд, як швидко ці виплати можуть бути реалізовані. Тож на цьому ми в здогадках зупиняємося. Ми потрапляємо в зону невизначеності, бо на сьогодні ще остаточно не знаємо, з яких грошей відбуватимуться виплати, чи будуть це заморожені російські активи, яких тепер близько трьохсот мільярдів доларів у різних країнах. Юридичний кейс для використання таких активів, у принципі, викладений, але ми також розуміємо, що світ може змінитися за два роки чи й більше. Можливо, Росія почне співпрацювати з цим механізмом і виплачуватиме добровільно. Це все – питання майбутнього. Але алгоритм дій приблизно такий.

- Ви сказали, що Комісія визначатиме розмір компенсацій. Чи можна якось оскаржити її рішення, якщо, наприклад, заявник уважає, що зруйнований будинок коштував більше?

- Зазначу, що ми говоримо про речі, які, ймовірно, відбуватимуться у майбутньому. Тобто вони ще не визначені, але з високою часткою ймовірності можливості оскаржувати рішення Комісії не буде. Комісія – це не суд. І звичайного процесу та процесуальних гарантій, які доступні в суді, в Комісії не буде. На те є багато причин. Одна з головних – питання ефективності. Комісія та Реєстри мають опрацювати, за нашими оцінюваннями, від шести до восьми мільйонів заяв. Якщо ми допускаємо можливість оскарження та повторний розгляд, так би мовити, великих або окремих справ якоїсь апеляційної інстанції, це розтягує процес на багато десятиліть. Тож ми наголошуємо на тому, що Комісія – не суд. Будуть впроваджені механізми, які забезпечуватимуть, по-перше, прозорість рішень Комісії, по-друге, виважений правильний процес. І рішення буде ухвалювати не одна людина. Відбуватиметься кілька етапів їхнього затвердження.

- Якою є сума завданих збитків? Скільки приблизно РФ має сплатити Україні?

- Дуже складно оцінити. Суму завданих Україні збитків на кінець 2023 року, за даними Світового банку, наразі оцінюють у 486 мільярдів доларів. Однак щодня ця цифра збільшується. Це сума, яка потрібна для того, щоб повернути країну до стану, в якому вона перебувала, грубо кажучи, 23 лютого 2022 року. І ця цифра – явно не повна. Вона не містить людських збитків, людських втрат. Вона не включає ширших економічних втрат, втрат бізнесу. Вона не охоплює шкоду довкіллю, і вона зростає кожного дня. Тому ми можемо говорити про сотні мільярдів доларів чи євро.

Ірина Драбок, Гаага
Фото авторки