Осінь – чудова пора для горнятка кави чи чаю, теплої ковдри та нової книжки.
Тож оминути «книжкову» тему – це просто злочин, тим більше, що українські видавництва цього року постаралися на славу – тут і купа новинок до львівського «Форуму видавців», і цікавинки до фестивалю LiTerraCon, і просто нові переклади і видання, які чекав український читач.
«Забуття» Таня Малярчук
Роман «Забуття» Малярчук був чи не найочікуванішою подією цьогорічного Форуму видавців. Він потрапив у всі топи та огляди, які виходили як до Форуму, так і після. Чому така популярність? У романі дві лінії оповіді – він і вона. Він - В’ячеслав Липинський – видатний український політичний діяч та філософ 20 століття, незаслужено «забутий» український невдаха-політик, вона – звичайна письменниця із страхом смерті та забуття. Ця книга про час, який «поглинає все, зрівнюючи у бездонному череві геніїв і невдах, шляхетних добродіїв і політичних злочинців», про державність, пам’ять, про усвідомлення себе українцем та пошук національної ідеї. Ідеальний вибір часу для появи цієї книжки.
Це спроба згадати забуте.
«Забуття» — це мій роман про ХХ століття, мої сто років, але не самотності, а втраченої пам’яті, - каже Таня Малярчук. - Це спроба згадати забуте. А також об’єднати індивідуальне і колективне українське, історичну достовірність і художню вигадку, кохання і покликання, божевілля і здоровий глузд, якого, втім, у цьому романі, мабуть, найменше. Його основою несподівано для мене самої стало життя політика-невдахи і пристрасного мислителя В’ячеслава Липинського. Українці дуже перед Липинським завинили. Але ще більше вони завинили перед самими собою, бо були надто слабкими, щоб не стати жертвою. З іншого боку, якраз слабкі і покірливі змогли вижити і народити тих, що пізніше народять нас. Забуття було у цьому процесі відродження необхідним актом самозахисту. Я почуваюся тим крайнім поколінням, яке тепер змушене віддавати борги. Розрізати запалені рани, боротися зі страхом, брати відповідальність, визнавати вину і прощати. Цей роман — данина моєму корінню. Я мусила його написати».
29 вересня відзначали 75 річницю трагедії Бабиного Яру – жахливої сторінки в історії України і людства. Взагалі, про геноцид євреїв написано багато книжок, але «Сховище» , мабуть, одна із найбільш читаних та перекладених : її переклали більш ніж на 60 мов, а у 2009 році він був доданий до міжнародного реєстру “Пам’ять світу”. Це щоденник Анни Франк – дівчинки-підлітка, яка пише про своє оточення, однолітків, свою сім’ю, мрії та страхи. 2 роки і 35 днів юна Анна разом із сім’єю — батьками Едіт та Отто Франками, старшою сестрою Маргот та іншою єврейською родиною ван Даанів переховувалася на горищі фабрики у спеціально облаштованому сховищі. Вона мріяла стати “журналісткою, а пізніше відомою письменницею”, але мрії не довелося здійснитися - 4 серпня 1944 року гестапо заарештувало Анну разом із сім’єю. Вона померла у концтаборі Берген-Бельзен.
«Вести щоденник для мене — це якесь зовсім особливе відчуття. (…) мені хочеться писати, і я насамперед хочу якомога вільніше вилити своє серце. Папір терплячіший, аніж люди».
«Я могла б тобі годинами розповідати про злидні, до яких призводить війна, але це навіює на мене ще більшу тугу. Нам не залишається нічого іншого, ніж якомога спокійніше чекати кінця цього нещастя. Євреї чекають, християни чекають, уся земна куля чекає, і багато хто чекає своєї смерті».
Я не вірю, що війну затівають самі лише можновладці
«Я не вірю, що війну затівають самі лише можновладці, уряди й капіталісти. Ні, маленька людина теж має тут свій інтерес. Інакше народи вже б давно збунтувалися! У людині, як видно, є якийсь потяг до знищення, потяг до вбивства, до мордування й до скаженства …».
«Долі та фурії» Лорен Ґрофф
Ось три факти про книжку, які вам треба знати. Факт перший: ця книжка потрапила у топи найкращих книжок 2015 року за версією Amazon, The Washington Post, Time та інших ЗМІ. Факт другий: президент США Барак Обама назвав роман одним із найулюбленіших. Факт третій: українська обкладинка «Долі та фурії» є однією із найкращих (як написала у своєму твіттері авторка). В центрі сюжету — життя успішного драматурга Ланселота «Лотто» і його коханої дружини Матильди, яка усе життя провела в тіні чоловіка. Дія роману розгортається у Нью-Йорку впродовж двадцяти п’яти років. Але одного дня стає зрозуміло, що самозакоханий геній Лотто — лише маріонетка в руках своєї дружини. Зовні ідеальний шлюб іде тріщинами: повага поступається місцем брехні, кохання — інтригам.
«Бо правда була ось у чому: не в значних та яскравих подіях, а в щоденній буденщині відчувала вона життя. Сотні разів перекопувала землю в саду, щоразу задоволено прислухаючись до шурхоту лопати об ґрунт, так часто, що те, як вона вганяла лопату і виймала її, як пахла родюча земля, ставало невід’ємною частиною того тепла, яке вона відчула в цьому будиночку у вишневому саду ».
«Гаррі Поттер і прокляте дитя» Джоан Роулінг
Вихід восьмої книжки «поттеріани» став чи не найгучнішою подією книжкової осені. На презентації українського перекладу, який вкотре став першим (він вийшов раніше російського і польського), були присутні близько 2000 читачів. За 48 хвилин усі книжки, які видавці привезли «на продаж», розкупили. Такого ажіотажу не очікував ніхто.
«Гаррі Поттер і прокляте дитя» — сценарій п’єси за сюжетом Джоан Ролінґ, написаної у співавторстві з Джоном Тіффані та Джеком Торном, яка з 30 липня 2016 року з неймовірним успіхом іде в лондонському театрі «Палас». Події в п’єсі розгортаються через дев’ятнадцять років після переможної битви за Гоґвортс, якою закінчується сьома, заключна, частина «поттеріани».
«Якщо о п’ятій ранку за стінами ви чуєте веселе гигикання, то ми з вами живемо в одному будинку ,» - так відгукуються про книжку українські читачі. «Манюня» – книга про дитинство, смішне, прекрасне й сповнене усіляких пригод. Історія двох дівчаток 10-11 річного віку — Манюні і Наріне, які проводять літо в бабусі в маленькому селі, а також про грізну й добру Ба та про їхніх родичів, які постійно потрапляють у кумедні ситуації. Це те саме тепле, пустотливе й сповнене веселих пригод дитинство, що його кожна людина згадує, як найщасливіші миті життя. Попереджаємо: книжка викликає щирий сміх та є гарантованими ліками від осінньої депресії.
Книжка викликає щирий сміх та є гарантованими ліками від осінньої депресії.
“- Куди ваші батьки дивляться? – обурилася тітонька в малиновій панамі.
– Вони дивляться в інший бік, бо їм соромно, що ми їхні діти, – не розгубилася Манька”.
“Хто б насмілився відмовити Ба в допомозі? Ніхто! Жити хотіли всі”.
Пропонуємо тест: Хто ви з персонажів повісті "Манюня" Наріне Абґарян?
«ДНК» С. Жадан, М. Кідрук, Фоззі, І. Карпа, Ю. Винничук, А. Кокотюха, В. Рафєєнко
Цю книжку вже встигли охрестити романом-експериментом, адже такого ще не було! Одразу сім зіркових авторів пишуть одну історію. «ДНК» - це історія звичайного українського студента престижного китайського університету, який у не надто віддаленому майбутньому стає піддослідним у науковому експерименті: розшифровка генетичного коду дасть йому змогу особисто пережити найяскравіші моменти з життя предків. Сім історій у книжці — сім спогадів, які дивним чином зберігалися десь у структурі ДНК нащадка протягом 150 років, до далекого 2057-го. Це сім переконливих голосів і науково-фантастичний роман неочікувано перетворюється на правдиву розповідь про батьків і Батьківщину. Нові спогади склалися в приголомшливу, жорстоку у своїй правдивості історію країни: правда народовців кінця ХІХ століття, правда французьких емігрантів, правда селян з ядерного полігону Харківщини, правда переселенців з охопленого війною Донбасу — усе це в ДНК Чумаків.
«Баборня» Мирослав Лаюк
Поет Мирослав Лаюк видав свій перший роман, який Тарас Прохасько вже описав як «...ужасний», яке, занурюючи в правдиву темінь прамови, в чеській означає прекрасний, а в російській — жахливий» , а Владислав Троїцький дав такий відгук: «Очікував, що буде добре, але не думав, що настільки… Цій людині є що сказати тим, хто чує не тільки вухами».
«Марія Василівна — з тих літніх осіб, чиї двері в певний момент виламують соцслужби, аби знайти застояний труп» , - так починає свій роман Лаюк. Головна героїня – 71-річна вчителька біології, підсумовує своє життя й виправдовує його вагомість тим, що в нім була присутня велика любов, хоч і в далекому минулому. Але все її життя піддається сумніву, коли в шафі свого покійного чоловіка-підполковника літня жінка знаходить подвійне дно. Книжка про те, як можна спробувати гідно довести всі справи до кінця, знаючи, що вже нічого не можливо виправити.
Огляд підготувала Оксана Ускова