Для москви українці і кримські татари були і залишаються ворогами
18 травня в Україні та світі згадують про жертв депортації кримськотатарського народу з Криму у 1944 році
Тоді за наказом Йосипа Сталіна з півострова виселили весь кримськотатарський народ. Людей звинуватили в «допомозі нацистському режиму» і примусово з 18 по 21 травня вислали до Середньої Азії та на Урал. За офіційними даними, депортували близько 200 тисяч. Згідно з даними Національного руху кримських татар, ця цифра вдвічі більша – 423 100 осіб. Масово повернутися до Криму народ зміг лише у 90-х роках ХХ століття.
Про те, що таке геноцид, що має зробити світ, щоб у подальшому на території рф знову не з'являлися тоталітарні режими, які нехтують інтересами сусідніх держав і народів, вбиваючи їх, говорили учасники круглого столу “Депортації, масові репресії, штучний голод: інструменти політики тоталітарних режимів XX та XXI століть”, що відбувся в Укрінформі.
МЕТА МОСКВИ ЩОДО КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ: КРИМ БЕЗ КРИМСЬКИХ ТАТАР
У день, коли в світі згадують про жертв депортації кримськотатарського народу, ми змушені констатувати: для москви українці і кримські татари були і залишаються ворогами - за часів срср вони були внутрішніми ворогами, тепер - зовнішніми.
Про це сказав голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.
"Не менш важливим є з'ясовування чинників, які призводять до появи тоталітарних режимів... щоб не виникали знову і знову тоталітарні режими з їхніми злочинами... У нашій ситуації щодо кримськотатарського і українського народів, з точки зору Москви, ми не змінилися - ми і раніше були внутрішніми ворогами, всередині срср, а після розпаду срср ми продовжували для Москви бути ворогами, але вже назовні. Це уявлення про ворогів дуже важливе, щоб маніпулювати суспільством", - зазначив Чубаров.
За його словами, мета Москви щодо кримськотатарського народу: Крим без кримських татар, це мета незмінна і проходить при зміні всіх устроїв, пов'язаних з росією. Ця мета була закладена ще на початку 18 століття, ці імперські устремління не зникли у часи СРСР, коли культивувався образ кримських татар як постійного ворога росії, слов'янського світу.
Сталіну здавалося, що він вже остаточно вирішив завдання: Крим - без кримських татар, тотально виселивши весь народ, і наступні правителі срср, які прийшли за Сталіном, теж виходили з того, що кримські татари мають бути залишені у місцях вигнання. І тому повернення кримських татар відбулося лише у кінці 80-х років, напередодні розпаду срср, каже Чубаров.
"Москва знову повернулася до завдання щодо Криму без кримських татар, повернулася з окупацією Криму у 2014 році", - зазначив він.
Уся політика окупаційної влади, окрім тих інших завдань - придушення волі місцевого населення, включаючи етнічних українців, кримських татар, людей інших національностей, вона зараз спрямована на те, щоб "вичавити і кримських татар, і етнічних українців", і заселити одночасно Крим громадянами власне росії. І вже майже мільйон цих людей, які незаконно поселилися у Криму, зазначив Чубаров.
За його словами, незважаючи на зміну державного устрою на цій великій території - російська імперія, срср, російська федерація - сутність залишається майже однією і тією ж. Це намагання забезпечити своє домінування, своє розуміння місця і ролі у світовій політиці, нехтуючи інтересами своїх сусідів - сусідніх народів і сусідніх держав, аж до того, що вбивати їх - і нищити їх державу, каже голова Меджлісу кримськотатарського народу. Свідчення цьому - війна росії проти України. Це є загрозою для українців, кримських татар, для всього світу, зазначає Чубаров.
За його словами, потрібно подумати по завершенню російсько-української війни, яких вжити заходів, можливо, міжнародного колективного характеру, щоб у подальшому на території рф знову не з'являлися тоталітарні режими. На думку голова Меджлісу, це дозволить у майбутньому уникнути повторення таких злочинів, людиноненависницьких акцій, якими були і масові депортації, і Голодомор, і репресії, і є війна проти України. "Можливо, одним із таких "рецептів" є сприяння титульним народам на території рф в реалізації ними свого права на самовизначення на власній території", - зазначив Чубаров.
Репресії, депортації, штучний голод - це прояви політики російського імперіалізму в його комуністичний іпостасі, вважає директорка Інституту дослідження Голодомору, доктор історичних наук Світлана Маркова. Вона подякувала лідерам суспільної думки - представникам кримськотатарського та українського народів, які відгукнулися та долучилися до ініціативи Інституту дослідження Голодомору провести цей публічний діалог.
"Війна остаточно показала, хто є хто, на яких базисних засадах будувалася Українська і російська держави, які моделі поведінки пропонували своїм громадянам лідери суспільної думки обох народів, які лідери врешті-решт опинилися на чолі держав, що воюють", - каже Маркова.
На її думку, існує політична тяглість імперської політики кремля: Крим - без кримських татар, Україна - без українців.
ДУЖЕ ВАЖЛИВО ДОКУМЕНТУВАТИ ВСЕ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ НА ТЕРИТОРІЇ ПІВОСТРОВА
"Дуже важливо документувати все, що відбувається на території півострова», - цю думку підтримує постійний представник Президента України в АР Крим Таміла Ташева.
За її словами, ми зараз не можемо не проводити паралелі з 1944 роком, коли весь кримськотатарський народ був виселений зі своєї історичної батьківщини. Адже в перші роки з початку депортації загинуло близько половини кримськотатарського населення.
«Це також дуже важливо говорити. Що злочини, які здійснює зараз російська федерація - вони мають тривалу тяглість", - зазначила Ташева.
Вона нагадала, як кримських татар винищували під час першої анексії Кримського півострова, що сталася в 1783 році за часів Катерини II. Потім було системне винищення кримськотатарської інтелігенції на початку ХХ століття.
"Далі ми бачили власне депортацію 1944 року, потім ми побачили окупацію Кримського півострова і фактично намагання винищити знову кримських татар шляхом гібридної депортації, бо їх не саджають цього разу в товарні вагони, але створюють такі умови, за яких кримські татари змушені тікати зі своєї історичної батьківщини", - наголосила постійний представник Президента в АРК.
Вона подякувала за публічний діалог у ході круглого столу організаторам та учасникам та зазначила, що його результатами будуть рекомендації для державних органів, для громадянського суспільства.
Ташева також перефразувала вислів "Наступного року – у Бахчисараї!", висловивши впевненість, що вже цього року в Бахчисараї, Сімферополі, Севастополі, в українській Ялті "ми зможемо піднімати обидва прапори - кримськотатарський і український над нашим українським Кримом".
ПРОБЛЕМА ПОНЯТТЯ "ГЕНОЦИД", А ТАКОЖ ЙОГО ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПОТРЕБУЮТЬ ДООПРАЦЮВАННЯ
Вона підкреслила, що геноцид - це не лише фізичне знищення народу, це також намагання знищити його культуру, його пам'ять. "Загалом після 24 лютого, після повномасштабного вторгнення рф в Україну, ми маємо вже тисячі жертв цивільного населення і, дійсно ми як українська держава розглядаємо ці акти воєнних злочинів фактично як акти геноциду всього українського народу... Варто говорити не лише про фізичне знищення, в тому числі, і про знищення і намагання знищити нашу пам'ять, знищити нашу культуру", - наголосила Ташева.
На її думку, "еталонне" визначення геноциду, яке прийняла спільнота юристів-міжнародників, дійсно було трохи звуженішим, аніж те поняття щодо актів геноциду, яке було запропоноване науковцями ще у минулому столітті. Те, що ми бачимо нині під час війни, - знищення українських музеїв, вбивство митців, які гинуть під обстрілами, - це все є такими злочинами проти всього українського народу, підкреслила Ташева.
Ташева нагадала про позов проти російської федерації до Міжнародного суду ООН, зазначивши, що це дуже важливий позов, дуже важлива робота, яку здійснюють державні органи влади, представники громадянського суспільства, документуючи воєнні злочини, що відбуваються на території України під час російського вторгнення.
Проблема поняття "геноцид", а також його інтерпретація в конкретних ситуаціях залишається актуальною і складною й досі, каже ректор Університету менеджменту освіти Національної академії педагогічних наук України, член-кореспондент Національної академії наук вищої освіти України, доктор філософії, професор кафедри філософії та освіти дорослих Микола Кириченко. Адже немає єдиної точки зору щодо визначення цього терміну та кваліфікації того чи іншого злочину у законодавстві як геноцид, там тільки певні аспекти, підкреслив він. Тому, на його думку, і юристам, і криміналістам, і історикам над цим ще треба працювати.
НЕДОСТАТНЄ ЗАСУДЖЕННЯ ТОТАЛІТАРИЗМУ У МИНУЛОМУ СТВОРИЛО ОДНУ З ПЕРЕДУМОВ ДЛЯ АГРЕСІЇ РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ
У боротьбі з тоталітарним путінським режимом допоможе обізнаність українського суспільства щодо злочинів, які здійснювали тоталітарні режими раніше, зазначає член Меджлісу кримськотатарського народу, голова правління ГО "Кримськотатарський ресурсний центр" Ескендер Барієв. За його словами, це допоможе нашому суспільству у боротьбі з новим сучасним тоталітарним режимом - путінським.
Барієв зазначив, що Кримськотатарський ресурсний центр здійснив юридичну кваліфікацію депортації кримськотатарського народу у 1944 році як міжнародного злочину, також дав оцінку депортації як незавершеного процесу, що триває. Він також повідомив, що на сьогодні розроблено стратегію визнання на юридичному рівні депортації актом геноциду і запросив науковців та представників влади, міжнародні фонди до реалізації цієї стратегії.
"Усі злочинні практики, які застосовували тоталітарні режими, і насамперед тоталітарний комуністичний режим із центром в москві, вони сьогодні мають місце під час російської агресії в Україні", - зазначив модератор круглого столу, провідний науковий співробітник Інститут дослідження Голодомору, кандидат історичних наук, модератор заходу Андрій Іванець. Він підкреслив, що Росія, здійснивши напад на Україну, порушила цілу низку міжнародних угод, зобов'язань, розв'язала війну і спробувала анексувати частину української території у 2014 році. А в цього року ми побачили вже не просто агресивну війну, ми побачили війну, яка має геноцидний намір - намір знищити українську націю як таку, позбавити її самоідентифікації, не кажучи вже про державність, свободу волі.
Ця ситуація вимагає осмислення - осмислення і сучасних неототалітарних практик росії, і того, що робилося раніше, оскільки недостатнє їх засудження у минулому створило одну з передумов для агресії росії проти України. Це призвело до найтяжчих міжнародних злочинів, таких як військові злочини, злочини проти людяності, агресія і навіть геноцид, каже Іванець.
Валерій Лебідь