Без кордонів і «пашпортів»

Цей вірш, прочитаний за «залізною завісою»,  вразив мою дитячу уяву – як поклик відкритого світу

Ґуґл нагадав про 100-ліття Джанні Родарі – одного з перших авторів, якого я, дошколятком (коли читаєш іще "про що", а не "хто написав"), упізнавала на ім’я й шукала прицільно – "Подорож Блакитної Стріли", "Планета новорічних ялинок", "Казки по телефону"...

А цей вірш, прочитаний 196... року за "залізною завісою", коли поставити в одному рядку Київ з Римом міг хіба який "бандєровєц нєдобітий")), вразив мою дитячу уяву – як поклик відкритого світу, як обіцянка далеких подорожей, що чекають на мене, коли я виросту...

(Це вже потім, вирісши, дізнаєшся, що Джанні Родарі в СРСР перекладали, бо він був комуніст і працював в газеті "Уніта", – а в 1970-ті італійська компартія стала "неправильною", т.зв. "єврокомуністичною", а переклад на українську і взагалі після 1972 р. став політично небажаним заняттям, бо зачєм же, коли є російські переклади, тож тиражі нам урізали в десятки разів, і навіть Павличко мусив залишити "Всесвіт", після кількох "чисток" складу редакції й кількарічних "викликів на ковьор" у ЦК після кожного номера, – і відповідно наступні покоління українських дітей уже тільки мосфільмівського "Чіпполіно" й знали, який там "місяць над Києвом", ще й у версії "опального" Кочура...)

А віршик, одначе, збувся, дядько Родарі не обманув: я бачила, як сяє місяць на різних широтах, і щойно оце тепер усвідомила, що через яких сорок років, мабуть, якраз на цей віршик і відповідала в "New York, NY":

Місяць з’являється нагло, мов терорист, –
Не з того боку, і не за тим закрутом...

Бо вся культура – це не що, як діалог. Хор, перекличка, перегукування: без кордонів і "пашпортів".

Оксана Забужко
FB

МІСЯЦЬ НАД КИЄВОМ

Чи місяць над Києвом
Сяє так само
Чудово,
Як сяє над Римом,
А може, й ясніше стократ?
Чи місяць над Києвом —
Місяць той самий,
Що сяє над Римом,
Чи, може, не він там,
А тільки
Місяців брат?
А місяць, розсердившись,
Хмариться, —
От ще питання! —
Й відказує так:
«Я всюди той самий,
Бо я ж таки місяць,
А не якийсь там
Нічний ковпак!
Я всюди буваю,
Скрізь блиск розсіваю,
Проміння усім розкидаю —
Перу, й Парагваю,
І Кубі, й Китаю,
Я в Польщі й Панамі,
В Канаді й В’єтнамі,
Мій кожен промінчик
Несе свій пломінчик,
Куди тільки сам захотів,
Промінню й кордони
Не перепони —
Обходиться без пашпортів».

Джанні Родарі "Місяць над Києвом",
переклад Григорія Кочура.