Любов і смерть, і фатум… Ромео і Джульєтта говорять українською

Шекспірівську «Ромео і Джульєтту» в оригінальному перекладі Юрія Андруховича почули київські шанувальники англійської класики

Найвідоміші слова з трагедії Вільяма Шекспіра українською мовою досі лунали так : «..Бо ще ніколи не було нещастя, Яке Ромеу склалось та Джульєті» (переклад Пантелеймона Куліша - 1901 рік). Або так: «...Сумніших оповідей не знайдете, Ніж про любов Ромео і Джульєтти» ( переклад Ірини Стешенко - 1952 рік). А відтепер їх можна прочитати і в такому варіанті: «...Печальніших історій не знайдете, ніж про любов Ромео і Джульєти».. (переклад Юрія Андруховича - 2016 рік).

У Домі освіти та культури "Майстер Клас" у Києві директор видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га» Іван Малкович, письменник Юрій Андрухович та художник Владислав Єрко презентували  видання славетного твору геніального англійського драматурга в новому перекладі  українською мовою.

«Два рівні за шляхетністю роди
З Верони, що тепер на нашій сцені,
Примирені, здавалось, назавжди,
Вже знову прагнуть крові, мов шалені.

У лонах двох фатальних ворогів
Народженій невчасно юній парі
Не вдасться зупинити лють і гнів -
Лиш їхня смерть поставить хрест на чварі.

Любов і смерть, і фатум, що зборов
Кохання їхнє, й знищені родини,
І кров дітей, що змила предків кров, -
Усе це у найближчі дві години.

Помилки ж, від яких не вберегтися
Старанням надолужимо. Завіса!»

Саме так Малкович привідкрив глядачам завісу довгоочікуваної п'єси. Затим слово взяв Андрухович. «Майже десятирічна мрія стала реальністю. Наприкінці 2007-го я почав перекладати «Ромео і Джульєтту» - рядок за рядком, сторінку за сторінкою, іноді не вірячи, що мені вдасться перестрибнути через якесь жахливо складне місце. З таких жахливо складних місць уся вона складається. І я вирішив, що коли завершу цю роботу, обов'язково віддам її А-а-бі-га-ла-ма-зі, в якій на той час уже готували «Гамлета», мою першу спробу перекладання Шекспіра. І «Гамлет» побачив світ 2008 року. І ось ми з вами в 2016-у, і перед нами «Ромео і Джульєтта». Письменник розповів, що вивчав надзвичайно багато матеріалів, щоб переклад вийшов якісний. Перш за все, оригінал трагедії та його адаптовані на сучасну англійську версії. А також - україномовні варіанти п'єси його попередників - Пантелеймона Куліша, Миколи Лукаша та Миколи Вороного. 

Великий респект ілюстратору книги – Владиславу Єрко. Малюнки вражають. Багатства та розкоші додають їм бронзовазова фарба та дорогий папір. Як сказав Малкович: «Було незрозуміло, як бронза ляже на мініатюри. Адже з цього має вийти щонайчистіша книжка».

Вдячність художнику Андрухович і Малкович виявили в своєрідний спосіб – стали на коліна і вклонилися митцеві. «Коли ми презентували «Гамлета» в Мистецькому Арсеналі, ми з Юрком взяли з Єрка дуже тяжку клятву. Промовляли йому щось на кшталт: «Малюй «Ромео і Джульєтту», а якщо ні - то зробимо котлету!», -  жартував Малкович.

 «Я книжку ніби закінчив, а совість чомусь продовжує мучити, - сказав натомість Єрко.- Книжка якось дуже довго зріла. Я мучився, що в мене нічого не виходить, всі музи кудись відлетіли, абсолютна порожнеча в голові. Андрухович горює, Малкович сумує, і це якось до непристойності далеко зайшло. Але раптом, з абсолютно незрозумілих причин книга дуже швиденько пішла, і ця робота добігла кінця. Мені дуже не хотілось повторювати ті ілюстрації «Ромео і Джульєтти», на яких я виріс. Це малюнки Шмарінова та Сави Бродського. Не хотілось, щоб були якісь відсилки до балету Прокоф'єва. І судити, гарна книжка чи погана я не можу, це, очевидно, можете зробити тільки ви».

Насамкінець учасники презентації  продекламували  «в особах» кілька уривків з безсмертного твору. Малкович був у ролі Ромео, Андрухович - Меркуціо. Наведений нижче діалог допоможе  відчути читачеві, як звучить Шекспір українською від Андруховича.

Ромео. Вночі я бачив сон.

Меркуціо. Та ну! І я.

Ромео. Про що твій був?

Меркуціо. Про те, що сни брехня.

Ромео. Брехня твоя. Сни вільні від брехні.

Меркуціо. То королева Меб тобі у сні
Зустрілась, повитуха чарівниць,
Така завбільшки, знаєш, із камінчик
У персні депутата. А карету,
В якій вона мандрує по носах,
Як ми спимо, їй тянуть невидимці
Завбільшки з атом. Крила цвіркуна -
Це дах карети, а в колесах шпиці -
Павучі лапки, ну а павутинки -
То віжки. Збруя світить, наче місяць.
Батіг її частково з волоконець,
З кісток мушви держак. За візника
У сірому плащі комар у неї,
Не більший черва - того із прислів'я,
Що душу точить; а сама карета -
З горіха шкаралупа, модний витвір
Усім відомим шашеля і білки,
Старих майстрів колісних справ, і от
У цій кареті мчить вона щоночі
Крізь голови закоханих - і сняться
Любовні ласки їм; а як торкнеться
Колін вельможі, бачить він уклони,
Долонь судді - той лічить хабарі,
Губів жіночих - сняться їм цілунки,
Хоч кожну даму королева може
Нагородити герпесом за те,
Що кисло пахне з рота від цукерок.
А іноді вона прогалопує
По носі у двірського фаворита,
І той вже нюхом чує зміну правил;
Буває, що її свинячий хвостик
Під чуйним носом панотця пройдеться -
І тому пахне збільшенням парафій.
Буває, що солдатським карком з'їде -
А то уже рубається і бачить
Горлянку ворогів, іспанську сталь
І трилітрові келихи з бухлом.
Тоді вона йому в кошлате вухо
Як засурмить - аж наш вояк зірветься,
Пополотнілий, вчеше отче наша
І знов засне. Вона, ця королева,
Вночі сплітає в коси кінські гриви,
Людське ж волосся звалює в так званий
Ковтун - і вже його не розчесати.
А ще про неї часом кажуть «змора» -
Придавлює дівчат, що навзнак сплять,
І тим самим привчає до реалій
Подружнього життя - лежати під.
Вона, крім того...

Ромео. Досить, перестань! Це все дурниці.

Меркуціо. Так і є. Це сни.

Крістіна Миськів, Київ.