Збудувати хату в “Рокаші”

Лідери відомих закарпатських гуртів під час карантину власноруч будують дім

Укрінформ побував у гостях у Віктора та Ірини Янцо — відомих музикантів, лідерів закарпатських гуртів “Рокаш” та “Анця”. Під час карантину, позаяк музикантам нема змоги концертувати і вивільнилося багато часу, свої сили й час Віктор та Ірина вкладають у будинок, який зводять самотужки. Замість того, аби наймати майстрів і просто керувати процесом, Віктор вручну робить усю столярку в будинку, а Ірина, що має освіту дизайнера, підпорядковує усе під модний нині стиль “лофт”.

ПОВЕРНУЛИСЯ СЮДИ РІК ТОМУ, В ХАТІ РІС ПЛЮЩ І ДИКИЙ ВИНОГРАД

Віктор та Ірина зустрічають нас біля входу до будівлі. Розташований їхній дім у селі під Мукачевом, тут дуже гарно, поряд річка, гори, вкриті лісом... Одразу кажу господарям, що місцина — надзвичайна, особливо, в пору золотої осені, коли букові ліси на Закарпатті грають кольорами жовтогарячої гами.

- Цю хату колись будував мій батько, вона довго стояла тут, ми взялися її перебудовувати у 2007 році — Віктор тоді розібрав будівлю до фундаменту, домурував стіни, зробив перекриття та новий дах відповідно до концепції, яку ми придумали. Тоді у нас якраз народилася старша донька, але ми мали де жити, і тому будинок довго стояв, руки до нього ніяк не доходили. Ми повернулися сюди рік тому — тут усередині ріс плющ і дикий виноград, було повно сміття та навіть пташині гнізда, – пригадує Ірина.

- Ми обрали стиль “лофт” (для таких інтер'єрів характерні відкриті простори, величезні вікна, високі стелі, відкриті балки і труби, необроблені цегляні стіни і бетон — ред.) — це зараз модно. Почалося все зі стіни, вона зустрічає всякого, хто входить у будинок, і всі, ну, більшість наших гостей, питають: а чому не заштукатурена? Справа в тому, що вона спеціально так залишена, і люди не вірять, що на одну цю стіну пішло два місяці роботи! Ми просили майстрів на початку, щоб для неї робили рівну кладку, а потім я самотужки вже шліфував, кожну цеглину.

- Нічого собі! Тримаєте в голові кількість цеглин, які “погладили” на цій стіні?

- Ні, але відповім вам так: тут два місяці роботи ціною 100 доларів за квадратний метр, це моя найбільша гордість у хаті! – каже Віктор Янцо.

У ХАТІ НЕМАЄ ЖОДНОГО ГОСТРОГО КУТА

- До речі, у нас в хаті немає жодного гострого кута, і стелі, й стіни на стиках заокруглені, – додає Ірина.

- То щоб не було куди дітей ставити! – жартує Віктор.

Зараз Віктор Янцо займається тим, що стелить підлогу в кімнатах. З дощок. Робота довга й кропітка: кожну дошку треба зарізати під кутом 45 градусів, і тоді складати, як шматочки пазла.

Недавно музикант закінчив роботу над балками, Віктор сам шліфував і фарбував їх.

- Не шкодуєте свого часу, адже можна найняти майстра, а самому писати музику, кліпи знімати, в студії працювати...

- Ні, бо це теж мистецтво: ти береш звичайну дошку і годинами, вкладаючи силу та думки, шліфуєш її й робиш з неї мистецький виріб. Це, до речі, дуже корисно — зміна праці добре провітрює мізки, особливо зараз, коли на них тисне карантин. Бо музикантам, які в карантин не мають змоги концертувати, дуже важко.

А крім усього, любов до столярки — це у мене генетичне. Мій дідо був знатний столяр, він сам робив меблі, тому для мене це абсолютно природно, я себе відчуваю у своїй стихії, – каже музикант.

- Вони, до речі, його дідо з Віктором, дуже схожі зовні, – додає Ірина.

РЕМОНТ У НАС ІДЕ ПІД ГАСЛОМ: ДЕШЕВО І КРУТО!

- Двері в хаті ми до речі теж робимо самі, це була моя ідея, яку Віктор підтримав не одразу. Вони складені із дощок, якими стелять підлогу. Ми їх зробили такими тому, що не змогли знайти саме таких у магазині. Такий напівсільський, напівурбаністичний стіл. Спереду розкладка, як на сараях, ковані елементи. Воно все виглядає не так, як у людей, але ми вирішили, що хай у нашій хаті все буде так, як подобається саме нам. І просто пощастило, що в нас із Віктором збігаються смаки, – каже Ірина Янцо.

- Так, ремонт у нас йде під гаслом: дешево і круто. От із плиткою вийшло дуже цікаво, вона тут постелена такою мозаїкою, усі, хто заходять, відзначають вдале поєднання кольорів. Це залишки різних колекцій, зібраних нами на складах у магазинах. Насправді, ця плитка дуже дорога, це керамограніт, але ми брали залишки за копійки — буквально по 50 гривень за квадратний метр. Так, довелося трохи поїздити і пошукати, але, зрештою, вийшло дуже круто. Ну і такого нема ні в кого, – говорить лідер гурту “Рокаш”.

З МАЙСТРАМИ РОЗПРОЩАЛИСЯ НА ПОЧАТКУ ПАНДЕМІЇ

Ірина говорить, що до початку карантину в будинку працювала бригада майстрів.

- Але коли почалася пандемія, ми всім подякували і попрощалися — до кращих часів. Не хотіли зайвих контактів в цей час, всяке буває, – пояснює співачка. – Та й коли робиш усе сам, ремонт стає чимось таким інтимним, тут кожен куточок знає доторк наших рук, сюди вкладено стільки емоцій та думок, що стіни буквально просякнуті нашою енергетикою, – каже Ірина.

Особливо в кімнатах для творчості, яких у будинку дві. Одну з них Віктор Янцо зробив для доньок і дружини, які займаються живописом, ще одна — кімната для музикування.

- У будинку дві такі кімнати, одна з них — це художня студія для дівчат (у Янців малює Ірина та старша донька — ред.) з величезним вікном-вітриною. Тут багато світла, гарний вид на гору з лісом. Ну і я завжди мріяв, аби в мене був удома рояль, тому спеціально зробив кімнату зі стінами півколом, під кутом 45 градусів, щоб туди його помістити. Тут я буду створювати музику, – каже музикант.

ПОСТАВИЛИ ГРУБКУ ВІДОМОГО ЛИВАРНИКА, ЯКИЙ ЖИВ У ЦЬОМУ СЕЛІ

Цікаво, що в своєму будинку музиканти зуміли не тільки втілити свої смаки в інтер'єрі, а й поєднати історію із сучасністю.

- У залі у нас стоятиме чавунна грубка роботи відомого кольчинського майстра-ливарника Шосела — він жив і працював у цьому селі Кольчино (Мукачівщина). У селі йому поставили меморіальну дошку. Він виливав частини для грубок на місцевому ливарному заводі, і та, яка стоятиме в нас, то його твір. Це справжній витвір мистецтва! – розповідає Віктор Янцо.

- Радитеся з кимось щодо дизайну, якихось технічних рішень?

- Ні, я за професією дизайнер, до музики займалася меблями, працювала з інтер'єрами. Тож досвіду достатньо. А обрали такий стиль, бо він справжній. У лофті — тільки гра текстур і матеріалів. Усе правдиве! Якщо дерево — то дерево, якщо пластикові вікна — то звичайні білі пластикові вікна. Це пластик, хороший матеріал, міцний, вологостійкий. Навіщо когось дурити, ставлячи ламіновані вікна? Хочеш дерев'яні — роби дерев'яні, а не “під дерево”. Ми от дотримуємося таких принципів. Те ж саме підлога — у нас вона дерев'яна, а не ламінат під дерево, – пояснює Ірина Янцо.

ЮТУБ ЗАБЛОКУВАВ НАМ КЛІП ЧЕРЕЗ “ЕЛЕМЕНТИ КОРОНАВІРУСНОЇ ТЕМАТИКИ”

Насамкінець запитую у музикантів, як їхнє творче життя під час карантину.

- Ну, карантин - не карантин, а музикант повинен працювати. Хоча концертів нема, треба займатися студійною роботою. Коли багато концертів, часу на це, як правило, не вистачає, а от зараз його вдосталь, – каже Віктор Янцо. – Ми зараз сконцентрувалися на студійній роботі, для “Рокаша” випустили три треки, зараз записуємо четвертий, для “Анці” випустили два треки, також для “Рокаша” зняли два кліпи, одна робота уже є в мережі, другу монтуємо, називається вона “Божа весна”. Одна з пісень, яку написали для “Анці”, називається “Ябко”, зараз якраз сезон яблук у розпалі — то незабаром зніматимемо кліп.

- До пандемії у нас було 12 років концертної діяльності, один концерт на два тижні, в середньому, 50 концертів за рік. А зараз за півроку зіграли всього лише один корпоратив. Ці концерти давали можливість інвестувати в гурти, тому поки що тримаємося на ентузіазмі. Звісно, ми розуміємо, що так склалося, але ситуація для музикантів зараз важка, – зазначає Ірина.

- Але потрібно триматися, – додає Віктор. – Спостерігаємо, до речі, таку тенденцію, що кількість переглядів у YouTube також падає.

- Виходить: нема живого спілкування на концертах — нема й переглядів?

- Так, це взаємозалежні речі. А ще мали такий собі казус під час карантину: відзняли кліп для “Рокашу”, де Ірина була в масці ляльки-мотанки. Ми хотіли дати рекламу кліпу в YouTube, але її заблокувати. Нам прислали пояснення, що у нашому відео “присутні такі предмети, як маски, санітайзери та дещо інше на короновірусну тематику”. Отак-от, зараз це відео показати фанам не можемо.

А щодо живого спілкування, то це був лише один концерт. Інші всі зривалися, бо міста, де мали виступати, потрапляли в помаранчеву чи червону зони, організатори просто телефонували і відмовляли. Ніхто ж не візьме на себе відповідальності.

Тому я себе почуваю зараз, як 12 років тому, – наголошує Віктор Янцо, – коли “Рокаш” лише починав концертну діяльність, – концертів нема, працюєш на промо. Тому зараз і працюємо на промо, аби підтримувати рівень впізнаваності. Іншого виходу поки що немає.

Тетяна Когутич, Ужгород
Фото Сергія Гудака, Укрінформ