Кіносічень: Гітлер як уявний друг, шепотіння і крики Станіслава і тихий герой нашого часу

Чим січень порадує любителів кіно

У перший місяць року на українських кіноекранах адаптації американської класики та українського інтелектуального бестселера зустрічаються з доволі несподіваними відображеннями буднів Третього Рейху і окопної правди російсько-української війни і одним з найкращих вітчизняних фільмів останнього часу.

З 1 січня

Кафе бажань / La belle époque

Фільм Ніколя Бедоса вже відомий українським шанувальникам кіно під точною назвою «Прекрасна епоха» - він став відкриттям Десятого Одеського кінофестивалю. Про це оригінальне осмислення теми штучної реальності ми писали у наших щоденниках ОМКФ.

З 16 січня

Кролик Джоджо / Jojo Rabbit

Трагікомедія новозеландського кінематографіста Тайка Вайтіті відразу набула репутації одного з найбільш незвичних кінозвернень до епохи Третього рейху. Фільм розповідає про 10-річного хлопчика, який страждає від відсутності батька, що зник безвісти десь на Італійському фронті, і спортивних невдач у тренувальному таборі гітлерюгенду, який черпає розраду в настановах і похвалі уявного друга, Адольфа Гітлера. Однак герой вступає в конфлікт зі своїм наставником, коли виявляє у своєму будинку єврейську дівчину, яку переховує його мати.

Фільм Вайтіті, поставлений за романом його співвітчизниці Крістіни Люненс, отримав визнання як критиків, так і глядачів (першою з майже двадцяти його нагород став приз глядацьких симпатій на МКФ у Торонто). Особливого схвалення удостоївся оригінальний підхід до теми «роману виховання» і акторський склад (дебютант Роман Гріффін Дейвіс, який виконав головну роль, Скарлетт Йоганссон, яка зіграла його мати, Сем Роквелл в ролі начальника табору гітлерюгенду і сам Вайтіті, який втілив Гітлера).

Мої думки тихі

Дебютна стрічка Антоніо Лукіча стала однією з головних подій українського кінороку. Її прем'єра відбулася в рамках кінофестивалю у Карлових Варах, на якому фільм отримав спеціальний приз журі програми «East of the West». В Україні його вперше показали в рамках ОМКФ, де він отримав Гран-прі національного конкурсу та приз міжнародної Федерації преси ФІПРЕССІ, а Ірма Вітовська, яка виконала в ньому головну жіночу роль, отримала нагороду як найкраща актриса. Пізніше українські кінокритики також відзначили своєю нагородою «Кіно-коло» і фільм (за кращий дебют), і Вітовську. Черговою нагородою фільму став диплом журі конкурсу «Молодість на марші» на мінському «Лістападі». Безумовно, робота Лукіча чекає на увагу членів Української кіноакадемії під час вручення «Золотий дзиґи». Про фільм ми писали у щоденниках ОМКФ.

Віддана

У незмінному поєднанні надії і скепсису - яким, втім, передує поява кожної екранізації відомого літературного твору, - частка скепсису щодо фільму Христини Сиволап, мабуть, істотно вище. Його першоджерело, роман Софії Андрухович «Фелікс Австрія», вважається одним з головних досягнень сучасної української літератури - мабуть, у поціновувачів інтелектуальної прози перевершити цю книгу за популярністю серед романів останнього десятиліття може тільки «Ворошиловград» Сергія Жадана. Як ми пам'ятаємо, здійснена Ярославом Лодигіним кіноадаптація мало кого порадувала, оскільки її кінематографічні якості не витримують порівняння з літературними багатством книги.

Як і Лодигін, Христина Сиволап, що відома фестивальній публіці короткометражною комедією «Давай не сьогодні», є дебютантом у повному метрі. Хай там як, слідом за першоджерелом фільм розповідає про складні взаємини подружжя Сколиків, доньки поважного медика і скульптора надгробних пам'ятників, і їхньої служниці і компаньйонки, від імені якої і ведеться оповідь. Як повідомляється, творці фільму чимало уваги приділили і відтворенню образу ще одного головного героя книги, Станіслава 1900-го року, в якому розгортаються події.

З 30 січня

Маленькі жінки / Little Women

Опублікований рівно 150 років тому роман американки Луїзи Мей Олкотт був покликаний, за задумом авторки і видавців, стати настільки ж повчальною, як і цікавою книгою для дівчаток. Однак розповідь про чотирьох юних сестер, які підтримують один одну у своїй тузі за батьком, який воює під прапором сіверян за звільнення чорношкірих, які переживають любовні захоплення, мають великі надії і стикаються з першими розчаруваннями, мала гучний успіх, що не визнає обмежень віку і статі. Наповнений новаторськими для свого часу ідеями статевого рівноправ'я, рівності взагалі усіх людей перед Богом незалежно від статі, кольору шкіри і соціального походження, цей твір згодом нерідко висміювали за зайве моралізування і старомодність і часом оголошували застарілим і забутим. Тим часом про його неминущу популярність свідчать як нові видання книги, так і нові екранізації.

Серед кіноадаптацій найвідомішою є третя (перша звукова), яку зняв класик Джордж Кьюкор за участю Кетрін Гепберн у 1933-му, і шоста, поставлена у 1994-му році австралійкою Джуліан Армстронг з Вайноною Райдер. Треба мати чималий творчий запал, щоб зважитися представити власну версію такої улюбленої читачами книги, враховуючи те, що багатьох з них цілком задовольняє одна з існуючих. Це завдання взяла на себе Грета Гервіг, доволі популярна серед шанувальників американського незалежного кіно актриса, яка два роки тому дуже успішно дебютувала в режисурі фільмом «Леді Берд» - як і «Маленьких жінок», його можна віднести до жанру «роману дорослішання». Роль головної героїні виконала Сірша Ронан, яка зіграла і в «Леді Берд».

Наші котики

Нечисленні ігрові фільми, присвячені подіям в зоні АТО, раніше не виходили за жанрові межі драм і бойовиків. Володимир Тихий («Ангел смерті», «Зелена кофта», «Брама»), відомий своєю жанровою відвагою, вдався до доволі сміливої спроби гумористичного осмислення військових дій. Його фільм розповідає про будні декількох добробатовців, представників різних професій і соціальних верств - інженера, футбольного тренера, продавця і актора. Якщо спочатку їх накривала нудьга окопного затишшя, то згодом герої переживають низку неймовірних пригод, коли ввірену їм ділянку обирають для здійснення прориву начальники військ російських окупантів і сепаратистських бойовиків.

Тоді як деяким з наших співвітчизників, як випливає з реакції у соціальних мережах, ідея комедії про війну на сході України видалася чи не блюзнірською, її творці зазначають, що в основі багатьох з майже неправдоподібних ситуацій лежать справжні історії бійців, і нагадують про терапевтичні функції гумору.

Олександр Гусєв. Київ