Сповідь біля собачої будки

Народний студентський театр «Вавилон» закрив свій 16 театральний сезон прем’єрою соціально-побутової драми «Привіт, Малий!».

За п’єсою лауреата І премії Міжнародного літературного конкурсу "Коронація слова" в номінації “П’єси” Марини Смілянець

Так складається, що дуже часто ми з любов’ю і терпимістю ставимося до чужих людей, а от до близьких – або висуваємо завищені вимоги, яких вони не можуть осягнути за своєю природою, або просто не здатні побачити в них те, що справді може захоплювати і викликати надзвичайну любов. 

П’єса “Собача будка” молодої української драматургині Марини Смілянець – це вервиця сокровенних зізнань членів однієї родини: трьох рідних братів, що зустрілися після смерті батька, та дівчини, з якою вони поріднилися волею долі. Усі вони ніби й люблять одне одного, але вголос про це ніколи не говорять, більш того, вдавана байдужість до найрідніших стала психологічною маскою, яку вони сприймають за своє справжнє єство. 

Ірина Савченко, режисер театру «Вавилон»:

“Це вистава про ті речі, які ми не завжди озвучуємо навіть собі, але які нас оточують, і які часто залишаються лише буденністю замість того, щоб ставати сенсом нашого життя. 

Також, вона - про життєві помилки, через які проходить практично кожна людина, але ми не вкладаємо у постановку жодного моралізаторства, вистава - лише спосіб своєрідного емоційного удару, що на певний час може змусити бути більш терпимими, говорити про любов і турботу, а не лише відчувати їх. 

“Привіт, Малий!” порушує безліч морально-етичних проблем, які формують людське суспільство, і, хоча, від усвідомлення цих проблем не стає краще, але вони мають бути проговорені, хоча б зі сцени”, - розповідає Савченко.

Тетяна Логуш, співзасновник міжнародного конкурсу романів, кіносценаріїв, п'єс, пісенної лірики та творів для дітей :

“Знаєте, я бачила сльози на очах глядачів, і розуміла, що матеріал глибоко торкнувся не лише мене. Вражаюча вистава і надзвичайно гарна гра. Марина два роки тому виграла першу премію “Коронації слова”, і ось її відзначили знову, тож дуже тішить, що новий потужний сценарист входить у сучасну українську драматургію. 

Переконана, що незабаром театри почнуть ставити сучасні п’єси, оскільки автори вже активно пишуть літопис сьогодення. П’єса “Собача будка” за якою поставлена вистава, йде у ногу з часом, вона дотепна, сучасна, яскрава, тому я дуже пишаюся, що тільки-но отримавши першу премію, наш переможець вже має поставлену й надзвичайно успішну виставу.

За 18 років існування конкурсу “Коронація слова” відкрито понад 800 нових імен, у нас багато різножанрових бестселерів, і детективи, і фентезі, і любовна лірика, і поезії, а візьміть кіно – вже знято 32 кінофільми, які екранізовані на твори «Коронації слова», як авторів, або за їхніми кіносценаріями. Це велика робота, яка має успішний результат”, - говорить Логуш.

Кожна фраза і кожен монолог – це окремий глибокий аналіз, говорячи, герої аналізують момент розриву душевного зв’язку між членами сім’ї, але вони не можуть сказати цього одне одному – тому промовляють свої тужливі думки до собаки. Чому саме до неї? Можливо тому, що підсвідомо кожен з нас у момент найбільших душевних переживань боїться відкривати серце іншим, через страх, що йому можуть зробити ще більш боляче. А собака дивиться в очі, слухає, розуміє, вірить і співчуває...

Марія Козир, актриса, виконавиця ролі Анюти: 

“Суть аматорських театрів у тому, що ми все пропускаємо через себе. Завдяки ролі, через якусь ниточку, що з’єднує серце і розум, і відштовхуючись від того, що написав драматург, шукаємо сенси в тексті та вигадуємо свою позасценічну дію. 

Ми приходимо звідкись і йдемо кудись, а глядач бачить тільки картинку тут і тепер, тому дуже важливо, що ми принесемо звідти і з чим ми підемо далі, після завершення вистави. 

Коли ми починали працювати над “Привіт, Малий!”, вистава здавалася нам простою - ой, та все просто, така-собі соціально-побутова драма...

А потім - репетиція за репетицією, і ти розумієш, наскільки багато в ній порушується соціальних проблем, які існують в родинах, наприклад, насильство. От, брати луплять молодшого, за законом це ж насильство, правда? 

Рання розлука батьків через смерть мами, розуміння проблем з медициною – від чого мама померла, і чому лікарі її не врятували, в п’єсі про це прямо не сказано, але є певний підтекст”, - розповіла актриса.

Режисер театру Ірина Савченко повідомила, що 2 липня виставу “Привіт, Малий!” буде показано на ХХІІІ Всеукраїнському фестивалі театрального мистецтва, який проходить в Очакові. 

“Якщо зігране на нашій сцені і трансльоване цією виставою змінить хоча б один день у житті однієї окремої людини, ми будемо вважати, що досягли успіху», - переконана вона.

Традиційно театр “Вавилон” не продає квитки на свої вистави, але всі, хто бажає, може після перегляду залишити певну суму коштів, яка буде передана на благодійність. 

Після прем’єри “Привіт, Малий!” глядачі зібрали 1 тисячу 831 гривню, які передали до Благодійного фонду допомоги армії «Повернись живим», бо саме цей фонд цілеспрямовано, послідовно, системно і чесно працює саме на перемогу, переконані у театрі.

Любов Базів. Київ

Фото з вистави -  Юлії Герасимчук