Новим українським правописом закріплене використання фемінітивів

Тепер усе офіційно, згідно з новими правилами вживання української мови. Тож вчимося разом!

Мова реально існує як мова лише там, де живуть люди, що нею послуговуються. Тобто мовна діяльність забезпечується мовними навичками, якими володіють члени суспільства. А оволодіти цими навичками можна лише у процесі спілкування з оточенням.

Також не варто забувати, що за допомогою мови жінки і чоловіки висловлюють власне суб’єктивне бачення об’єктивної дійсності. Маємо на увазі: нема поняття – нема слова, яке позначає це поняття. І навпаки: коли з’являється щось нове, то з’являється і слово на позначення цього нового.

Дехто стверджує, що фемінітиви – це дурниця, анекдот чи жарт. Та вони забувають, що мова відображає думки. В українській мові іменникові суфікси на позначення жіночого роду з’явились тоді, коли й іменникові суфікси на позначення чоловічого роду. Тобто про якусь меншовартість не може іти мови. Однак слід пам’ятати історію і становище жінки у суспільстві у різні епохи: у певний період чоловіки навіть сумнівались чи взагалі жінка є людиною. У зв’язку з цим у мові не відображались деякі назви професій у жіночому роді. Чому? Бо люди навіть уявити не могли, що жінка може бути директором заводу! Світ мислив іншими категоріями.

Станом сьогодні жінки видимі у суспільстві! Вони беруть участь у миробудуванні, служать в армії, приймають управлінські рішення, працюють, виховують дітей – і це все на рівні з чоловіками. Тому в мові й з’являються нові форми слів на позначення цієї діяльності.

Це ми, власне, до чого? А до того, що Уряд прийняв нову редакцію Українського правопису. І у цій версії закладено вживання фемінітивів! Тож це не жарт, і не анекдот. А нові правила вживання української мови. Тепер усе офіційно. Тож вчимося разом: авторка, редакторка, директорка, майстриня, плавчиня...

Дякуємо всім, хто працював над правописом з фемінітивами!

Катерина Левченко, Урядова уповноважена з ґендерної політики
FB