Олександр Дзембас, дослідник Невицького замку на Закарпатті

…У привид Погань-діви я, звісно, не вірю, але щось тут таке є. Робили ми якось фотографію, батько на цифровий фотоапарат знімає дітей, і на усіх знімках якась пляма коло них, і вона переміщається, зберігає форму. Це все знято, є докази. Ми питали у оптиків, і ніхто не пояснив, що це за згусток. Але разом із тим, Невицький завдяки Погань-діві має свій бренд.

Нещодавно на Закарпатті заговорили про реставрацію унікальної фортеці – Невицького замку на околицях Ужгорода, який знаходиться роками в аварійному стані (а протрухлий дах замкової вежі може впасти щодня). Зокрема, аварійну башту таки перекриють: на це в обласному бюджеті та резервному фонді шукатимуть 4,6 млн грн, наразі готується проектно-кошторисна документація, а власне реставраційні роботи розпочнуть уже наступного року.

Це – перший крок до порятунку замку, каже археолог Олександр Дзембас, науковець, що понад 20 років проводив на базі Невицького археологічні волонтерські табори та відкрив усі сенсації Невицького. Те, що замок треба зберегти та відновити, на думку вченого, беззаперечно, тому що Невицький унікальний з-поміж інших. Насамперед цінний тим, що не перебудовувався в інші епохи і лишився у автентичному середньовічному вигляді. Тут клондайк для археологів, і цей клондайк треба захищати від вандалів, які ходять сюди на «екскурсії» із металошукачами. Загалом консервація та реставрація державі коштуватиме дорого – за приблизними підрахунками, порядка 10 млн євро. В ексклюзивному інтерв'ю Укрінформу науковець розповів нам, як здешевити цей процес – за словацьким прикладом.

ТО ЦЕ УНІКАЛЬНА ПАМ'ЯТКА ЧИ БЕЗГОСПОДАРНА СПОРУДА?

Аби розмова вийшла предметною, ми із паном Дзембасом піднімаємося на Невицький замок – власне, із обласного центру Закарпаття сюди – 10 хвилин їзди автівкою. Він знаходиться на території села Невицьке, яке підпорядковується Кам'яницькій сільраді. Нонсенс, але юридично Невицький замок зараз – це «безгосподарна споруда, що знаходиться у комунальній власності Кам'яницьої сільради".

- Нонсенс у тому, що це історико-архітектурна пам'ятка, яка внесена до переліку культурної спадщини країни – і вона ніяк не може водночас бути «безгосподарною структурою» на комунальному балансі сільради. Тому що у першому разі така пам'ятка потребує охоронної зони, і навколо замку у певному радіусі забороняється зведення туристичних баз, готелів та ресторанів. (А саме зараз за якихось 100 метрів від Невицького замку завершується будівництво турбази, яка належить ужгородському бізнесменові, нижче, біля підніжжя замкової гори розмістився відомий ресторан – власність іншого бізнесмена – ред.). А коли вважати, що Невицький замок – це безгосподарна споруда – то тут навіть охоронця не потрібно, і будуйте довкола, що заманеться. А разом із тим відомо, що навколо замку існували історичні конструкції – вони тягнулися аж до підніжжя замкової гори, чи це був форпост на підступах, чи поселення на кшталт ремісничого містечка – це треба досліджувати. Там багатий культурно-історичний шар – але його вже не дослідиш, бо наразі там приватна територія, – каже Дзембас.

Дорогою до замку ми зачіпаємо іще один важливий нюанс щодо юридичного аспекту буття закарпатських замків. Закарпаття, каже пан Дзембас, на разі єдина область у країні, яка не має історико-культурного заповідника навколо замків.

- Це також нонсенс, бо відсутність такої структури в області робить неможливим якісне управління пам'ятками. У комунальну власність містам їх передають тому, що у держави нема грошей на утримання – хай, мовляв, через це болить голова у чиновників. Але, з іншого боку, жодне місто не зможе собі дозволити реставраційні роботи у замку – це надто великі суми. А коли таку суму виділяють із обласного бюджету – йде типове перетягування ковдри: хто зможе домовитись, тому й гроші на його об'єкт. Закарпатцям треба від цього відходити. Дуже мудро зробили тернопільці – вони об'єднали понад 30 об'єктів у мережу «Замки Тернопілля», тепер потроху відновлюють свої пам'ятки.

МИ ВИВЕЗЛИ ЗВІДСИ ТОННИ СМІТТЯ

За такими от «проблемними» розмовами доходимо із паном Дзембасом до рову, який оточує Невицький замок. Тут вирішуємо зробити першу зупинку – адже цей рів зроблений, власне, його, Дзембасовими руками , під час волонтерського археологічного табору, що існував тут під його керівництвом двадцять років.

- Це рів справді викопаний – повторно – руками археологів: дітей, студентів, волонтерів, науковців. У нашому археологічному таборі у Невицькому побували понад 5 тисяч людей! Це позашкільна освіта: на базі нашої експедиції в Невицькому проводилася всеукраїнська школа юних археологів, усі фахівці – я пишаюся цим! – які тепер є відомими істориками та археологами в провідних університетах України (Київський, Львівський, Одеський, Маріупольський), – каже Олександр Дзембас.

- Археологи-волонтери працювали в основному поза двором замку, у рову, який до початку розкопок був засипаний віковим сміттям – це камені, що обвалювалися зі стін, глина, сухі гілки, дерева, сміття. Насипи вивищувалися до 2,5 метра під стінами замку. Ми вивезли звідси 5 тисяч кубометрів сміття «КамАЗами» – вибирали з нього каміння, воно ще знадобиться для реконструкції, я вірю, що вона таки відбудеться.

ПРО ГОЛОВНІ ТАЄМНИЦІ ЗАМКУ...

Але у цих тоннах злежаного грунту археологи відкопали й таємниці замку.

- Було знайдено багато артефактів – персні, монети, черепки. Увесь цей скарб зараз знаходиться у фондах Закарпатського краєзнавчого музею, – каже вчений. – Але головна наша знахідка – це унікальний  водогін, якого не було більше ні в одному замкові на території Закарпаття та й західної України загалом. Його відкрили на початку 2000-х. Він унікальний тим, що у принципі його роботи використовувався природний тиск води. Сам цей механізм, як відомо із історії, було винайдено французьким вченим Блезем Паскалем наприкінці 18 ст. і названо «законом сполучених посудин». Але цей закон працював у Невицькому замку із 15 століття, за три віки до того, як його описав Паскаль.

- Геніальне завжди просто, – пояснює Дзембас принцип роботи замкового водогону – сусідня гора вища, туди прокопали шанець, в нього проклали дерев'яні «труби», по яким із тої гори стікала вода і наповнювала зовнішній замковий рів. Проектанти замку заздалегідь планували, що тут у рові буде вода, вони залишили платформи для броду – останці, по яким під час осади можна було проникнути в тил ворога і вдарити. Зайва вода зливалася у північному напрямку. Сама труба була заглиблена нижче рівня води у рові, тому ніхто не міг розгадати таємницю Невицького – звідки у замку та в рові довкола нього вода. Власне, коли через два століття цю таємницю розгадали вороги – водогін зруйнували, і в замку всередині викопали колодязь. Він тепер засипаний – бо тут понад півстоліття на території замку діти пасли худобу, то колодязь засипали, аби кози туди не падали.

Цей водогін і зараз легко відновити – із усіма останцями та системою регулювання води, зливом. Це була б неперевершена атракція. І що цікаво, зробити це дуже дешево. Треба просто прокласти китайський шланг із тої вищої гори: шлях, по якому проходив водогін, нам наразі відомий.

Цікаво, що такого справді більше ніде не було в інших замках у околицях. Хоча схожий за принципами побудови водогін, як у Невицькому, було знайдено німецькими колегами – у замку Бланкенхайм на Арі. Там навіть збереглася дерев'яна водогінна труба, по ньому датували саму споруду за принципом дендрохронології. Дата – 1468 рік. Очевидно, на той час існували майстри, які уміли таке робити. Саме таких хлопців «виписали» собі й володарі Невицького замку Другети.

Є ДОКАЗИ, ЩО ВОЛОДАР НЕВИЦЬКОГО БУВ ОСОБИСТО ЗНАЙОМИЙ ІЗ ДЖОТТО

І це й не дивно, каже пан Дзембас, бо також тут на території замку було знайдено вітражі – уламки круглого зеленого гутного скла.

- Це було дуже дорого на той час, і ніде більше в тогочасних фортецях такого не було. Перші вітражі, ми знаємо, ставилися в храмах. Але володарі замку в Невицькому – Другети, були родом із Італії, є історичні факти, що один із Другетів був особисто знайомий із італійським художником, предвісником епохи відродження – Джотто ді Бондоне. Цей рід мав зв'язки із мистецькою елітою того періоду, тому могли собі дозволити, зокрема, вітражі. Певно, що скло для вітражів не купували в Італії – його по дорозі могли вкрасти чи розбити, ймовірно, сюди привезли майстра, який за технологією виготовив усе тут, – каже Дзембас.

За словами археолога, під час табору в Невицькому вдалося дослідити, що пам'ятка «Невицький замок», крім усіх загадок і таємниць, які в собі пронесла крізь віки, є ще й одна із найстаріших у країні.

- У 12 столітті фортеця вже існувала, була оточена, правда, не стінами, а дерев'яним частоколом.  А в цілому архітектурний ансамбль замку, який має відомий нам зараз вигляд, сформувався у середині 15 століття. Після цього відбулися лише деякі внутрішні перебудови, зокрема, було зведено колодязь, про який я вже згадував вище. Це унікальний випадок,  – акцентує Дзембас. – Бо зазвичай нові господарі, до яких переходили замки від попередників, перебудовували його за своїми смаками та за тогочасною архітектурною модою. Невицький замок така доля обминула, тому він лишився автентичний, він дише тим Середньовіччям, – каже дослідник Невицького. – Це рідкість неймовірна. Цей замок, безумовно, в першій Топ-5 замків країни. Є більш ефектні, красивіші – але тут ми маємо автентику. Небагато таких ви знайдете і по Європі.

Саме цей факт приманює під стіни замку так званих «чорних археологів».- Маю констатувати, що ринок Закарпаття наповнений чорними археологами, які продають артефакти із Невицького замку. Вони часто приходять до музейних фахівців в Ужгороді, в тому числі й до мене зверталися такі копачі. Їх цікавить датування знахідки, консультації щодо історичної цінності. А питаєш: «Звідки це у вас?» – кажуть, мовляв, випадково на погулянці знайшли. А там два персні, монети середньовічні... Так, погуляли хлопці із металошукачем – що й казати, буденна справа. Отож потрібно, щоб таких прогулянок тут не було. Замку потрібен охоронець, Невицький не маємо права віддати на розграбування чорним археологам!

- Адже, незважаючи на 20 років археологічного табору, який тут проводився – внутрішній замковий двір абсолютно не досліджений, – каже Дзембас. – Там – просто клондайк для археологів, там роботи на десятиліття вперед – можна виростити нову плеяду молодих спеціалістів-археологів, ось чим іще цінний цей замок! А усі знахідки можуть стати основою для музею у самому ж Невицькому.

ОСТАННІ РЕСТАВРАЦІЇ ТУТ ПРОВОДИЛИ ЧЕХИ ТА СОВЄТИ

Олександр Дзембас щиро вірить, що із початком реставрації в наступному році для Невицького настане нова епоха.

- Задеклароване бажання обласної влади відновити аварійну вежу – це тільки перший крок. Із інших першочергових завдань, які необхідно тут провести – треба насамперед зупинити руйнацію замкових стін, є місця, де обвали можуть трапитися будь-якої години, їх потрібно зміцнити, – каже пан Дзембас. – Також було б розумно разом із центральною вежею-донжоном, яка є візиткою Невицького, реставрувати і башню-барбакан біля підвісного мосту. Тим паче, що її історичний вигляд відомий, її можна відновити, а крита вона була таким же дерев'яним дахом та дранкою, як і вежа-донжон, – каже археолог.

До речі, ці вежі свого часу реставрували чехи – саме для збереження туристичної привабливості замку. Вежу-донжон відновили у 20-х роках ХХ ст. Це стилізація, але досить вдала. Історична башта була на один метр вища від тої, яка є тепер – але вона також була дерев'яна, використовувалася для дозору. Дах із бастіонної вежі, який також був відновлений тоді ж, упав 5 років тому.

Роботи зі збереження конструкції замку робилися і за «совєтських» часів: у 70-х роках тут зробили консервацію стін та нову кладку. Це навіть зараз видно – там очевидно цемент був не надто якісним, він світліший на фоні первісної кладки. Також із того часу тут на замку лишився залізний кран-балка – забули забрати.

- І добре, що забули – він тепер знадобиться, – каже Дзембас. – Треба розуміти, що така пам'ятка, як Невицький, заслуговує постійної уваги. Добре, що нарешті озвучені певні намагання почати роботу, але за цими першими кроками потрібно послідовно працювати над тим, аби вивести пам'ятку із аварійного стану. Тобто, потрібні роботи по консервації. За один-два роки відчутно покращити стан споруди неможливо. Тут потрібна послідовна робота за принципом «крок за кроком». Загалом, за дуже приблизними розрахунками, реставрація Невицького обійдеться у 10-12 млн євро.

ЯК ЗАДЕШЕВО ПРОВЕСТИ РЕСТАВРАЦІЮ – ТРЕБА ВЧИТИСЯ У СЛОВАКІВ

До речі, акцентує Дзембас, реставрацію цього замку можна проводити за прикладом інших замків, що належали Другетам – зокрема, у сусідній Словаччині. У них можемо вчитися, як відновити свій.

- У них це система відпрацьована на державному рівні. Щоби ви знали: у Словаччині реставраційні роботи коштують набагато дешевше, аніж в Україні, і дослідження археологічні набагато дешевші. Там чітко відпрацьована схема, як здешевити роботи, як залучити громадськість, крім усього, їхній Мінкульт співпрацює із Міністерством соцполітики. Навчання каменярів, будівельників проходять на відбудовах замків. А ще на це працівників дають Європейські фонди по боротьбі з безробіттям. На хвилиночку, вони дають 85% робочої сили, яка працює на відновленні тих пам'яток. Крім того, реставрацію замовляють громадські організації, які не платять податки – знову здешевлення робіт. Нам потрібно брати ці практики на озброєння.

У відновленні цієї пам'ятки є чимало зацікавлених людей, які б згодили над цим попрацювати, каже науковець.

- Я веду сторінку в ФБ «Невицький замок», 60% моїх підписників – іноземці. Мене самого вражає географія,  хто ним цікавиться. Так люди дізнаються, що є таке Закарпаття. Мене вразило, як в одну з останніх експедицій (археологічні розкопки на Невицькому замку під керівництвом Дзембаса припинилися у 2013-у, на разі літні табори археологів під його керівництвом проходять у замку Сент-Міклош – ред.) до нас приїхав японець. З'ясувалося, що він політолог, хотів після їхньої Фукусіми побувати у країні, яка має досвід із переживання атомної катастрофи. З міжнародних волонтерських проектів знайшов тільки нашу експедицію. Він копав тут із нами понад місяць, а потім поїхав у Чорнобильську зону. Його звали Ісей Танака, і почувши відоме прізвище, я вирішив показати свою ерудованість і жартома питаю: "А цей прем'єр-міністр Японії, відомий корупційними скандалами на прізвище Танака – це не ваш тато?".  А він мені серйозно так відповідає: «Ні, це мій дядько!». Я, вражений, замовк. А тоді подумав: якби тоді Ледида (закарпатський політик, управлінець часів Януковича – ред.). знав, що у нас тут такий волонтер, то особисто сюди би на Невицький бутерброди носив. А політолог наш японський абсолютно без усяких «понтів» тачки із історичним сміттям возив, за дітьми глядів, розкопки проводив...

ЧИ БАЧИВ Я ПОГАНЬ-ДІВУ? ТА Я САМ НЕЮ БУВ!

- Ну на останок я вас не можу не спитати про Погань-діву, легендарного привида, якого уже кілька століть пов'язують із Невицьким замком. Ви за стільки років тут її хоч раз бачили?

- Бачив? Та я сам нею був!  – каже Олександр Дзембас. – Якось вирішив розіграти своїх студентів, вийшов серед ночі на мур, накинувши на себе біле простирадло, пройшовся ефектно... А внизу колеги студентів тим часом побудили, мов, дивіться, Погань-дівча замком ходить! За годину після переполоху дівчата до мене підходять налякані: «Дядя Саша, ми там білу діву бачили! Вона була така-а-а красива!». Я тоді добряче сміявся.

У привида я, звісно, не вірю, але щось тут таке є. Робили ми якось фотографію, батько на цифровий фотоапарат знімає дітей, і на усіх знімках якась пляма коло них, і вона переміщається, зберігає форму. Це все знято, є докази. Ми питали у оптиків, і ніхто не пояснив, що це за згусток. Але разом із тим, Невицький завдяки Погань-діві має свій бренд.

Тетяна Когутич, Ужгород

Фото: Сергій Гудак, Укрінформ