Воїн, «Вовчі очі» й п’ять метрів тканини Шанель для Мольфара
Новий фільм Віктора Андрієнка має стати «справжнім кіно» для дітей
Творча група презентувала 10 хвилин відзнятого відеоматеріалу до фільму «Легенди Чарівнолісся» – майбутного фентезійного фільму з елементами містичної України для сімейного перегляду.
Роль головного героя – десятирічного чванькуватого хлопчика-сироти Марека, якому призначено долею врятувати світ, зіграє Олексій Сморігін – син зірки «Дизель Шоу» Євгена Сморігіна. Усі труднощі на екрані йому допоможуть здолати відважні друзі: суворий Воїн, мольфар Базіка та відважний Бродник, образи яких втілять зіркові актори Сергій Стрельников, Василь Бендас та Василь Вірастюк.
Режисером і співсценаристом фільму «Легенди Чарівнолісся» є Віктор Андрієнко, котрий уже давно й успішно займається дитячим кіно – у якості режисера, постановника або продюсера він має пряме відношення до створення таких ігрових та анімаційних стрічок як: «Іван Сила», «Микита Кожум'яка» й «Цар Плаксій та Лоскотон».
Проби на «Чарівнолісся» Андрієнко проводив нестандартно – зібрав акторів у студії звукозапису й попрохав озвучити своїх персонажів для аніматики. Вони чемно озвучили, та й питають: – А коли ви вже нас знімати будете?
- А чого мені вас знімати? – відказав він. – Ви мужики красиві, актори талановиті, я це знаю, та й костюми з гримом хороші будуть. А ви поговоріть, бо саме по звуку моментально чутно усі проблеми. Головне на майданчику – природність, щирість, людяність, тоді й глядач нам повірить. Ось цього я хотів добитися.
Я наперед особисто подякую пану режисеру, якщо він справді цього доб’ється, бо при всій моїй любові до вітчизняного кіно – бувають прикрі моменти, коли все враження від фільму псує саме озвучка – ніби й професійна, але штучна, пластмасова, нещира. Тож, нехай Чарівнолісся заговорить до мене казково, але по-справжньому.
Проєкт «Легенди Чарівнолісся» отримав грант Українського культурного фонду на підготовчий період, а також став одним із переможців 11-го пітчингу Держкіно.
Сценарій фільму, написаний самим Андрієнком у співавторстві з Оленою Шульгою, у 2017 році отримав першу премію Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова».
Один із продюсерів кінострічки Андрій Корнієнко розповів, що презентований відеоматеріал було відзнято завдяки підтримці Українського культурного фонду, далі у творців – глобальний план: «Ми вже беремо участь в міжнародних маркетах – нещодавно Артем Колюбаєв (співпродюсер – ред.) їздив у Апулію (Італія), нам підтвердили, що цей проєкт цікавий для ко-продукції».
Корнієнко сподівається, що в кінці року вони підпишуть контракт із Держкіно і вступлять в пілотну підготовчу фазу, у зимово-весняні павільйонні зйомки.
«Ми хочемо завершити проєкт уже влітку і зняти хороше, якісне українське кіно для сімейного перегляду», – сказав продюсер.
Головний меседж фільму: «Знайти справжнього друга дуже складно, а стати справжнім другом – ще складніше», – так презентував своє нове дітище Віктор Андрієнко.
Він розповів, що герої «Чарівнолісся» зовсім різні, але їх єднає щось велике, людське, цінне – чим є уміння дружити.
«Наш Воїн (актор Сергій Стрельников) – справжня людина війни, який, до того ж, зазнав сильної зради від Злидня Вовкулаки (актор Руслан Мірошниченко). Конфлікт цих двох – постійний і проходить наскрізно через весь фільм.
Воїн – цинік, який ні у що не вірить, але так стається, що він аж двічі рятує Марека і намагається довести його до монастиря, щоб позбутися від нього, але у нього весь час це не виходить. Аж раптом з’ясовується, що від цього хлопчика залежить спасіння цілого світу», – трохи познайомив мене з характерами героїв режисер.
Мольфар Базіка, якого грає Василь Бендас – це комедійний персонаж, такий собі недовчений чарівник.
«У нашому фільмі багато екшену й жорстких історій, тому, як у будь-якому шекспірівському творі, потрібен був блазень, який пом’якшить усе це, додасть іронії. Але у той же час, коли починається основний бій проти мерців і Мороку, котрі приходять на Землю, блазень стає зовсім іншим – перетворюється на відважного воїна», – веде далі Андрієнко.
З короткого екскурсу в сюжет я зрозуміла, що й герой, якого грає Василь Вірастюк, – Бродник – також воїн. І пустун Марек, який спілкується з ними усіма, поступово з примхливого барчука-принца помалу мужніє і стає таким маленьким відважним мужичком.
«І в кінці, коли вони вже прощаються й розходяться, малий запитує: як же ти мене залишиш, ти ж мій друг? А Воїн крізь сльози відказує: я не твій друг. Я – твій побратим», – цитує режисер фразу, яку вважає ключовою.
Хлопчик залишається бути тим, ким йому суджено було стати, а друзі – Воїн, Базіка та Бродник – продовжують свій шлях до подвигів.
У презентованому 10-хвилинному відео я не побачила жодного жіночого персонажу. Занепокоїлася, невже гендерна дискримінація? З підозрою запитую у Андрієнка:
- А чому це у вас немає героїнь?
Він сміється і заспокоює, що жінки у Чарівноліссі теж водяться, просто їх ще не знімали.
- У нас є два жіночі персонажі: Корчмарка, яку гратиме Руслана Писанка й яка тримає «Чорну корчму» – така собі «барига», до неї бандити звідусюди приїжджають. У неї є батіг, яким вона вирішує всі проблеми, говорить: «Я тут головна, тут мій закон, хочете посперечатися, то йдіть у поле, а інакше вас уперед ногами винесуть».
Тим не менше, у неї трапляється романтична історія з мольфаром Базікою, можете уявити? І ця лірична лінія триватиме аж до фіналу, вона все ніяк не вгамується, все сумуватиме за своїм маленьким мольфарчиком, своєю «дзигою».
Також у фільмі буде ще й Лісунка – онучка Карбівничого, це – лісовий дід, який слідкує за деревами та охороняє ліс.
Ми знайшли потрясаючу дівчинку Лесю на цю роль. Вона – донька каскадера і сама каскадерка й гімнастка. Настільки бойова, що коли я її на пробах доводив до сліз, вона терпіла і не плакала, й лише коли сказав «стоп», вона розслабилася – й заплакала. Сенс у тому, що я таку й шукав! Вона така впевнена, яскрава, красива, посміхається – і ніби лампочка на майданчику вмикається.
- Дякую, пане Вікторе, заспокоїли!
Гарне кіно складається з деталей, і це – саме про нашу історію. Зараз технології просунулися так, що вже й не розумієш – де воно справжнє на екрані, а де ні: де спецефекти, де що домалювали, а де справжній колір очей.
У Руслана Мірошниченка в цьому фільмі роль Злидня Вовкулаки – все, як і годиться, – він страшний, зубатий і кігтистий. Зізнається, що в такому гримі працювати важкувато, постійно треба контролювати свої рухи і навіть гучні вигуки – щоб вовчі клики не повискакували. На пробах грим йому накладали понад чотири години, а потім на самих зйомках – вже вправлялися за три.
Андрієнко захоплено розповідає: «Ви побачите на крупному плані, що у нього – справжні вовчі очі! З нами працює потрясаюча гримерка Джулія Мельнік, яка пів року навчалася по гранту у найкращій американській школі гриму і як волонтер допомагала в одній американській кінострічці. Завдяки їй нам прислали з Голівуду ось ці неймовірні жовті лінзи.
У Руслана – роль вовкулаки, тому навіть коли він повертається у людську подобу – очі у нього лишаються вовчі, але я хочу, щоб потім вони у нього стали блакитні…».
Тут я обірву цитату режисера, бо він розповів – за яких обставин це має статися, а я не хочу спойлерити. То буде красива сцена. І у ній важлива кожна деталь.
А про деталі у крутезних костюмах героїв, як виявилося, подбав відомий кінокутюр’є Костянтин Кравець.
Події фільму відбуваються у казковому середньовіччі, тому вбрання героїв мало бути відповідним – якісь старовинні сюртуки, капелюхи…
Команда художника з костюмів ходила по всіляких барахолках, секондах, базарчиках – де лише можна було знайти ці старовинні тканини, рюшики, мережива. А для того, щоб пошити нашому Мольфару Васі Бендасу справжній старовинний сюртучок, їм довелося купити п’ять метрів тканини Шанель – і виварити її! – розповів Андрієнко.
Штани, до речі, Мольфару пошили зі справжнього персидського килимка, йому цей стиль близький, бо Базіка вважається зятем султана, але, чи це правда, – дізнаєтеся вже в кіно. А от про костюми я у пана Кравця все ж порозпитувала.
- Вітаю, Костянтине, режисер розповів цікавеньку історію, що для деяких костюмів ви не просто брали дорогу тканину Шанель, а ще й знущалися з неї – виварювали. Було таке?
- (сміється) Ну, було. Розумієте, щоб досягти того ефекту, якого ми прагнули, так треба було зробити. Тут важлива ступінь пропрацювання, тому що з самого початку режисером і продюсерами було озвучено, що ми робимо справжнє кіно. А справжнє кіно робиться детально, ретельно, довго – і складними способами.
- Я помітила тонку роботу! У Мольфара Базіки сорочка бісером вишита? Я ж не помиляюся?
- Ви правильно розгледіли, у Базіки справді все вишите. Взагалі, всі вбрання героїв зроблені з нуля, ми не використали жодного готового костюму. Нами було пошите геть усе – і сумки, й взуття, і капелюхи.
- Навіть так? І зі шкірою працювали?
- Звичайно, – і шили, й вишивали, й клепали. У нас трудиться досить велика група: окремо – ті, що займаються взуттям і шкірою, бо це специфічна робота, окремо – ті, хто робить головні убори, а безпосередньо пошиттям костюмів займаються 3 кравчині, закрійник, фахівець із фактур, і, власне, я з асистентом Дмитром Люшнею.
- Скільки всього костюмів плануєте пошити? Це ж кожному актору потрібно, напевно?
- Звичайно! Ми повинні одягнути не лише героїв, а й масовку, яка потрапляє у кадр. Думаю, це може бути 150-200 людей.
- Що брали за основу дизайну, чим надихалися?
- Ми ж знімаємо фантазійний світ, тому це – чиста фантазія – що подобалося, те й робили. Але все ж використали багато наших національних мотивів, бо це ж українська казка, яка тут відбувається і тут знімається.
В Україні величезна кількість хороших спеціалістів, які вже готові вийти на професійний рівень, відповідний європейському чи американському. Але для цього потрібно створити прецедент, а прецеденти створюються серйозною великою роботою, з різними копіткими нюансами, складнощами і ретельною підготовкою. От ми цим і займаємося.
Художник додав, що у їхніх планах – проведення в дні прем’єри виставки костюмів усіх героїв, щоб глядачі змогли оцінити якість кожної деталі. Оскільки у сучасному кіно далеко не завжди костюмам приділяють необхідну увагу і доводять їх до такого рівня, хоча це – необхідно.
Зрозуміло, що це лише 10 хвилин матеріалу і попереду в творчої команди фільму ще величезна робота, але вони справді захоплюються нею, тому, я переконана, захоплять і нас.
Насамперед «Легенди Чарівнолісся» – це дитячий фільм, а до дітей треба ставитися чесно і показувати їм якість у всіх проявах – будь то людські відносини, акторська гра чи досконалий костюм.
Любов Базів, Київ
Фото надані пресслужбою та Геннадія Мінченка