Країна–спецгість на книжкових виставках – лише престиж чи додаткові можливості?

Які переваги надає та обов'язки накладає престижний статус Спеціального гостя Франкфуртського міжнародного книжкового ярмарку

Цього року на Франкфуртському міжнародному книжковому ярмарку, а це найбільша професійна міжнародна книжкова виставка, Грузія матиме статус Спеціального гостя. Це означає, що впродовж року ця країна та її книжкова галузь знаходяться в центрі уваги медіа Німеччини, а про культуру (на відміну від України) там пишуть практично всі видання.

Довгі десять років – рівно стільки часу зайняв шлях, що пройдено грузинськими державними структурами, дипломатами, книжковою спільнотою, щоб реалізувати цей проект, квінтесенцією якого будуть п’ять днів жовтня цього року в центрі уваги всього цивілізованого світу. Варто лише згадати, що на відкриття ярмарку обов’язково прибувають Канцлер Німеччини та перша особа з країни-спеціального гостя. Сам цей статус для ярмарку є визнанням того, що запрошена країна має розвинений книжковий ринок, і твори її авторів знані й перекладаються на  різні мови світу, а видавнича галузь інтегрована в транснаціональну співпрацю і займає там гідне місце.

Україна на сьогодні не готова до отримання статусу спеціального гостя у Франкфурті, адже книжковий ринок, на мою думку, зараз проходить лише перший етап формування та структуризації, а кількість перекладів творів українських авторів на іноземні мови не перевищує декількох назв на рік (та й нові імена в цьому списку практично відсутні). Програма підтримки перекладів на іноземні мови Українським інститутом книги (це єдина державна структура, яка за законом може здійснювати таку функцію) лише пишеться, і при всіх позитивних чинниках може лише з наступного року почати реалізовуватися, якщо це буде пріоритетом діяльності інституту для новообраного директора.

Дозволю собі висловити кілька тез з винесеного в заголовок запитання, адже нам із колегами-видавцями без жодної державної підтримки один раз вдалося реалізувати статус Спеціального гостя, а саме в 2012 році на Фестивалі європейських літератур в м. Коньяк (Франція). Читачі регіону протягом року читали книжки українських авторів, що перекладені французькою, і визначали володаря «Премії читачів»; один із наших авторів перебував місяць у Франції на письменницькій резиденції й спілкувався з дітьми в різних навчальних закладах, розповідаючи їм про нашу країну; про Україну протягом року в місцевій пресі були спеціальні публікації, а в дні фестивалю програма заходів мала переважну частину подій за участі українських письменників, причому не лише в самому місті Коньяк, а й у навколишніх населених пунктах, інколи за сотні кілометрів від нього. Мені особисто було дуже приємно, коли, прибуваючи у французьке місто, бачив там на центральній площі прапор України як спеціального гостя книжкового ярмарку.

Отже, статус Спеціального гостя книжкової виставки (фестивалю) вимагає багаторічної підготовки, але дозволяє, обравши майбутню дату своєї участі, зробити стратегічне планування розвитку галузі і просування її за кордоном взагалі й у конкретній країні зокрема. Це включає в себе і організацію щорічної «виставкової» присутності (українського стенду і програми літературних заходів), і пріоритетну підтримку перекладів українських авторів на конкретну мову, і поїздки українських письменників та видавців на фестивалі та ярмарки в цій країні, й активну підтримку перекладачів з української на локальну мову (через систему підвищення кваліфікації, резиденції, преміювання…), і регулярний випуск каталогів і альманахів перекладів уривків творів наших авторів тощо.

Наприклад, прийняття рішення про отримання статусу Спеціального гостя у Франкфурті 2028 року вимагатиме на той час мати не менше 50-80 актуальних українських книжок, перекладених німецькою мовою, та приїзд не менш як 30 українських авторів, які вже відомі місцевій публіці, проведення на найбільш престижних майданчиках ярмарку дискусій і розмов про актуальні проблеми суспільства та літератури (і бажано без перекладачів – письменникам теж треба буде вчитися!), і це тільки те, що лежить на поверхні, а все назване не робиться навіть за 5 років, тим більше, що ми починаємо фактично «з нуля».

Прийняття рішень про отримання спеціального статусу на таких книжкових ярмарках, як у Франкфурті, в Парижі, Абу-Дабі… з розбивкою по роках дозволить окреслювати тактичні задачі (і фінансування) галузі на кожен наступний рік: скільки і на яких книжкових ярмарках брати участь офіційним стендом, якою кількістю учасників, з якою програмою тощо; на які фестивалі пріоритетно видавати тревел-гранти українським авторам та перекладачам; якою мовою першочергово перекладати уривки творів тощо.

Така інформація дуже важлива для всіх гравців видавничого ринку як в Україні, так і за кордоном. Простий приклад, французький видавець, знаючи, що 2027 року, припустімо, Україна стане Спеціальним гостем на Паризькому книжковому Салоні, буде завчасно шукати твори наших авторів у своїй тематичній ніші, щоб потім максимально скористатися кон’юнктурою і продати якомога більше книжок. Так само будуть поводитися й наші видавці.

Звертаю увагу на цю тему, адже наразі відбувається процес обрання нового очільника Українського інституту книги, вибори якого призначені на 17 липня цього року, і маю надію, що це буде фахівець, який успішно виконає місію розвитку вітчизняного книжкового ринку та активного просування нашого інтелектуального продукту за кордон. Адже саме інтелектуальний продукт в усьому світі цінується найвище.