Олександр Ройтбурд, художник, директор Одеського художнього музею

4 вересня Одеська облрада ухвалила з третьої спроби резонансне "кадрове" рішення, яке сколихнуло громадськість не тільки Одеси, але й всієї України. Депутати вирішили достроково розірвати контракт з найвідомішим художником та директором Художнього музею Олександром Ройтбурдом.

Реакція була негайною. Одні назвали подію "культурним реваншем", зокрема, фракції "Опоблоку". Інші – "перемогою депутатського совка". А найбільш активні виступили з заявою, в якій сказано: "4 сентября депутаты из областного совета подумали, что могут решать, кому возглавлять Одесский художественный музей. Никогда не ходив туда, они намеренно хотят замедлить развитие музея, который за последний год стал нашей самой любимой городской локацией.".

Люди збираються писати петицію президенту України, ініціативу підтримали тисячі користувачів у соцмережах, створено хештег #вернитенамройтбурда.

Втім, вибух обурення закономірний: адже буквально за півтора року Художній музей під керівництвом Ройтбурда став оживати, перетворюватися на краще на очах містян. Проведено ремонт даху, що протікав, роботи з реконструкції деяких приміщень. Багато одеситів почали регулярно ходити на виставки, концерти та виступи видатних діячів мистецтва, приводити дітей на майстер-класи. Музей став важливим місцем культурного відпочинку, що виразилося у фінансових доходах, які зросли більш ніж у три рази.

Чим же викликане рішення депутатів облради "обезголовити" музей, запропонувавши керівництву облдержадміністрації розірвати контракт з директором закладу?

Про це з Олександром Ройтбурдом розмовляв кореспондент Укрінформу.

- Олександре Анатолійовичу, як ви думаєте, чому група депутатів-опоблоківців на чолі з Саутенковим-Шкарівським так довго і несамовито добивається того, щоб ви пішли з музею? Адже багато хто звернув увагу на те, що у своєму виступі на сесії нещодавно обраний заступник голови облради Шкарівський зізнався, що не розбирається у живописі, але директора Ройтбурда потрібно прибрати...

- У мене немає відповіді на це запитання, тому що важко знайти раціональні пояснення, чим це викликано. Ймовірно, наявний конфлікт цінностей. У мене таке враження, що ці люди не можуть зрозуміти, що таке культура, її модернізуючу роль у суспільстві. Це цинічні люди з безнадійно поганим смаком, які зуміли дістати шалені гроші і мандати. Для них я, напевно, інопланетянин. Втім, як і вони для мене.

- До речі, як би ви пояснили той факт, що лише на вересневій сесії депутатам Опоблоку вдалося досягти бажаного рішення? Це зміна конфігурації політичних сил в облраді чи щось інше?

- Думаю, так. Хоча, мушу зізнатися, я не сильний в політичних розкладах. Але очевидно, що це пов'язано і з переформатуванням політсил, і з кулуарним створенням нових союзів. Адже на сесії практично одноголосно голосували депутати від політсил, які раніше займали полярні позиції. Наприклад, від Опоблоку, Європейської солідарності, труханівської "Довіряй справам". Це ж не відбувається просто так...

- На сесії було також оприлюднено факт, що з березня 2018 року, коли ви очолили музей, його доходи зросли більш ніж у три рази – з півмільйона гривень до майже двох мільйонів. Розкажіть коротко про складові фінансового успіху, якого не захотіли помітити багато депутатів облради.

- Насамперед збільшився інтерес людей до експонованих нових колекцій, зросла кількість реалізованих квитків, були організовані виступи письменників, філософів, музичні концерти. Також вдалося залучити до фінансової підтримки музею багатьох меценатів, виграно декілька грантів на його розвиток. Усе відображено в нашому звіті управлінню культури ОДА. Зазначу тільки: фінансова ефективність музею зросла більш ніж у три рази.

- Багато цінителів живопису вважають, що за півтора року Художній музей став місцем громадського діалогу про мистецтво, на цьому ґрунті виник, зокрема, і «Клуб Маразлі», відбулося кілька цікавих заходів...

- Хотів би зазначити, що «Клуб Маразлі» – одна з організацій друзів музею, членство в якій коштує 30 000 гривень. Є й інші напрямки, де більш висока планка меценатства. Втім, ми також раді допомозі тих людей, які допомагають відновити рами для картин, музейне скло, фінансують реставраційні роботи. Для нас є дуже важливою ця взаємодія із суспільством. На мій погляд, важливим є те, що все більше одеситів починає вважати Художній музей своїм, народним.

Додам, півтора року тому перед нами було завдання воскресити музей, серед іншого й виконати ремонт світлових ліхтарів, які протікали і нам доводилося розставляти у залах відра для збору дощової води. Коштів на це не було. Ми їх знайшли і провели протиаварійні роботи у Серебряковському та виставковому залах. Сьогодні у відновленому залі – оновлена експозиція кінця ХІХ – початку ХХ століть, роботи Василя Кандинського, Зінаїди Серебрякової, Наталії Гончарової, Миколи Реріха, Бориса Кустодієва, Михайла Жука, Івана Труша. Деякі з них раніше не експонувалися. Ми встигли провести в цьому залі чудовий концерт в рамках фестивалю Odessa Classics.

За останній рік у колекції музею з'явилися десятки нових експонатів, приїжджають звідусіль і виступають митці, мистецтвознавці, відомі письменники. А в графіку – нові екскурсії та виставки.

- Через що виник інцидент між колишнім директором музею, а нині його співробітником Абрамовим і Голубєвим – запрошеним куратором виставки «Костянтин Сомов без цензури», яка 6 вересня відкрилася в музеї?

- Навряд чи це була випадковість. Напередодні сесії і мене кілька раз провокували, щоб влаштувати скандал, а ще краще – бійку. Але спроби створити потрібний привід за моєї участі і бажаний фон для винесення питання про музей на сесію виявилися невдалими. Хоча після всього не буду приховувати, що під час підготовки до презентації в музеї 6 вересня виставки творів «Костянтин Сомов без цензури» той же Віталій Абрамов приходив до мене, вимагаючи у зухвалій манері не допускати Голубєва до роботи над архівом, що було рівнозначно зриву виставки. При цьому безпідставно, на мій погляд, посилаючись на використання куратором виставки Голубєвим деяких матеріалів досліджень нібито без належного дозволу. Вважаю, що це не так. Інакше підготовлене кандидатом мистецтвознавства Голубєвим видання сомовських щоденників не використовувалося би у роботі самим Абрамовим...

Голубєв виявив бажання ознайомитися з отриманим Абрамовим листом від однієї мистецтвознавиці з Санкт-Петербурга, в якому йшлося про його наукову недоброчесність. А коли Абрамов в образливій формі йому в цьому відмовив, Голубєв розлютився і назвав його "лжецом и подлецом". У відповідь Абрамов кинув у нього стільцем і погрожував. Після інциденту я бачив Абрамова на музейному подвір'ї цілим і неушкодженим. Він телефонував своїм друзям, щоб вони "срочно приезжали с пацанами". Співробітникам поліції Абрамов заявив, що піддався нападу з боку Голубєва. Я йому не вірю.

- Чи розмовляли ви з представниками Мінкультури, інших управлінських структур з приводу цього рішення облради?

- Так, довелося розмовляти кілька разів. У тому числі з міністром культури, молоді та спорту Володимиром Бородянським, з попереднім міністром Євгеном Нищуком, з держсекретарем Мінкультури Русланом Карандєєвим, керівником Управління музейної справи та культурних цінностей Мінкультури Мариною Задорожною, які висловили здивування з приводу ухваленого рішення, що лежить поза правовим полем. Втім, свою позицію керівництво Мінкульту оприлюднило, запевнивши, що всі обставини будуть вивчені і їм буде дана правова оцінка. Можу лише додати, що перебуваю в постійному діалозі і також маю надію, що ситуація буде врегульована відповідно до вимог чинного законодавства.

- У суботу представники громадськості Одеси готуються до участі у мітингу біля будівлі облради – на вашу підтримку. А які кроки ви плануєте зробити особисто у зв'язку з депутатським рішенням?

- Щодо мітингу можу хіба що висловити вдячність моїм прихильникам за підтримку. Сам я не є його організатором. А позов до суду буду подавати. Це рішення облради не обґрунтоване і юридично неспроможне, оскільки суперечить вимогам Закону України про культуру та умовам укладеного контракту. І є хороша судова перспектива для визнання його неправомірним та подальшого його скасування.

Маю зізнатися, що зараз мене найперше хвилює, як пройде виставка творів «Костянтин Сомов без цензури», яку ми давно готували. Вважаю, що ця виставка буде, з наукової точки зору, однією з найцікавіших за всю історію нашого музею. Є також інші плани виставкової роботи. Але вже, вибачте, не буду розкривати їх, особливо за нинішніх складних обставин.

Можу сказати, чого б дуже хотілося. Найперше, щоб наш Художній музей став у найближчому майбутньому більш живим і сучасним.

Михайло Аксанюк. Одеса
Фото Ніни Ляшонок