Готуємося до Великодня: час для писанок

Пропонуємо зробити кілька писанок разом з нами. Спробуйте – це зовсім не важко!

Благо, минули ті часи, коли писанка для українців була чимось незвичайним. Зусиллями перших відомих писанкарок – таких як пані Віра Манько чи Зоя Сташук, - які вони разом із активістами, митцями, журналістами вклали в популяризацію писанкарства, упевнено можна говорити, що маємо відроджену народну традицію. Бо зараз не пише писанки хіба лінивий. І вже несмаком вважається робити оці пасхальні яйця з поліетиленових наклейок, які тоннами продаються в магазинах і на ринках.

ДОСТУКАТИСЯ ПИСАНКОЮ ДО НЕБЕС

Нині прийнято вважати, що писанка – винятково Великодня традиція. Насправді у народі їх писали від Водохреща аж до Трійці, майже півроку, в різний період із різними символами, які мають свій час і місце в річному циклі. А що Великдень – одна з енергетично найпотужніших точок у календарі, то цей час жіноцтво максимально використовувало для написання писанок, у яких закодовували молитви за свій рід – для захисту домівки, здоров’я рідних, на добрий урожай і достаток… Кажуть, що знаючи, як правильно написати писанку, можна достукатися зі своїми найпотаємнішими бажаннями до небес.

Сьогодні розповідатиму вам про писанку не як майстриня. Зі справжніми майстрами ще встигнете до Великодня зустрітися на майстер-класах у музеях, слава Богу, їх маса триває по всіх містах країни.

Ризикну поділитися досвідом писанкарки-”чайника”. Відкрила для себе цю традицію понад 10 років тому – з того часу маю невеличку власноруч написану колекцію. А познайомилася із писанкою випадково, потрапивши на майстер-клас на оpen air, який вела одна з учениць пані Зої Сташук. Потім зробила з майстринею інтерв’ю для газети, в якій тоді працювала, жінка вона – неймовірна. Звісно, при зустрічі відома писанкарка показала свої роботи (я доти ніколи не бачила такої кількості писанок поза музеєм – то було кількасот розписаних кольорових яєць, розкладених у звичайні лотки), розповіла про традицію і символіку. У пані Зої Сташук добрий гумор, мені досі пригадується її фраза: «Ваші колеги завжди питають, як правильно писати про писанки – курячі яйця чи яєчка, я завжди раджу – яйця, а всі журналісти чомусь пишуть таки навпаки».

Пізніше придбала собі писачок і почала свої писанкові експерименти. Спочатку, як і всі, працювала аніліновими барвниками (для фарбування вовни), потім про секрети фарбування писанок розповіли київські писанкарки Тетяна Влененко та Любов Ктиторова. Ну а по-справжньому зрозуміти писанку вдалося після зустрічі із ще однією майстринею, яка робить писанки-шедеври – Тетяною Бартош. Вона пояснила, чому не варто робити писанки-видутки, які багато хто з українців купує в сувенірних магазинах як обереги для дому, або в подарунок близьким. І я їх більше не роблю.

НЕ РОБІТЬ І НЕ ДАРУЙТЕ ВИДУТКІВ

Як пояснила пані Тетяна, писанка – це молитва, написана на яйці – й від того вдесятеро сильніша за просто проказану. Чому? Усе просто: яйце саме по собі символ (до речі, міф про створення світу з яйця є майже у всіх народів світу, його український варіант знає кожен із казки «Яйце-райце»). Усередині в його оболонці є життя, тобто, яйце акумулює живу енергію. А якщо її ще й організувати з допомогою знаків та кольорів, вона перетворює, приводить до ладу простір і стани матерії у ньому, простіше кажучи, навколишній світ і нас самих.

А видуте яйце – форма без змісту, адже з нього забране життя, залишена тільки оболонка. Видутки, на відміну від справжньої писанки-оберега, працюють навпаки. Вони дисгармонізують простір і людей. Ні купувати, ні дарувати їх не можна, радила майстриня Тетяна Бартош. Це просто розмальована шкарлупа. А колись у народі добре знали, що подарувати пусту писанку значило побажання: жінці – безпліддя, господарю – злиднів, дитині – зупинку розвитку, а хворому – смерть. Та якщо раніше вороги підкидали порожні яйця, нині їх дарують друзі та рідні.

ДАЙТЕ ТИШУ Й СВІЧКУ!

Найкраще виготовляти писанки для своїх рідних самим – це як вишити дитині сорочку. А крім того, аби зібрати до Великодня певного значення писанковий «набір», не обов’язково володіти якимись особливими прийомами живописця. Адже на цих писанках вам треба зобразити доволі прості у виконанні символи – кривульки-безконечники, розетки, ромби та зірки, так звані «берегині», квіти та дубове листя… Вони сплетені з простих, ламаних та хвилястих ліній, і зобразити їх зможе навіть дитя. Єдине, без чого не обійтися, – писачок, пристрій, яким наносить восковий малюнок на яйце. Він коштує 20-25 грн, і продається у магазинах для рукоділля, у відділах фурнітури або в художніх салонах. Не переймайтеся, якщо в роботі десь лінія піде не так – справа не в тому, а в змісті, яким ви наділяєте свою роботу.

Сила писанки не тільки в певній символіці, але й у правильному нанесенні цих знаків на яйце. Існують непорушні правила писанкарства, такий собі статут, якого жінки дотримуються дуже скрупульозно. Перш за все, потрібна тиша – мається на увазі як спокій у приміщенні, так і в думках та душі писанкарки. Також краще користуватися природними фарбниками (лише просте лушпиння цибулі дає палітру від жовтого до брунатного кольору), та джерельною водою, а ще – натуральним воском. Свічку теж краще брати освячену, й звісно – починати роботу з молитви, а сам процес супроводжувати добрими думками.

ПИСАНКИ НЕ ЇДЯТЬ, А ДАРУЮТЬ

Ну, й останнє – писанки не їдять (розговляються, до речі, крашанками). Їх тримають удома – наприклад, біля ікон, а ще – дарують, із побажаннями здоров’я та кохання (була ще донедавна на Закарпатті добра дівоча традиція дарувати легіням писанки на Великдень) або задля здійснення своїх бажань (кажуть, якщо жінка не може стати матір’ю, їй треба написати 12 писанок із квітковим мотивом, квітка – символ ненародженої душі, й роздарувати дітям протягом свят).

А щоб писанка зберігалася довго, треба використовувати тільки яйця від домашніх курей, ті, що мають зародок (фабричні кури не знають товариства півня, тому їхні яйця не запліднені). Такі писанки не протухнуть, з часом (цей процес триває понад 1,5 року – кажу з досвіду) навколо зародка білок просто всохне, а повітря вийде через пори в шкарлупі. До речі, в селах жінки беруть для писанок яйця від курок-первісток: енергетично вони найбільш сильні, а практично – у них міцніша шкаралупа.

КРАЩЕ ЦИБУЛЯ, АНІЖ АНІЛІН

Перш ніж почати писати писанки, слід дібрати орнаменти. Їх тисячі, для кожного регіону – свої мотиви та кольори. Звісно, краще вибирати з-поміж тих, що притаманні вашому регіону (інформації повно в мережі). 

Другий крок у роботі з писанкою – підготовка фарб. Рекомендую використовувати натуральні барвники. З ними приємніше працювати, вони м’якші, пастельні, вишукані. Де їх брати, якщо живеш не в селі? Наприклад, в аптеці – в продажі є чимало лікарських рослин, відвари яких можна використовувати як фарби для писанок. Жовтий колір дають череда, дрік красильний та гірчак зміїний, зелений – полин гіркий, собача кропива та материнка, фіолетовий – чорниці, чорний – кора вільхи, звіробій – червоно-коричневий, лушпиння цибулі – брунатний. Аби настої цих трав дали потрібну фарбу, до них слід додати алюмінієві чи залізні галуни (мінерали, подвійні солі сірчаної кислоти – продаються також в аптеках). І порада щодо процесу фабрування: яйця слід залишати в розчині мінімум на 6 годин, тоді колір вийде рівнішим і насиченішим. Писанкаркам-початківцям радять працювати з синтетичними аніліновими барвниками. Вони дають насичені яскраві кольори, і при їх використанні зафарбовування яйця не займає багато часу. Беруть анілінові барвники для фарбування вовни. Половину вмісту пакетика (1 ч. ложка) потрібно всипати у півлітрову банку і залити окропом до половини об’єму. Як охолоне – додати ложку оцту.

Отож, до початку роботи у нас на столі повинні лежати курячі яйця (краще білі й від домашніх курок, якщо все ж використовуєте магазинні, слідкуйте, аби на них не було синього штампу, хоча і його можна відтерти содою), теплі розчини з фарбами в півлітрових баночках, окремо – ємність із оцтом (в нього слід вмочувати яйце щоразу перед фарбуванням, оцет стирає жирні сліди, завдяки чому фарба краще лягає), писачок і бджолиний віск (писанкарки використовують спеціальний темно-коричневий віск – слід від нього краще видно на яйці), ложки (аби класти писанку у фарбу й виймати), свічка, щоб нагрівати писачок, сірники та олівець, серветки, на які вийматимете яйця з фарбувального розчину.

Перед тим, як почати наводити лінії воском, їх зазвичай промальовують олівцем. Перш за все, треба поділити писанку лініями від полюсів та провести «екватор». Тут є один секрет: працюючи з цими лініями, не водіть олівцем, а пізніше й писачком по контурові, а зафіксувавши вертикально яйце, обертайте його навколо кінчика олівця та писачка – так лінія вийде рівнішою. 

ЯК ЛЯПНУЛИ ВОСКОМ НА ЯЙЦЕ, НЕ ВИТИРАЙТЕ – БУДЕ ПЛЯМА

Нагрійте писачок на полум’ї, зачерпніть краплю воску. Не набирайте багато, аби не лилося через край – поставите кляксу. Аби цього не сталося, як зачерпнули воску, доторкніться до паперу, зайва крапля лишиться там. Ну, а якщо клякса таки є, не витирайте її – теплий віск моментально просочується в пори шкаралупи, почнете терти – розширите площу плями, і це місце погано зафарбується. 

Коли лінії промальовані, опускаємо яйце в розчин червоної фарби. За 5 хвилин його поверхня стане червоною, малюнок же, покритий воском, залишиться білим. Якщо виготовляєте писанку з різнокольоровим малюнком, запам’ятайте черговість фарбування: білий, жовтий, червоний, зелений, коричневий, чорний.

Коли писанка зафарбувалась, треба зняти віск. Можна робити це, тримаючи писанку збоку біля полум’я: віск нагрівається, і його витирають серветкою. Але в такому випадку полум’я часто закопчує частину малюнку. Аби цього не сталося, покладіть писанки в духовку на 10 хв. Підставте під них тканину на деко, вона всотає віск без жодної шкоди для орнаменту.

А як запечете писанки, натріть їх олією - щоб гарно виблискували. І даруйте рідним і друзям – на щастя, здоров’я й добробут!

Тетяна Когутич, Ужгород

Фото - автора, Сергія Гудака, а також Євгена Любімова, Олександра Лапіна, Віктора Кошмала, Вадима Григи, Миколи М'якшикова та Олега Петрасюка (Укрінформ).

Попередні Великодні випуски цього тижня:
1. Готуємось до Великодня: секрети доброго кошика
2. Готуємось до Великодня: що означає «харИти» та скільки коштує шовдарь?