В очікуванні «Оскара»: сюрпризи, тривоги і надії
4 березня ми дізнаємося переможців. А поки що – саме час для прогнозів.
Про все – по порядку.
За останні п'ять років у категорії «Найкращий фільм» на «Оскарі» не проглядаються однозначні фаворити, хоча за кількістю номінацій стрічки-лідери стабільно тримаються тут близько до рекордних. Винятком став 2015 рік, коли «Бердмен» і «Готель «Гранд Будапешт» обмежилися дев'ятьма категоріями, що, втім, не завадило картині Алехандро Іньярріту стати найкращою. Показники решти були більш вражаючими: «Лінкольн» (2013) – 12 номінацій; «Гравітація» (2014) – 10; «Легенда Г'ю Гласса» (2016) – 12 і, нарешті, «Ла-Ла Ленд» (2017) з його рекордними 14 номінаціями, який повторив досягнення стрічок «Все про Єву» (1950) і «Титанік» (1997). Але як рекордсменів, так і переможців у ці п'ять років важко було назвати такими, що на голову вище інших. Хіба що з натяжкою – першими серед рівних, та й то досить умовно.
2018 рік продовжує цю тенденцію: «Форма води» номінована в 13 категоріях, але сказати, що вона краще інших восьми?.. Навряд чи. Фільм дель Торо розкішний у візуальному плані: Гільєрмо, відчуваю, насолодився сповна, експериментуючи з колірними гамами і розробляючи вигляд Істоти. Є ще чудовий саундтрек Александра Деспли з високими шансами перемогти у відповідній категорії. Є, зрештою, дві хороші акторські роботи, про яких – трохи нижче. Переваг вистачає, але до статусу найкращої стрічки, на мій погляд, не дотягує. Сюжет місцями занадто передбачуваний. У дуету сценаристів, одним з яких був сам дель Торо, не знайшлося якихось родзинок, щоб заінтригувати, захопити глядача. Справедливості заради варто сказати, що цим грішать і всі інші претенденти на найкращий фільм.
Виняток – фільм «Три білборди на кордоні Еббінга, Міссурі» Мартіна МакДони. Від сюжетних поворотів і зміни розстановки дійових осіб там просто дух захоплює, ну а головний сюжетний фінт – це взагалі окрема розмова. Все інше в цій картині теж на рівні: акторська гра (про неї, знову ж таки, трохи нижче), саундтрек, робота камери, тому перемога цього фільму на «Золотому глобусі» – цілком заслужена. Подивимося, що ще скаже BAFTA, але незалежно від висновків британських кіноакадеміків, «Три білборди...» – мій однозначний фаворит на «Оскарі», я уболіваю та ставлю на картину МакДони!
У категорії «Найкращий актор» інтриги цього року звичайно, менше, ніж минулого, але не сказати, щоб вже зовсім немає. Так, шанси Гері Олдмена більш ніж високі, однак і Деніел Дей-Льюїс, і Дензел Вашингтон – фігури на «Оскарі» більш ніж авторитетні і можуть скласти Олдмену серйозну конкуренцію.
До речі, ще кілька слів про Гері. Багато хто назвав «Темні часи» поглядом на Дюнкерк з іншого ракурсу, але я під час перегляду згадував інший фільм – «Король говорить!» Тома Гупера, який описує події незадовго до призначення Черчілля прем'єром. Так от, успіх цієї картини, яка виграла чсеред іншого і головний «Оскар», був обумовлений, насамперед, блискучим кастом. Там можна дивитися не тільки на Коліна Ферта при всіх його талантах. Крім нього є Джеффрі Раш, який грає з ним на рівних і утворює з ним відмінний дует, є чудова Гелена Бонем Картер, а на додачу до них Гай Пірс, Майкл Гембон і Тімоті Сполл в епізодичній у Гупера, але тим не менш чудово зіграній ролі Вінстона Черчилля. Можна було б назвати ще декілька імен. І всі вони після перегляду залишаються в пам'яті разом з Коліном Фертом у ролі Георга VI.
У той же час Джо Райт у «Темних часах» зробив ставку на одного Олдмена, тому що інші, включаючи короля, дружину Черчилля, його секретаря, політичних конкурентів, проходять, на жаль, не більш ніж фоном за спиною колоритного прем'єра. Це може допомогти виграти «Оскар» власне Олдмену, але ось шанси самого фільму в головній номінації, на мій погляд, зводить до мінімуму.
Крім старої гвардії, в теорії, можуть вистрілити також Тімоті Шаламе («Назви мене своїм ім’ям») і Деніел Калуя («Пастка»). Особливо мені сподобався перший, який зіграв у фільмі «Назви мене своїм ім’ям» стильно, красиво, емоційно та переконливо. У хлопця велике майбутнє і думаю, якщо не цього, то найближчі два-три роки шанс виграти «Оскар» у нього буде. Про Калуя ж особисто мені зробити такі однозначно оптимістичні висновки поки складно – його присутність у п'ятірці виглядає поки великим авансом на майбутнє, але Деніелу над собою ще працювати і працювати.
Зовсім інша ситуація – в номінації «Найкраща актриса». Тут вгадати переможницю надзвичайно складно, а у мене відбулося «роздвоєння особистості»: хочу просто взяти і розпиляти статуетку, як ту гирю з «Золотого теляти», між Марго Роббі та Френсіс МакДорманд – настільки обидві класні, настільки обидві зіграли... Ні, це не передати словами! Просто подивіться фільми «Я, Тоня» і «Три білборди...» – і тоді, можливо, ви мене зрозумієте. Вже зараз боляче і прикро до сліз, що якась з цих актрис у будь-якому разі програє.
А ще ж є легендарна Меріл Стріп, яка вписала у свою творчу біографію вже 21-у за рахунком номінацію на «Оскар», а можлива перемога в ній стане для неї вже четвертою. Стріп просто не грає нижче оскарівського рівня: як мінімум одна така стрічка за її участю виходить щороку вже протягом багатьох років. Однак і давати за кожну з них статуетку Меріл, зрозуміло, ніхто не буде. Але хай там що, актриса завжди серед фаворитів, і цьогорічний «Оскар» – не виняток. Картина Спілберга «Таємне досьє», за яку Стріп номінувалася на чергову нагороду Американської кіноакадемії, сильна, головним чином, акторськими роботами – її власною та Тома Генкса. Відсутність якого, до речі, серед претендентів в своїй категорії трохи здивувала. Мабуть, наявність у п'ятірці трьох представників старої гвардії – Олдмена, Дей-Льюїса та Вашингтона вважають цілком достатньою, віддавши два місця молодим Шаламе і Калую. Так чи інакше, але Генкс, як і Стріп, також продемонстрував високий рівень, тому чекаємо його нових походів за статуетками.
Повертаючись до головної жіночої номінації, треба відзначити ще блискучу гру Саллі Гокінс у «Формі води», яка відстала від Роббі та МакДорманд буквально на півкорпуса, виклавшись у дель Торо на повну. Випадає лише Сірша Ронан, яка хоч і не халтурила в «Леді Берд», але порівнювати її гру з МакДорманд, Роббі, Стріп і навіть Гокінс, на мій погляд, просто несерйозно. Уточню: річ не в тім, що настільки вже погана Ронан, просто решта – дуже гарні.
Найбільш знаменною та інтригуючою подією у категорії «Найкраща чоловіча роль другого плану» стало висунення одразу двох акторів з одного і того самого фільму Сема Роквелла і Вуді Гаррельсона з «Трьох білбордів на кордоні Еббінга, Міссурі». І обидва висунуті заслужено. Особисто мене трохи більше вразив Роквелл, розкрившись у цій стрічці як багатогранний талановитий актор з абсолютно несподіваного боку. Але це вже справа особистого смаку.
Симпатично виглядав і герой Річарда Дженкінса у «Формі води», який стане для Сема і Вуді гідним суперником. Як і Віллем Дефо у «Проекті «Флорида».
Що ж до Крістофера Пламмера, то його участь у «Всіх грошах світу» викликає двоїсті відчуття. З одного боку, розумієш, що сам Крістофер, загалом, ні в чому не винен. Його запросили, він сумлінно і талановито відіграв, за що справедливо був номінований на «Оскар». Але з іншого, не полишає гірке відчуття від того, що це була роль – і цілком ймовірно, номінація Кевіна Спейсі, який – і в цьому я теж впевнений! – відпрацював на знімальному майданчику не менш сумлінно і, швидше за все, теж отримав би номінацію від Американської кіноакадемії. Якби... Думки тут різні, але особисто я з самого початку вважав і вважаю, що скандал зі Спейсі та його гріхи з непорядними вчинками (якщо вони були) не мають жодного відношення до того, як він зіграв у «Всіх грошах світу». А саме рішення вирізати сцени з картини за його участю і перезняти їх, задіявши Пламмера, на мою думку, виглядає дуже негарно щодо Спейсі, на якого творці ще вчора розраховували як на бренд, який приверне до проекту додаткову увагу і допоможе зібрати хорошу касу. Тому від присутності Пламмера у цій п'ятірці, хочеш не хочеш, залишається почуття незручності, яке лише посилиться, якщо Крістофер виграє свій другий «Оскар», нехай і заслужено. Хоча і за іншого розкладу я в цій номінації все одно поставив би на Роквелла.
Еллісон Дженні у фільмі "Я, Тоня"
У номінації «Найкраща жіноча роль другого плану» переважають шанси Еллісон Дженні («Я, Тоня»), яка вже отримала за неї «Золотий глобус». Найцікавіше, що її Лавона Голден у чомусь співзвучна з конкуренткою Дженні по номінації – Лорі Меткалф, яка зіграла Меріон Макферсон у «Леді Берд». Обидві героїні – втомлені, побиті нелегким життям жінки, які намагаються приховати свої почуття за строгістю та суворістю, насамперед – щодо власних дітей. Хоча, звичайно, Меріон у Меткалф вийшла все ж таки більш теплою, люблячою та душевною. У Лавони якщо щось і залишилося доброго в душі, то заховано кудись дуже глибоко, тому що на екрані вона постає рідкісною стервом, яка не рахується ні з чим для досягнення власного щастя. А відверте використання дочки як вигідного бізнес-проекту, бездушне і безсердечне до неї ставлення, яке навіть у найважчі для тієї хвилини вражає своїм цинізмом! Не знаю, якою мірою характер Лавони – художня вигадка сценаристів, але сильно сподіваюся, що в реальності все було хоча б трохи інакше.
Проте, шанси Еллісон на «Оскар», повторюся, у цій п'ятірці виглядають найбільш високими. З інших номінанток звертає на себе увагу друге поспіль висунення Октавії Спенсер, цього разу за роль у «Формі води». В принципі, у Торо Октавія мені сподобалася, як і у минулорічних «Прихованих фігурах», тому – якби не було Дженні, вона і цього року реально могла б претендувати на нагороду. Хорошу роль зіграла і Мері Джей Блайдж у «Фермі «Мадбаунд», але і вона трохи програє Дженні.
Щодо найкращого оригінального сценарію, думаю, двох думок бути не може: тільки МакДона за «Три білборди...»! Єдиним реальним конкурентом для нього бачу лише Гільєрмо дель Торо і Ванессу Тейлор з «Формою води», проте, вважаю, що саме сценарій «Форми води» до її достоїнств можна віднести насилу.
З адаптованим сценарієм – вже складніше. Всі номінанти по силі приблизно рівні. Але все ж виділю адаптацію Скоттом Френком, Джеймсом Менголдом і Майклом Гріном коміксів про Людей Ікс у «Логані». Дуже хочеться, щоб одна з найкращих на сьогодні і зовсім не типова екранізація коміксів отримала визнання на «Оскарі».
З мультфільмами минулого року в світі однозначно не склалося. Інакше чим пояснювати таке бідненьке і непоказне представництво в цій номінації? Найкраще характеризує ситуацію присутність тут надто вже, на мій погляд, дитячого «Бебі-боса». Для порівняння нагадаю п'ятірку торішніх претендентів: «Кубо: Легенда про самурая», «Зоотрополіс», «Ваяна», «Життя Кабачка» та «Червона черепаха». Відчули різницю? Я – так, і велику. Але якщо вже обирати серед того, що є, то поставлю на «Коко». Не шедевр, але в цілому непогано. «Золотий глобус» вже зі мною погодився.
Фільм "Квадрат"
У номінації «Найкращий фільм іноземною мовою» – знову жорстка конкуренція. Так, на «Оскар» після трирічної перерви знову претендує російський режисер Андрій Звягінцев – цього разу з фільмом «Нелюбов», який вийшов таким же психологічно і соціально гострим, як і «Левіафан», який програв у 2015 році польській «Іді». Непросто буде і тепер – один шведський «Квадрат» – конкурент більш ніж серйозний, а є ще і сильна угорська стрічка «Про тіло та душу». На мою думку, боротьба у цій категорії розгорнеться між цими трьома фільмами.
У категорії «Найкраща музика до фільму» здивувала відсутність у п'ятірці саундтреку до «Найвеличнішого шоумена». Не знаю, чим не догодила музика Бенджа Пасека – Джастіна Пола американським кіноакадемікам. Може, вирішили, що з торішніх переможців «Оскара» за найкращу пісню – Пасек і Пол писали слова до синглу City of Stars з «Ла-Ла Ленду» – поки досить? Не знаю. Втім, номінанти у цій категорії і так зібралися солідні. Статуетку, мені здається, можуть отримати і Ганс Циммер («Дюнкерк»), і Олександр Деспла («Форма води»), і Картер Бервелл («Три білборди на кордоні Еббінга, Міссурі»). Ну а за Джона Вільямса, який встиг з саундтреком до чергових «Зоряних воєн», говорить вже одне ім'я і відповідний статус на «Оскарі» – десь, думаю, на одному рівні з Меріл Стріп. Як мінімум. Трохи нижче в цьому квінтеті шанси хіба що у Джоні Грінвуда («Примарна нитка»), та й то не набагато.
У номінації за найкращу пісню «Найвеличнішому шоумену» все ж таки віддали належне. Хоча... Великою мірою, піснями з цієї картини можна було заповнити всю категорію, настільки вони енергійні, запальні і оптимістичні, незважаючи на обставини та ситуації, які вони іноді супроводжують. А найголовніше – незабутні. This Is Me? Що ж, нехай буде ця. Особисто у мене заперечень немає. Так само як і щодо дуже красивих, зворушливих Mighty River з «Ферми «Мадбаунд» і Mystery of Love зі стрічки «Назви мене своїм ім'ям».
Чимало цікавого і в технічних номінаціях. Почнемо з найкращого монтажу. Тут позиції «Дюнкерка» до останнього виглядали найбільш сильними, але знаєте, після перегляду «Я, Тоня» я вже не такий впевнений. Тетяна С. Рігер змонтувала фільм ну дуже оригінально. Деталізувати не буду, щоб не заглиблюватися в спойлери, скажу лише, що картина не в останню чергу виграє саме завдяки талановитому та незвичайного монтажу. Що ще? Радує, що хоч у технічній номінації відзначили фільм «На драйві», хоча там дві акторські роботи варті, щонайменше, номінації на «Оскар». Йдеться про Енсела Елгорта, який зіграв головну роль, і Кевіна Спейсі за роль формально другого плану, хоча, по суті, вона близька до головної. І виконана відмінно! У Елгорта, я думаю, ще буде шанс проявити себе. Ну а номінація для Спейсі... Це, на жаль, зараз з області найглибшої фантастики. Тут спасибі на тому, що якимось дивом з фільму не вирізали. Втім, про ситуацію з Кевіном я вже говорив вище, повторюватися не буду.
На найкращого оператора теж претендує вельми солідна компанія. Втім, тут увагу, вважаю, треба зосередити на Гойт Ван Гойтемі («Дюнкерк») та Роджері Дікінсі («Той, що біжить по лезу 2049»). Обидва творили з камерами щось немислиме, і повз цього Американська кіноакадемія просто не могла пройти. Так і Бруно Дельбоннель вдало побігав за Олдменом у «Темних часах», видавши низку просто чудових великих планів, який розкрили персонаж набагато краще, ніж слова.
Категорія «Найкраща робота художника» зібрала абсолютно рівних і, напевно, дійсно найкращих. Не можу виділити нікого. Гарні «Той, що біжить по лезу 2049», «Дюнкерк», «Темні часи», «Форма води» та «Красуня і Чудовисько». Але якщо вже прогнозувати, то ставлю на «Красуню...» і «Той, хто біжить...», хоча, ймовірно, помилюсь.
За костюми статуетку має забрати «Примарна нитка» або «Красуня і Чудовисько». І напевно, все ж таки друга. Дарма, чи що, Дісней знімав цей ремейк? Декорації та костюми – по суті, все, на що можна дивитися в даному фільмі. Могли бути ще грим із зачісками, але там «Красуню...» прокотили. Ну, ще є Люк Еванс – це я в плані того, на кого дивитися. Так-так, дорога Еммо (Вотсон – Ред.)! Ти вже вибач, але якщо тобі судилося отримати «Оскар» (чого я тобі від душі бажаю!), то точно не за роль у «Красуні...»! Надто вже все там вторинним виглядає, включаючи персонажі, діалоги та пісні. Жодного натяку на оригінальність і що-небудь новеньке, в тому числі, і у втіленні образу Белль.
Найкращий звук. Знову п'ятірка гідних і рівних номінантів, важко комусь віддати перевагу. Але все ж таки поставлю на «Дюнкерк». А якщо раптом не він, що навряд чи, то тоді – «Той, що біжить по лезу 2049»
Звуковий монтаж. Тут претенденти аналогічні тим, які у попередній категорії. Відповідно, і фаворити ті самі.
Своїх лідерів у номінації «Найкращі візуальні ефекти» позначу слоганом «Цезар або Єнот». Думаю, багатьом з тих, хто навіть не бачив список претендентів у цій категорії, все відразу стало зрозумілим. Хоча, звичайно, уваги у відповідних картинах гідні не тільки Цезар і не тільки Єнот. І там, і там у плані візуала проведена дуже велика кропітка робота. Заради справедливості, у потилицю цим двом проектам дихає «Той, що біжить по лезу 2049» – там теж ефектна картинка, просто насолода для очей! А ось картині «Конг: Острів черепа», як на мене, зробили велику послугу самим включенням до цього квінтету: творці перед прем'єрою обіцяли щось позамежне, але у підсумку все вийшло досить скромно, в тому числі сам Конг.
Перед висуненням номінантів думав, що не тільки номінація, а вже фактично і нагорода за найкращий грим і зачіски закріплена за «Красунею та Чудовиськом». Але помилився. І якщо вже так, тоді я – за зачіску Джуді Денч у «Вікторії і Абдулі». Вже пробач, Гері! Твій грим і сигара Черчилля прекрасні, тебе не впізнати, але твій «Оскар» і так від тебе, швидше за все, не піде. А чарівну та елегантну Денч треба втішити хоча б статуеткою за зачіску. Це я знову повертаюся до номинанток за найкращу жіночу роль. Шановні американські кіноакадеміки, ви серйозно вважаєте, що Сірша Ронан у «Леді Берд» зіграла краще за Джуді Денч у «Вікторії і Абдулі»?!! Ну-ну.
Ось, власне, і все. У документальний жанр і короткий метр не лізу, бо їх дивитися просто не встигаю, вже пробачте.
Як підсумок: несподіванки на «90-му «Оскарі» вже почалися. Когось серед номінантів немає, хоча, здавалося б, стовідсотково повинні бути. Хтось - не в тій кількості, на яку чекали, і не скрізь. А хтось, як у приказці – ви нас не чекали, а ми прийшли. Думаю, і через місяць, на церемонії, сюрпризів буде не менше. За що ми, власне, «Оскар» і любимо. Отже, ставки зроблені. Чекаємо запуску рулетки в ніч на 5 березня.
Михайло Коронкевич, Київ.