91-ий «Оскар»: «Рома» проти «Фаворитки»

Найпрестижніша світова кінонагорода визначилася з претендентами. За місяць дізнаємося, хто ж минулоріч найкраще попрацював у цій царині.

Невблаганні рейтинги свідчать про стійке зниження цікавості до церемонії вручення «Оскарів», проте «передматчеву» інтригу останній тримає справно вже упродовж десятиліть. Не став винятком і вже 91-ий за ліком «Оскар».

Взяти передусім лідерів за кількістю номінацій. Цьогоріч їх двоє: «Рома» та «Фаворитка» висунуті у 10 категоріях кожна, і в обох шанси на перемогу наразі видаються цілком рівними, попри те, що чорно-біла драматична історія Альфонсо Куарона про життя середнього класу в Мексиці 70-их та костюмно-іронічна кіноподорож Йоргоса Лантімоса у королівську  Британію кінця XVII - початку XVIII століття грають на різних жанрових полях, і спільна у них лише справді кількість номінацій на «Оскар». 

Впадає в око й те, що обидві стрічки представлені практично в усіх головних номінаціях, включаючи режисерську, сценарну й акторську, а на додачу ще й по кілька технічних. При порівнянні досягнень цих картин на «Золотому глобусі» та BAFTA вражає потужний стрибок «Роми»: якщо голлівудські журналісти віддали їй лише три номінації (у двох «Рома» перемогла), то британські кіноакадеміки – вже сім, а на «Оскарі» вона, нагадаємо, має десять. Стосовно «Фаворитки», то вона, порівняно із « Золотим глобусом», покращила результат рівно удвічі – п’ять номінацій (одна перемога) проти десяти на «Оскарі». Однак, тут є й інша цікава обставина: фільму Лантімоса віддали належне майже рівною мірою британські й американські кіноакадеміки (відповідно дванадцять і десять номінацій). Якщо від перших очікували такої прихильності, адже «Фаворитка» - фільм британський, то від других – ні, і це робить кінцевий результат ще непередбачуванішим.

З-поміж інших претендентів на найкращий фільм року поліпшила свої позиції і гостросатирична «Влада» Адама МакКея, яка із вісьмома номінаціями у підсумку стала третьою. На «Золотому глобусі» вона висувалася у шести категоріях (одна нагорода), так само шість має і на BAFTA. На «Оскарі» фільм також представлений практично в усіх головних номінаціях, а відтак можна не сумніватися, що «Влада» стане гідним суперником «Ромі» та «Фаворитці». У цьому зв’язку звертає на себе увагу суттєве скорочення розриву між лідером за кількістю номінацій та його найближчими переслідувачами. Минулоріч «Форма води» випередила «Дюнкерк» на п’ять пунктів (13 проти 8), натомість на 91-му «Оскарі» одноосібного фаворита немає.

Щодо решти претендентів, то вже звично не обійшлося без стрічок, які за своїм рівнем явно випадають із загалу й аж ніяк не тягнуть на головний «Оскар». Як дехто вже, мабуть, здогадався, йдеться про екранізацію марвелівського коміксу «Чорна пантера», якого, заради справедливості, просувають у фаворити й інші поважні кінопремії. Зокрема, «Золотий глобус» віддав їй три номінації, з яких вона, щоправда, не перемогла у жодній, засвітився фільм Раяна Куглера й серед номінантів кількох Гільдій, а це вже зовсім дивно. Чим так сподобалася кінознавцям історія про міфічну Ваканду та її супергероя, сказати складно. У своїй жанровій ніші картину можна назвати міцним середняком пристойного рівня, можна зрозуміти її технічні номінації (хоча в інших марвелівських екранізаціях технічне виконання, як на мене, принаймні не гірше), але висунення на найкращий фільм – це вже занадто. BAFTA спробувала закликати тут до здорового глузду, давши шанс «Чорній пантері» в єдиній номінації за найкращі візуальні ефекти, натомість «Оскар» цього разу вирішив торувати свій шлях і віддав картині Куглера вже шість номінацій. Чи здобуде у підсумку «Чорна пантера» якісь статуетки, і якщо так, то скільки й які, залишається лише здогадуватися. Напевно можна сказати лише те, що перемога цього фільму у головній категорії стане найбільш неоднозначним і суперечливим рішенням американських кіноакадеміків за останні кілька років.

Своєрідні «музичні вставки» - стрічки «Богемна рапсодія» Сінгера-Флетчера та «Народження зірки» Купера - мають непогані шанси в інших номінаціях, але у головній – навряд.

Водночас результат «Зеленої книги» Пітера Фареллі спрогнозувати важко. На «Золотому глобусі» стрічка мала хороший виступ (п’ять номінацій, три перемоги), суттєво не втратила позицій і на BAFTA (чотири номінації), на «Оскарі» знову має п’ять, хоча після перемоги у Гільдії продюсерів представництво цієї картини на «Оскарі» очікувалося  значно ширшим. Але, в усякому разі, списувати фільм Фареллі з рахунку не варто.

Те саме стосується й стрічки «Чорний кланівець» Спайка Лі, яка отримала шість номінацій (чотири мала на «Золотому глобусі», п’ять – на BAFTA). У фільмі не бракує цікавих сюжетних ідей та непоганої акторської гри, тож якщо він і поступається решті претендентів шансами на перемогу, то тільки трохи.     

А тепер – щодо персоналій. У режисерській категорії теж не обійшлося без несподіванок, як приємних, так і не дуже. Із приємних – це присутність постановника «Холодної війни» Павела Павліковського. Якщо у номінації «Найкращий фільм іноземною мовою» місце цій драматичній love story в соціалістичній Польщі 50-х було майже гарантоване, то появу Павліковського серед номінантів за найкращу режисуру прогнозували не всі, хоча та ж BAFTA вже натякнула, включивши польського постановника до своєї фінальної п’ятірки у відповідній категорії. І його можливій перемозі особисто я не здивуюся. А ось відсутності Пітера Фареллі, який на «відмінно» зрежисував «Зелену книгу» і відкрив світові неперевершений акторський дует, вже здивувався і неприємно. З іншими двома - Йоргосом Лантімосом та Альфонсо Куароном було все ясно заздалегідь, їх просто не могло не бути. Спайк Лі міг бути, а міг і не бути. Його «Чорний кланівець» за режисерським виконанням приблизно на тому ж рівні, як і «Зелена книга» Фареллі, тому можна дискутувати, хто з них заслужив на місце у цій номінації. На мій погляд, це саме Фареллі.

Як і торік, одне з найзапекліших змагань очікується у  категорії «Найкраща чоловіча роль». Для цього вистачило б уже Вігго Мортенсена («Зелена книга») та Віллєма Дефо («Ван Гог: На порозі вічності»), а ще ж є розкішний Крістіан Бейл, який грає віце-президента США Діка Чейні у «Владі», і якого (Бейла, тобто) там не впізнати, хіба що за традиційно відмінною грою. А буквально в останній момент до цієї компанії увірвався блискучий Рамі Малек, чиє неперевершене перевтілення у Фредді Мерк’юрі справляє майже містичне враження. Отже, навіть спроба спрогнозувати тут переможця -  марна річ. Четверо абсолютно рівних претендентів. «Слабкою ланкою» здається лише Бредлі Купер, який хоч і продемонстрував непогану гру у фільмі «Народження зірки», проте навіть не наблизився до вищезгаданих виконавців.

Натомість у головній жіночій номінації інтрига знову згасає, так і не народившись. Минулоріч нагороду можна було заздалегідь відправляти Френсіс Макдорманд за роль у «Трьох білбордах на межіі Еббінга, Міссурі». Цьогоріч статуетку можна зарані пакувати для Олівії Колман за роботу у «Фаворитці». Відмінність полягає в тому, що у Макдорманд, хай там як, були серйозні конкурентки в особі Саллі Гокінс та Марго Роббі, не кажучи вже про Меріл Стріп. Останньої, до речі, серед претенденток на 91-ий «Оскар» немає. І це тим більш дивно, якщо подивитися, хто є конкурентками Колман. За всієї поваги до них жодна майже напевно не намалює тут навіть натяку на якусь інтригу, а як потрапила сюди Леді Гага, взагалі незрозуміло. Так, старалася, так, гарно співала, але це не рівень «Оскара». Зовсім. Водночас трохи кумедна інтрига постала тут через інші обставини, і пов’язані вони з Меліссою Маккарті, яку висунули на здобуття як «Оскара» (фільм «Чи зможете ви мене пробачити?»), так і на «Золоту малину», до того ж одразу за дві ролі – в «Іграшках для дорослих» та «Душі компанії». І знаючи незалежний характер Мелісси, можливо, будемо мати той рідкісний випадок, коли зірка Голлівуду прийде по свою антинагороду, хоча зазвичай  актори й акторки оминають церемонію «Золотої малини» зі зрозумілих причин.             

Трохи цікавіша ситуація з найкращою чоловічою роллю другого плану. Шанси Сема Роквелла забрати другий «Оскар» поспіль, цього разу за «Владу»,де він грає не кого-небудь, а президента США Джорджа Буша, - помітно вищі, аніж у решти. Втім, є ще Магершала Алі, котрий відмінно відіграв у дуеті з Мортенсеном у «Зеленій книзі» і вже має у своєму активі «Золотий глобус» за цю роль. А ще є Адам Драйвер, якого вже час заохотити «Оскаром» на нові звершення, адже в останні кілька років Адам досяг значних успіхів як актор і тішить практично кожним своїм проектом. Роль у «Чорному кланівці»  не стала винятком.

А ось у номінації «Найкраща жіноча роль другого плану» на нас знову чекає інтрига, причому десь на одному рівні з головною чоловічою номінацією. На перший погляд, фаворитками, даруйте за тавтологію, є дует з «Фаворитки» (Рейчел Вайс, Емма Стоун), проте й інші не пасуть задніх, скажімо, Реджина Кінг у мелодрамі «Якби Біл-стріт могла заговорити,» або Емі Адамс, яка добре попрацювала на знімальному майданчику тієї ж «Влади».

Цікавою виглядає і вся десятка сценаріїв – як адаптованих, так й оригінальних. Серед адаптованих у лідерах однозначно «Балада Бастера Скраггса» - братам Коенам вкотре чудово вдався вестерн, і знову він у них геть не схожий на те, що знімали дотепер у цьому жанрі. Цій стрічці хочеться побажати успіху й у інших номінаціях (загалом фільм має їх три), але найімовірнішою є перемога саме у сценарній. Ну а якщо не «Балада…», то, мабуть, «Зелена книга». Про її непоганий сценарій вже згадувалося. Що ж до сценарію оригінального, то тут можуть перемогти «Фаворитка» або «Зелена книга», хоча щось підказує, що перевагу можуть віддати «Владі» МакКея, який за сумісництвом написав і сценарій.

У категорії «Найкращий анімаційній фільм» хочеться побажати успіху витонченому, стильному, красивому і розумному «Острову собак» Веса Андерсона, який не зраджує своєму стилю, хай там що він знімає – мультики чи художній повний метр. Так, «Людина-павук: Навколо Всесвіту», і «Суперсімейка 2», а тим більш «Мірай із майбутнього» - теж стрічки непогані, проте Андерсон вклав у своїх милих песиків найбільше оригінальних ідей, зокрема у плані візуального виконання.

У п’ятірці номінантів на найкращий фільм іноземною мовою, окрім вже згаданої «Холодної війни», варто виокремити дуже непоганих «Магазинних злодюжок» Хірокадзу Корееди. Проте лідером, вочевидь, буде все ж таки «Рома».

Щодо музики, то з-поміж інших вирізняються саундтреки до «Острова собак» (традиційно атмосферні композиції Александра Деспли) та «Мері Поппінс повертається», до якої  написав бездоганний музичний ряд Марк Шеймен.

З-поміж квінтету пісень неабияке враження справляє композиція «When A CowboyTrades His Spurs For Wings», яка задає настрій усьому фільму загалом. Окрім неї, буквально зачаровує «The Place Where Lost Things Go» з «Мері Поппінс повертається», проте у фаворитах - передусім «Shallow», написана у співавторстві Леді Гагою для фільму «Народження зірки».

Кілька слів про технічні номінації. Статуетку за монтаж, ймовірно, забере «Фаворитка» або «Зелена книга». У категорії «Найкраща операторська робота» найвищі шанси має Альфонсо Куарон, який на додачу до режисури та сценарію  вправно попрацював на знімальному майданчику «Роми» і з камерою.

Складніше із художником-постановником. Мабуть, все ж таки «Фаворитка» чи знову «Рома». Хоча й у мюзиклі «Мері Поппінс повертається» художники відпрацювали аж ніяк не гірше за композитора. Стосовно костюмів, то, за винятком «Чорної пантери», «Оскар» можуть вибороти усі чотири фільми, проте  перевагу, напевно, віддадуть «Фаворитці» або «Марії - королеві Шотландії», які знімали саме у жанрі костюмних історичних драм, нехай і не типових. Водночас цікаві рішення у цьому плані продемонстрували й у «Баладі Бастера Скраггса», хоча б, здавалося, що такого вигадаєш, готуючи костюми для вестерна? Статуетку за грим та зачіски – «Марії - королеві Шотландії». Там тільки за роботу над іміджем Марго Роббі можна сміливо видавати навіть не один, а два «Оскари».

У категорії «Найкращі візуальні ефекти» вимальовуються два ймовірні фаворити – «Месники: Війна Нескінченності» та «Соло: Зоряні війни. Історія». Стрічки зі всесвіту «Зоряних воєн» тут апріорі завжди серед фаворитів. Досягнення у спецефектах решти претендентів на нагороду в цій номінації значно скромніші.

Найкращий звуковий монтаж – «Тихе місце». Неординарна робота зі звуком у цьому трилері, безумовно, цілком варта «Оскара». А от у категорії власне найкращого звуку перемогу може здобути будь-яка стрічка з представлених п’яти, однозначного фаворита немає.

Тож приблизно такі розклади ми маємо на 91-ий «Оскар». Загалом, за винятком кількох номінацій, на нас очікує дуже цікаве й непередбачуване змагання, де вгадати переможця вельми складно. Що ж, тим цікавішим буде вечір 24 лютого у театрі «Долбі» в Лос-Анджелесі. Вечір, який назве найкращих у світовому кінематографі 2018-го.

Михайло Коронкевич, Київ