Україна зробить Крим островом, або Історія одного фейку
Про побудову каналу між Азовським і Чорним морем не може бути й мови – блокування Росією українських суден вирішуватиметься в міжнародних судах
Ще в травні цього року кілька інформаційних ресурсів, як з України, так і з Росії почали масово поширювати новину про те, що Україна нібито планує прорити канал між Кримом та материковою частиною, який був би здатен пропускати великогабаритні судна. Тепер, після очевидних спроб блокади Росією українськи портів на Азовському морі, ця тема набула особливої актуальності. Мовляв, хай Росія і далі блокує Керченську протоку, а судна в Маріуполь і Бердянськ прямуватимуть через новий канал.
За даними кількох ЗМІ, активні підготовчі роботи уже ведуться. Мовляв, провідний інженер ПАТ «Укргідропроект» Тетяна Луніна заявила, що розробку цього масштабного проекту здійснює група спеціалістів з України, Німеччини, Туреччини та… Угорщини, а фінансує проект американський мільярдер Джордж Сорос, який «останнім часом виявляє особливий інтерес до України».
Також в новині зазначалось, що «Чорноморсько-Азовський суднохідний канал» має довгу історію – про нього говорили ледве не з часів Геродота, в середні віки він навіть існував (!), але після включення Криму до складу Російської імперії його засипали. Далі ж – в середині XIX століття, в 1920 та 1942 роках та в 70-х роках хто тільки не пропонував знову вирити канал, але усі пропозиції так і не були втілені в життя.
Особливий ажіотаж ця новина викликала в Криму. Її одразу поширили декілька кримських ЗМІ – зокрема, «Новости Крыма» та «Крыминформ». З чого це? – виникає природнє запитання...
Знову про «острів Крим», або Це не фейк, це продовження роману Аксьонова!
Насправді, Україна таки не збирається будувати ніякого каналу між Чорним та Азовським морями, тобто це є «читабельно» подана брехня та маніпуляція. І тому є кілька причин:
1. Незрозуміло, чому інтернет-видання «Вголос» публікує новину, яку потім передруковує сайт «Техносотня» 24 травня цього року, якщо на сайті-джерелі вона датується… ще 1 квітня 2015 року. Скоріше за все, це взагалі був першоквітневий жарт.
2. Тетяна Луніна ніколи не працювала в «Укргідропроекті» – принаймні, так заявили в самій організації. Водночас у «Укргідропроекті» спростували інформацію в кримських ЗМІ про те, що їхня організація будуватиме цей канал.
Хто ж така Тетяна Луніна? Це є такий персонаж у романі-антиутопії Василя Аксьонова, який називається... «Остров Крым». І автор дійсно уявляє Крим островом, а не півостровом. «Совпадєніє?» Хто так думає?
3. Якби на офіційному рівні Україна висловила плани щодо відмежування Криму від материкової частини, це могло б трактуватись як те, що ми змирились з Керченським мостом. Якщо зараз він унеможливлює рух великогабаритних українських суден через Керченську протоку і наносить Україні мільярдні збитки – це є приводом посилатись в міжнародні суди, то наявність протоки між Чорним та Азовським морями різко послабила б аргументи України.
4. В тому ж таки «Укргідропроекті» скептично ставляться до такої ініціативи. «Побудувати такий канал в Україні – все одно, що побудувати другий Суецький канал. Престижно, але навряд чи реально з урахуванням нинішніх обставин" – пояснив заступник гендиректора організації Сергій Осадчий, додавши, що на це потрібні мільярди доларів. Це справа не одного року – прохід з Середземного моря до Червоного, наприклад, періодично існував ще з древності. Це була природна протока. Але її періодично засипало пісками, вона пересихала. Востаннє її відновили в середині XIX століття під виглядом Суецького каналу і роботи зайняли 11 років. Натомість каналу між материковою Україною і Кримом не існувало ніколи. Тож з усіма підготовчими роботами, проектуванням, пошуком коштів це справа на десятиліття.
Фейк з’явився тому, що Росії треба чимось похизуватись перед мешканцями Криму
Отже, про будівництво каналу мова не йде. Але кому ж вигідно розповсюджувати фейк про «чорноморсько-азовську протоку» саме зараз? Відповідь, звісно, очевидна – Росії. « Є реальний конфлікт з блокуванням азовських портів України з моря і дуже складна ситуація з прісною водою в Криму, особливо в його північній, степовій частині. Росія змушена щось робити. Зокрема, вона має плани звернутися до європейської спільноти, розповісти, що Україна влаштовує гуманітарну катастрофу. А задля обробки суспільної думки в Європі і використовуються усі ці фейки – навколо міфічного каналу, навколо українських диверсантів, навколо буцімто нападів українських прикордонників на російських і так далі. Це допомагає «проштовхувати» надання Росії морального права вимагати від України відновлення водопостачання до Криму, щоб уникнути там гуманітарної катастрофи. Ось така нова стратегічна концепція Росії», – поділився думками в коментарі Укрінформу політичний аналітик Олександр Кочетков.
«Ми розуміємо, що питання ставлення України до Криму не вимірюється географією. Буде канал, чи ні – не має значення, адже є загарбник, який загарбав частину України. І для України ті люди, які лишилися там і на окупованій території Донбасу, лишаються її громадянами. Зараз триває і дипломатична боротьба, і військове протистояння, а тому про усілякі канали зараз нема чого й говорити, адже це не має суттєвого значення. Натомість це питання важливе для Росії. Їм треба дати громадянам тему для розмов – якщо про якісь успіхи говорити не випадає. Вони мають якісь досягнення в економіці? в освіті, в науці? – отже «вічна» тема загарбання українських територій і подається знову і знову, як величезне досягнення. Чи Росія має якийсь образ майбутнього для Криму, для себе? Немає чим хвалитись! Тому лишається фантазувати, вигадувати історичні фейки – пояснює політолог Сергій Таран в коментарі Укрінформу.
Отже, немає і не буде в осяжній перспективі ніякого суднохідного каналу між Азовським і Чорним морями, це чергова маніпуляція від нашого східного сусіда. Як завжди, Росія «закинула» фейк в момент, коли завдала Україні великих проблем блокуванням суден в Азовському морі. Їм треба відволікти увагу від суті – на обговорення фантому. А ще – це така російська стратегія – підло завдавати Україні рани і методично посипати їх сіллю.
Микола Романюк, Київ