Ольга Скрипник, голова правління Кримської правозахисної групи

Після 24 лютого в Криму розпочалася нова, страшна та дуже жорстока історія переслідувань незгодних із російською окупацією. На півострові не лише почастішали затримання і незаконні покарання – для цього вже достатньо заспівати українську пісню. Крим фактично став в’язницею для активістів, затриманих на новозахоплених росіянами територіях, зокрема на Херсонщині та Запоріжжі. Про це, а також про розвиток резонансних справ щодо активістів, які виступають проти російської окупації в Криму, в інтерв’ю Укрінформу розповіла голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

ЗА «ДИСКРЕДИТАЦІЮ ЗБРОЙНИХ СИЛ РФ» ВІДКРИЛИ ЩОНАЙМЕНШЕ 120 СПРАВ

- У Криму вперше з 2014-го року почали затримувати за українські пісні. На вашу думку, чому росіяни йдуть вже й на такі кроки?

- По-перше, це прояв паніки серед окупаційної влади. Вона виражається, зокрема, в тому, що після нанесення ЗСУ ударів по військових об’єктах з Криму почали виїжджати як цивільні росіяни, так і цілі родини силовиків. І переслідування за «Червону калину» – одна з ознак, що в загарбників, які лишаються на півострові, настрої панічні.

По-друге, таким чином росіяни намагаються боротися зі спротивом. А він у Криму виник ще в 2014 році і продовжується зараз, після повномасштабного вторгнення. Українські пісні, які й раніше не віталися окупантами, на тлі війни сприймаються як підтримка дій України і наших Збройних Сил. Це ніби демонстрація, що люди чекають на нашу армію.

Окупаційна влада також ставить собі за мету залякати людей, аби інші не підтримували Україну або хоча би не робили це публічно. І, як завжди, такі випадки використовують пропагандисти, висвітлюючи їх у кремлівських медіа як «екстремізм», «підтримку дій фашистів» тощо.

- За виконання «Червоної калини» та інших українських пісень кримчан затримують за статтею про дискредитацію російської армії. Це виглядає так, що в Криму достатньо найменшого українського прояву, щоб за тобою прийшли, а статтю для цього вже якусь знайдуть.

- За українські пісні, окрім згаданого випадку, затримували також за статтею про пропаганду і демонстрування нацистської атрибутики. У такий спосіб ще 14 серпня притягнули до відповідальності діджея, який увімкнув пісню «Дике поле». Але дійсно, стаття щодо дискредитації збройних сил рф дуже широко використовується для переслідування людей із проукраїнськими поглядами. Фактично, вони її затвердили в березні, щоб придушувати будь-яку підтримку України.

Аналітика Кримської правозахисної групи свідчить, що станом на 16 вересня, за 200 днів повномасштабної війни, задокументовано щонайменше 120 адміністративних справ, відкритих проти кримчан за цією статтею. Серед них є випадки, коли відкривали справу за допис у соцмережах «Я за мир» або «Я проти війни». Здається, жодного слова проти російської армії. Але, як вони кажуть, якщо ти говориш «мир» або «війна», то визнаєш, що йде війна. І це нібито дискредитує російську армію, яка, за складеним ними міфом, "бере участь у спецоперації".

За цією статтею переслідували людей, які публікували інформацію про злочини російської армії. Весь світ визнає, що ці злочини були скоєні, - але рф трактує це як дискредитацією своєї армії.

-  Чи можуть найближчим часом в рф внести до кримінального кодексу нові зміни, аби посилити тиск і переслідування на тимчасово окупованих територіях?

- Імовірно, можуть розширити так звану правову рамку за статтею про наклеп, аби застосовувати її будь-коли і будь до кого. Хоча за цією статтею вже передбачена кримінальна відповідальність та великі штрафи.

Є й інші, дуже жорстокі кримінальні статті, які використовують стосовно незгодних із кремлем. Йдеться про статті про тероризм, акт міжнародного тероризму, за якими дають по 10-15 років в’язниці, навіть до пожиттєвого позбавлення волі. Зараз ми фіксуємо, що їх почали використовувати частіше. Ця тенденція набирає обертів навіть проти тих людей, яких незаконно затримали в новоокупованих містах і селищах Херсонської та Запорізької областей. 

Боюся, що санкції щодо незгодних із кремлем на окупованих територіях будуть посилювати, аби саджати якомога більше людей. путін втрачає свої позиції, і з усіма, хто його не підтримує, будуть боротися в доволі жорсткій формі, в першу чергу – в Криму. Бо Крим став наріжним каменем, який зруйнував міф, що путін має силу. Спротив кримчан, удари ЗСУ підтверджують, що росія - слабка.

КРИМ СЬОГОДНІ – В’ЯЗНИЦЯ ДЛЯ АКТИВІСТІВ ХЕРСОНЩИНИ І ЗАПОРІЖЖЯ

- На новоокупованих територіях багатьох активістів затримують нібито за участь у батальйоні імені Номана Челебіджихана. Чи правильно я розумію, що такого батальйону наразі не існує взагалі?

- Якийсь час батальйон імені Номана Челебіджихана існував, його учасники проголошували певні заяви, на які, власне, і посилаються фсбшники. Зараз цей батальйон дійсно не веде ніякої діяльності. фсб пов׳язує його із блокадою Криму 2015 року, людей переслідують за статтею 208 кримінального кодексу рф - «участь у незаконному збройному формуванні, що суперечить інтересам росії».

Ще до повномасштабної війни за участь у батальйоні імені Челебіджихана росіяни виносили багато заочних рішень стосовно кримських татар. Після окупації частини Херсонщини і Запоріжжя за цією справою почали переслідувати й українців. Приміром, відомою є справа волонтера, екскомандира корабля ВМС України Олексія Кисельова.

У цих справах росіяни формально посилаються на те, що учасники батальйону не зʼявилися до фсб і не повідомили про свою участь в ньому.

Спочатку затриманих за цією справою катують у Херсонській і Запорізькій областях, потім перевозять до Сімферопольського СІЗО, де вже кримські фсбшники вибивають зізнання. Отримані покази фіксують на відео, але треба розуміти, що вони постановочні – цьому передують жорстокі тортури.

- За якими ще статтями фсб може затримати на новоокупованих територіях?

- Волонтерів, людей, які займали активну позицію до і під час окупації в Херсонській і Запорізькій областях, затримують за статтею 361 кримінального кодексу рф – «акт міжнародного тероризму». За нею людину можуть ув’язнити на термін до 20 років або дати довічне. Так затримали учасника АТО Павла Запорожця в Херсоні, волонтера Ярослава Жука в Мелітополі. Ми маємо підтверджену інформацію, що вони перебувають у Сімферопольському СІЗО.

Ці люди так само проходили через тортури. Їм вкрай важко допомогти: до них намагаються не допускати адвокатів, вони не мають зв’язку з родичами. Тому можемо сказати, що Крим став не лише військовою базою, а й місцем переслідування людей із новоокупованих територій. По суті, Крим сьогодні – в’язниця для активістів із Херсонщини і Запоріжжя.

ЄДИНИЙ СПОСІБ ЗВІЛЬНИТИ ПОЛІТВʼЯЗНІВ - ДЕОКУПУВАТИ КРИМ

- Чи посилилися переслідування за справами Хізб ут-Тахрір після повномасштабного вторгнення?

- Переслідування за цими справами. стосовно кримських мусульман, людей із активною життєвою позицією продовжуються. Після початку повномасштабної війни є нові затримані, серед них – кримськотатарські активісти, громадські журналісти. Є й нові вироки, причому вони страшні – 12, 17, 19 років позбавлення волі. Так, на початку вересня в ростові-на-дону до 11 років засудили кухаря Шихаметова.

- Чи можна сподіватися, що ці страшні вироки переглянуть та зменшать?

- Їх виносили з порушенням права на справедливий суд. Жоден кримський суддя сьогодні не буде захищати людей із проукраїнською позицією. В судовій системі окупованого Криму, як і в росії, судді абсолютно лояльні до путіна і кремля.

Зрозуміло, що адвокати формально оскаржують рішення, йдуть в апеляцію, касацію, але зазвичай вироки не змінюються. Винятком була хіба що справа Владислава Єсипенка (журналіста, якого засудили до шести років колонії у справі за незаконне зберігання та перевезення вибухового пристрою – ред.). Після апеляції йому зменшили термін, але несуттєво. А у справах Хізб ут-Тахрір вироки взагалі не зменшують.

Є лише політичні можливості звільняти політв’язнів. Це обміни, як було з Олегом Сенцовим та іншими. Але в умовах повномасштабної війни такі механізми не працюють. Виходить, що єдиний спосіб захистити права людини в Криму, звільнити політичних в’язнів - деокупувати півострів.  Адже навіть після звільнення політв’язнів у 2019-му за наступний рік росія ув’язнила в Криму щонайменше 30 осіб. Тобто якщо когось і випустили, то завтра посадять нових. І поки Крим окупований, люди на його території залишатимуться заручниками.

- Ми постійно чуємо про затримання у Криму громадянських журналістів…

- Тут потрібно розуміти, що в Криму не залишилося незалежних журналістів, які відкрито працюють. Всі незалежні медіа були знищені в перші роки окупації. Громадянські журналісти не є працівниками медіа, але ведуть журналістську діяльність: висвітлюють затримання, порушення прав людини і так далі. Цих людей росія почала переслідувати ще декілька років тому. Як приклад - справа кримських мусульман, за якою позбавили волі багатьох кримськотатарських громадянських журналістів.

Також дуже грубо сфабрикували кримінальну справу стосовно громадянської журналістки, медикині Ірини Данилович. Зараз вона в Сімферопольському СІЗО, її справу почали розглядати по суті. І це якраз приклад того, що нині, коли росія всі свої ресурси направляє на війну, переслідування не зупиняють, а посилюють. росія намагається повністю контролювати інформаційний простір в Криму, прагне фізично знищити, посадити за ґрати тих, хто висвітлює проблеми прав людини, економіки чи соціальної сфери.

ПОПРИ РИЗИК КРИМЧАНИ ВИСЛОВЛЮЮТЬ ПРОТЕСТ ПРОТИ ВІЙНИ

- Які ще справи, про які ми не згадали, демонструють силу спротиву кримчан окупантам?

- Яскраво свідчить, на що йдуть кримчани, щоби повернути Україну в Крим, справа Богдана Зізи, 28-річного євпаторійця, який облив синьо-жовтою фарбою адміністрацію в своєму місті. Це був його протест загарбникам, про що він одразу й сказав.

Після затримання з Богданом дуже жорстоко поводилися, із травня його тримають у СІЗО. Йому додали нову сувору статтю – за тероризм, за нею можуть позбавити волі на 12 років, адже його також хочуть показово покарати. Але незважаючи тиск, намагання зламати, на судових засіданнях Богдан продовжує говорити, що підтримує Україну і виступає проти розвʼязаної путіним війни. Тобто він свідомо ризикує своєю свободою, щоб захистити Україну. До слова, Богдан дуже ніжно і красиво сказав про це у своєму листі - звернувся до України, як до своєї мами. Розуміючи все, що з ним буде далі, що зараз немає механізмів його врятувати - хоча Україна й буде за нього боротися - Богдан не відмовився від своїх поглядів і постійно каже про це в окупаційному суді. Ми маємо його підтримувати, бо він віддає свою волю, щоби Україна повернулася в Крим.

Взагалі дуже багато кримчан висловлюють свою незгоду з цією війною різними способами, хоча й розуміють ризики. 

А особливий біль кримчан - те, що з акваторії Чорного моря, кримських аеродромів вилітають літаки, які бомблять українські міста і села, запускають ракети.

Це дуже боляче – розуміти, що із твого рідного Криму вилетіла ракета, яка поцілила у Вінницю… Бо цивільні люди, дівчинка Ліза у Вінниці загинули саме від ракети, випущеної з-під Севастополя… Кримчани пишуть про це нам – Кримській правозахисній групі, пишуть про це у соцмережах. Вони розуміють, що росія використовує Крим не лише як військову базу, а й як плацдарм для скоєння воєнних злочинів.  Також мешканці півострова зазначають, що росія свідомо запускає ракети з Криму по цивільних об’єктах, а от ЗСУ завдають ударів по військових цілях. Кримчани бачать, що Україна не порушувала норм міжнародного гуманітарного права, і радіють, що внаслідок цих ударів з аеродромів півострова більше не вилетять літаки, які бомбили мирні міста.

Валентина Рингель