Герт-Ян ван ден Берг і Маартен Сандерс, нідерландські адвокати, які представляють інтереси України у справі про «скіфське золото»

Після семи років юридичної війни Апеляційний суд Амстердама ухвалив рішення повернути експонати виставки «Крим. Золотий острів у Чорному морі» Україні. Українська делегація оплесками зустріла таке рішення суду в Амстердамі. Нідерландські адвокати, які представляють інтереси України, не приховуючи радості, привітали одне одного та Україну з перемогою.

Однак на цьому битву за «скіфське золото» не завершено. Завершується провадження в апеляційному суді, тобто рішення є остаточним в апеляції, але це не фінальний вердикт. Чотири кримських музеї – Центральний музей Тавриди, Керченський історико-культурний заповідник, Бахчисарайський історико-культурний заповідник і Національний заповідник «Херсонес Таврійський» – тепер мають право звернутися до Верховного суду в Нідерландах, щоб оскаржити рішення Апеляційного суду в Амстердамі. Росія вже назвала його абсолютно політизованим, мовляв, експонати з Криму мають бути повернуті у Крим. Тож представники РФ не приховують намір оскаржити рішення апеляційного суду Амстердама. На оскарження у так званих «російських кримських музеїв» є три місяці. А поки триватиме судова тяганина, колекція зберігатиметься у Нідерландах, у музеї Алларда Пірсона в Амстердамі, принаймні до рішення касаційного суду.

На скільки років може затягнутися процес, перш ніж буде винесено остаточне рішення у цій справі? Як готуються до нового процесу та які шанси в України на перемогу у Верховному суді в Нідерландах, Укрінформ розпитав нідерландських адвокатів, які разом з українськими колегами Мінюсту та київської юридичної фірми «Сергій Козьяков та Партнери»  представляють інтереси України у справі про «скіфське золото».

ТЕ, ЩО НІДЕРЛАНДИ НЕ ВИЗНАЮТЬ АНЕКСІЮ КРИМУ, Є ВАЖЛИВОЮ ОБСТАВИНОЮ ДЛЯ СУДУ

- Що для вас означала перемога в Апеляційному суді Амстердама?

Герт-Ян ван ден Берг: - Апеляційний суд підтвердив, що Україна контролює, має право розпоряджатися власною культурною спадщиною на підставі законодавства України про музеї та музейну справу. Ми радо вітаємо той факт, що суд при цьому розібрався у складних питаннях українського права про культурну спадщину. Суд підтвердив те, що Україна заявляла від самого початку: музейні предмети належать до державної частини музейного фонду України та повинні розглядатися як невід’ємна частина її культурної самобутності. Як суверенна держава Україна має всі права на свою культурну спадщину.

- Росія заявила, що рішення апеляційного суду було політично мотивованим. Що ви думаєте про цю заяву Росії?

Маартен Сандерс: - Рішення Апеляційного суду Амстердама ґрунтується на правових засадах.

Той факт, що Нідерланди не визнають анексію Криму (як і абсолютна більшість країн міжнародного співтовариства), безумовно, є важливою обставиною для рішення Суду. Апеляційний суд встановив, що експонати походять із Криму, тому мають розглядатися як спадщина Криму і, отже, є культурною спадщиною України у тому вигляді, в якому вона існує з 1991 року. Це підтвердження того, що фактична окупація і анексія АРК Росією не мала юридичної сили у Нідерландах.

МІЖНАРОДНЕ ПРАВО ПОВНІСТЮ ПІДТРИМУЄ ПОЗИЦІЮ УКРАЇНИ

- У грудні 2016 року Окружний суд Амстердама ухвалив рішення про те, що експонати мають бути повернуті в Україну. Представники кримських музеїв оскаржили це рішення суду. Після цього стартував процес в Апеляційному суді Амстердама. Наскільки важкою для вас була ця справа впродовж усіх цих семи років? Як ви готуєтеся до процесу у Верховному суді Нідерландів?

Маартен Сандерс: - Це був юридичний виклик також тому, що судам доводилося розглядати складні правові питання українського права та міжнародного права. Більше того, головуючого суддю Апеляційного суду Амстердама, який розглядав справу про «скіфське золото», вдалося відвести від розгляду справи після двох клопотань України про відвід судді. Після цього нам довелося пояснювати всю справу спочатку і вже новому складу Апеляційного суду.

Кримські музеї заявили, що хочуть оскаржити рішення Апеляційного суду у Верховному суді Нідерландів. На цьому етапі важливими є лише питання права (а не факти). Ми очікуємо, що кримські музеї заперечуватимуть застосування Закону України про музеї і музейну справу. З іншого боку, ми наведемо аргументи на користь застосування Конвенції ЮНЕСКО 1970 року. Як українське законодавство, так і міжнародне право свідчать на користь повернення скарбів до України. Ми будемо готуватися до провадження у Верховному суді разом зі спеціальним радником при Верховному суді.

- На вашу думку, які шанси у так званих російських кримських музеїв у Верховному суді Нідерландів? Чи можливо, що Верховний суд ухвалить рішення на їхню користь? Які є варіанти розвитку цього процесу у Гаазі?

Герт-Ян ван ден Берг: - І Окружний суд Амстердама, й Апеляційний суд підтвердили, що експонати є національною культурною спадщиною України. Тож Закон України про музеї, а також міжнародне право повністю підтримують позицію України. Ми вважаємо, що кримським музеям буде досить складно обійти ці аргументи, і тому ми віримо, що Україна також переможе на рівні Верховного суду.

ЩО ЗАЯВЛЯЛИ КРИМСЬКІ МУЗЕЇ

- Розкажіть, якою була позиція кримських музеїв?

Герт-Ян ван ден Берг: - Кримські музеї стверджували, що Автономна Республіка Крим частково володіє експонатами, що музеї мають право розпоряджатися ними. Вони стверджували, що це право «оперативного управління» музеями є сильнішим за права держави Україна. Вони також стверджували, що музей Алларда Пірсона в Амстердамі гарантував повернення експонатів музеям і що це договірне зобов’язання має бути виконане музеєм Алларда Пірсона незалежно від політичної ситуації.

- Якою була позиція України?

Маартен Сандерс: - Позиція України полягала у тому, що міжнародне право зобов’язує забезпечити повернення експонатів до країни походження в нинішній ситуації, і що експонати належать державі Україна. Крім того ми пояснювали, що Закон України про музеї і музейну справу вповноважує міністерство культури та інформаційної політики України визначати, яким чином слід зберігати експонати на період тимчасової анексії Криму.

- Якою була реакція кримських музеїв на перемогу України?

Герт-Ян ван ден Берг: - Було заявлено, що кримські музеї є жертвами політичної ситуації та що кримські музеї можуть оскаржити це рішення у Верховному суді.

УНІКАЛЬНА СПРАВА В СУЧАСНІЙ ІСТОРІЇ ПРАВА

- Чи можна називати справу «скіфського золота» прецедентом? Як цей досвід може вплинути на майбутні міжмузейні контакти?

Маартен Сандерс: - Безумовно, важливо, що Апеляційний суд Амстердама підтвердив, що держава може повернути свою культурну спадщину, якщо існує ризик її втрати. Було б ще краще, якби суд сказав, що це також випливає з Конвенції ЮНЕСКО 1970 року. Це могло б сприяти обміну культурною спадщиною у міжмузейних відносинах: якщо музеї знають, що артефакти завжди повинні повернутися до країни походження, це допоможе музеям і державам, що позичають один одному твори мистецтва у тимчасове користування.

- Що було для вас найважчим у цій справі?

Герт-Ян ван ден Берг: - Річ у тім, що ця справа є унікальною в сучасній історії права. Конвенція ЮНЕСКО 1970 року, яку ми використовували для обґрунтування вимог України – разом із законом України, – ніколи не застосовувалася у подібному випадку. Проте ми впевнені, що Конвенція має вирішити подібні випадки.

ЯК РОСІЯ НАМАГАЛАСЯ ВПЛИВАТИ

- Нідерландські ЗМІ опублікували інформацію про те, що Росія намагається залякати адвокатів родичів загиблих у трагедії MH17. Чи відчували ви якийсь тиск? Що за вами стежать через справу про «скіфське золото»?

Маартен Сандерс: - Ми ніколи не відчували залякування та не мали жодних сигналів з цього приводу. Але ми усвідомлюємо, що ця справа також становить великий інтерес для Російської Федерації і що вони уважно стежать за цією справою.

- Як Росія намагалася вплинути на цю справу?

Маартен Сандерс: - Ми не вбачали прямого впливу Росії на Апеляційний суд. Однак російська влада зробила різні публічні заяви: зокрема, що передача експонатів Києву буде політичним актом, і погрожувала зупинити будь-які подальші обміни, передачі у тимчасове користування культурних об’єктів, наприклад, з Ермітажу в Санкт-Петербурзі – до нідерландських музеїв. Очевидно, що на Суд ці заяви не вплинули.

Ірина Драбок, Гаага

Фото Ірина Драбок