Просто слухай: 10 уривків від Жадана, Роздобудько та Кокотюхи

"Антена" – 80 нових віршів, написаних автором упродовж останніх двох років. Невідомо, на чому тримається чутливість "Антени", але це 80 спроб упіймати коливання повітря, вловити перетікання в просторі невидимих радіохвиль, відчути на дотик час, у якому ми живемо, яким ми дихаємо, який ми проговорюємо. Час, кожен доторк до якого лишає опік. Час, у якому приватні щоденникові записи можуть виявитися воєнною хронікою, а біблійні історії – ранковими новинами.

Наприкінці ХХ століття в США, в будинку для літніх людей, помирає дивний пацієнт з прізвищем, яке американцям важко вимовити – Леонтович. Хто ця людина? Він називав себе братом відомого українського композитора – справжнього автора різдвяної пісні, відомої в світі під назвою Carol of the Bells. Чому авторство цієї чудової мелодії приписують іншій людині?

Вперше твір, який називається “Щедрик”, написаний українським композитором Миколою Леонтовичем, був виконаний у 1916 році в Києві. Після російської революції 1917 року Україна заявила про свою незалежність, але зазнала поразки у війні з більшовицькою Росією, і в Україні надовго запанувала радянська влада. У 1921 році композитора Леонтовича вбили чекісти у будинку його батька за загадкових обставин.

Авторка роману “Прилетіла ластівочка” запрошує читача дізнатися правду про знамениту мелодію і висуває свою версію загадкового вбивства геніального українського композитора.

Олег Кобзар, колишній поліцейський, ветеран війни на Донбасі переживає особисту світоглядну кризу. Він працює приватним таксистом, удень завантажує себе роботою, ночами багато п’є. Якось дощової березневої ночі Кобзар знайомиться в задрипаному барі з дівчиною, яка називає себе Мері. Вона просить чоловіка про допомогу, але вперто не каже, хто і що їй загрожує. Кобзар приводить дівчину до себе в холостяцьку квартиру. Прокинувшись ранком, він бачить поруч із собою мертве тіло Мері, а на собі – її кров. Так Олег опиняється поза законом, адже його підозрюють не в одному жорстокому вбивстві, а цілій серії. У Кобзаря лишилося мало часу, аби знайти справжнього маніяка.

П’яний суддя на пішохідному переході збиває на смерть молоду жінку і, ясна річ, без особливих зусиль уникає покарання. Але чоловік збитої – не з тих, кого можна купити чи залякати, він краще втратить усе, та відомстить. Психологічний трилер про сучасну Україну, де вартість людського життя вимірюється хабарами, а вбивці стоять у перших рядах на церковних службах. Але до чого тут Пучіні і здатний спопелити душі обох антагоністів погляд мадам Батерфляй? І чи справді поділ на добро і зло є в цьому романі таким однозначним? Відповіді на останнє запитання читач не знайде до самої розв’язки. А можливо, й після неї.

До цієї Книги можна використовувати різні визначення: історичний роман, екшн, сага, епічна оповідь, Книга Духу...

Але за змістом, це — художнє дослідження легенд і феномену українського козацтва від його зародження до теперішнього часу, що ґрунтується виключно на реальних подіях, маловідомих фактах та численних загадках. Напружений сюжет, карколомні пригоди, знакові постаті, нерозгадані до цієї пори таємниці запорозьких характерників — все це створює абсолютно новий погляд на минуле українських лицарів, дає несподівані відповіді на болючі питання сьогодення, призводить до переосмислення української історії та допомагає повірити у майбутнє нашого народу.

Серед героїв першого роману серії «Книга Сили. Воля» не лише такі знакові імена, як Дмитро Байда-Вишневецький, Іван Підкова, Семерій Наливайко, Самійло Кішка та інші, а й багато майже невідомих широкому загалу козаків та козацьких старшин.

У цій книзі немає жодного вигаданого персонажа, жодної вигаданої події, жодного вигаданого явища. Усе це колись відбувалося в реальності. І все це тепер має стати відомим, бо «прийшов час»...

Львівська спека плавить асфальт. Їм — майже вісімнадцять, і в кожного є що приховувати.

П’ятеро хлопців щодня кидають виклик міським висоткам і самим собі. Паркур — це стиль життя, челендж — постійно робити неможливе. Адже, коли ти трейсер, меж не існує: є лише перешкоди.

Загадкова незнайомка Таша — новий друг чи ще одне випробування? Чи зможуть вони протистояти небезпеці й подолати власні страхи? Без команди їм буде важко, але разом вони завжди сильніші, разом вони — «Зграя».

Роман П’єра Леметра має назву «До побачення там, нагорі — це останні слова розстріляного за дезертирство, а згодом реабілітованого солдата Першої світової. Але насправді багатьох героїв (якщо можна так сказати про персонажів, мертвих ще до початку розповіді) нам багаторазово доведеться побачити в книзі. Ні, це не історія про примар або воскресіння з мертвих, хоча в певному сенсі там є і те, й інше: у центрі сюжету — надзвичайна махінація з перепохованням загиблих.

Автор неймовірно елегантно поєднує комічний і винахідливий механізм детективного сюжету з гуманістичним пафосом, зображуючи війну як «морально-патріотичну», а насправді цинічне й комерційне по суті перегрупування мерців — справжніх, майбутніх і навіть колишніх.

Роман засновано на реальних подіях, зокрема, на історії дружби американської дівчинки та африканського хлопчика. Їх познайомить випадок, що змінить долі підлітків. Книжка стала бестселером The New York Times та Amazon.com.

Усе почалося з домашнього завдання. Вчителька попросила Кейтлін та її однокласникам знайти друзів за листуванням з інших країн. Більшість обрали Європу, а Кейтлін написала до екзотичної африканської країні, про яку дівчина геть нічого не знала. Її лист одержав Мартін із Зімбабве.

Підлітки шість років листувалися через океан. Підтримуючи одне одного в біді та в радості, вони стали найкращими друзями. У книжці Кейтлін і Мартін діляться спогадами про спільне дорослішання й про те, як цей досвід змінив їхні життя. "Я завжди писатиму у відповідь" надихає шанувати розмаїття та творити добро. Це історія про великий світ і несподівано справжні стосунки.