Тамара Малярчук, заступник директора - головний зберігач фондів ЦДАМЛМ України, керівник грантового проєкту
Архіви стають ближчими, уже стартувала робота «Електронного читального залу»
- Тамаро Миколаївно, розкажіть, будь ласка, про суть та завдання грантового проєкту ЦДАМЛМ України.
- Суть проєкту, який реалізовувався командою фахівців Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України впродовж червня-жовтня 2021 р. під гаслом «Архів-музей розширює горизонти», полягає у створенні та запуску єдиного комплексного програмного продукту «Комплексна система інформатизації Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України», що доступний дистанційно та цілодобово в мережі Інтернет у будь-якій точці планети, та складається з окремих модулів. Він цілком забезпечить потреби дослідників у пошуку необхідної архівної інформації, оскільки міститиме сотні тисяч цифрових копій архівних документів, весь необхідний науково-довідковий апарат (оцифровані описи усіх фондів Архіву-музею, з можливістю морфологічного пошуку (за ключовими словами), базу даних «Архівні фонди ЦДАМЛМ України», путівники, переліки фондів та інші пошукові засоби. Окремим модулем програмного продукту є електронний (віртуальний) читальний зал.
Успішна реалізація проєкту дозволить вирішити низку важливих для Архіву-музею і для наших користувачів завдань:
1). Забезпечення дистанційного доступу до науково-довідкового апарату та цифрових копій архівних документів. Автоматизація архівної справи та механізмів доступу дослідників до документів.
2). Виготовлення 100 тис. цифрових копій архівних документів.
3). Розробка комплексного програмного продукту «Комплексна система інформатизації ЦДАМЛМ України».
4). Запуск модуля презентації контенту – вебсайту з довідковим апаратом і скан-копіями документів, який доступний за посиланням.
5). Запуск модуля «Електронний читальний зал».
Цей проєкт є надзвичайно важливим для української архівної системи й є однією з «перших ластівок» на шляху до кінцевої мети – створення єдиного вікна дистанційного доступу до документів Національного архівного фонду України.
- Незабаром спливає строк реалізації проєкту. Які основні його результати?
- Після 5 місяців напруженої роботи нашої команди з реалізації проєкту мені приємно констатувати, що основні його завдання нами вже виконані. Зокрема, створено та здійснено пілотний запуск програмного продукту «Комплексна система інформатизації Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України», який активно наповнюється цифровими копіями документів та науково-довідковим апаратом.
Було виготовлено 100 тис. копій архівних документів. Всього у рамках грантового проєкту було повністю оцифровано 48 особових фондів із 1430-ти фондів, що зберігаються в ЦДАМЛМ України, з яких 20 фондів письменників, 9 – художників, 4 – театральних діячів, 4 – архітекторів та істориків архітектури, 4 – музичних діячів, 4 – громадських і державних діячів та 3 – фонди літературознавців. Особові фонди, більшість з яких складають фонди письменників – це головна особливість та найбільший скарб Архіву-музею.
Уже запущено в пілотному режимі модуль «Електронний читальний зал», через який безпосередньо реалізовується дистанційний доступ користувачів до документів і науково-довідкового апарату.
Також варто відзначити, що впродовж останніх 5 місяців нами проведена активна інформаційна кампанія з висвітлення суті, завдань, перебігу та результатів реалізації грантового проєкту у ході організованих ЦДАМЛМ України 3 онлайн-конференцій зі студентами, лідерами думок та науковцями, та у ЗМІ (публікації у соцмережах, на сторінці «КСІ» у мережі Фейсбук, фахових наукових виданнях, газетах і журналах культурно-мистецького профілю (журналі «Архіви України», «Літературна Україна», «Культура і життя»), на вебсайті Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ», на інформаційних ресурсах Державної архівної Служби України та українських архівів тощо). Спеціалісти, що займаються інформаційним супроводом проєкту, готують публікації про хід реалізації проєкту та його результати, а також цікаві презентаційні відеоролики для розміщення на сторінках ЦДАМЛМ України у Фейсбук, Інстаграм, в Ютуб, Телеграм, на офіційному вебсайті установи. У мережі Фейсбук нами була створена спеціальна сторінка «Проєкт Комплексна система інформатизації Архіву-музею», де розміщуються всі найсвіжіші новини про реалізацію проєкту.
Результати реалізації проєкту були презентовані 20 жовтня 2021 р. на підсумковій прес-конференції в Укрінформі, що пройшла за участі керівництва Державної архівної служби України та 30-ти представників провідних архівних, науково-дослідних та освітніх установ країни.
- Розкажіть детальніше про оцифровані особові фонди та найцінніші документи з них. Які критерії їх відбору до оцифрування вами застосовувалися?
- Аналізуючи наявні у нас 1430 фондів та складаючи перелік для першочергового оцифрування, ми керувалися чотирма критеріями:
1). Ці фонди мали не підпадати під дію Законів України «Про авторське право і суміжні права» та «Про персональні дані», тобто мало пройти як мінімум 70 років від смерті фондоутворювачів та 75 років від дня створення документів.
2). Найбільш цінні фонди: ми маємо якомога швидше оцифрувати та забезпечити дистанційний доступ до документів таких корифеїв як Тарас Шевченко, Іван Франко, Марко Кропивницький та ін.
3). Фонди, найбільш затребувані у читальному залі (з метою уникнення псування рукописів, неминучого під час активного використання багатьма дослідниками). До прикладу можна навести фонд Віктора Петрова №243, який майже повністю складається з невеличких рукописних записок науковця та наразі досліджується у читальному залі одночасно 6-ма дослідниками;
4). Крихкі документи та рукописи зі згасаючим текстом, які потребують першочергового оцифрування для максимального збереження їх інформації.
Зокрема, у рамках проєкту було оцифровано особовий фонд №15 письменника, мовознавця, етнографа Бориса Грінченка (1863–1910), який налічує 80 справ (177 документів). Науковець відомий як засновник Української радикальної партії (1904), ініціатор створення Київського товариства «Просвіта» (1906), де очолював видавничу комісію, та укладач першого словника української мови (1909). Найцінніші з оцифрованих документів – оригінали фотографій XIX - поч. ХХ ст.; протокол першого загального зібрання Київського товариства «Просвіта» під його головуванням (1906); 100 листів митця до родичів і колег; етнографічні записи та старовинні документи, зібрані ним для своїх праць – щоденники 1832-1893 рр., копії універсалів гетьманів та указів Катерини ІІ; дільчий реєстр маєтку Ніжинського полкового осавула 1761 р., оригінали продажних листів козаків Чернігівської губернії на ліс і землю від 1697, 1730, 1736 рр.; боргові документи Львівського віцепалатинату 1735 р.; виписки з церковних книг, судових справ і указів; записи етнографічного характеру про Чернігівську губернію тощо.
Оцифровано й фонд №72 поета Валер’яна Поліщука (1897–1937), що містить 78 справ (190 док.). Він відомий як засновник літературної групи «Авангард» (1925), що описувала технічні здобутки модерної цивілізації, та жанру неримованих віршів Верлібр. У фонді зберігаються рукописи його творів (поеми «Великий Хам» (1921), роману «Григорій Сковорода» (1929), а також збірок віршів, листування з дружиною Оленою Конухес, рідними та друзями; матеріали до біографії; індивідуальні фото за 1917-1934 рр., а також групові фото 1920-х рр. з О. Досвітнім, П. Тичиною і фото архітектурних пам’яток з поїздок до Середньої Азії (1930–1933). Значну цінність для дослідників становлять документи про реабілітацію письменника за 1956-1962 рр.
Для дослідників української літератури 1920-1930-х рр. також буде цікавим великий за обсягом фонд №144 письменника, драматурга, перекладача Івана Дніпровского (1895–1934), що містить 374 справи (понад 1200 док. на 13300 арк.). Основний масив документів складають підготовчі матеріали та рукописи творів – романів «Зіновій Кремінь» (1924), повістей, п’єс («Яблуневий полон» (1926)), драм, оповідань, нарисів, новел, віршів. Також у фонді відклалися 6 записних книжок із творчими та щоденниковими записами за 1926-1934 рр. (наприклад, про загибель М. Хвильового) та про події Першої світової війни за 1916-1917 рр.; рецензії; сотні листів 1920-х років від колег-літераторів (М. Драй-Хмари, М. Куліша, І. Микитенка та ін.). У фонді також відклалися індивідуальні й групові світлини Івана Дніпровського з письменниками М. Хвильовим, П. Тичиною, Ю. Яновським та М. Кулішем.
Гордістю ЦДАМЛМ України є особовий фонд №506 Тараса Шевченка (1814-1861), що містить 82 справи (184 док.). У ньому зберігаються твори митця, ксерокопії й списки десятків його листів, статті про нього і матеріали до його біографії. Зокрема, представлені рукописи віршів поета, рукописні списки зошитів з його поезіями за 1845-1957 рр. («І мертвим і живим…», «Заповіт», «Кавказ», «Чигирин» та ін.), списки «Кобзаря» 1840 і 1861 рр. та окремих творів (наприклад, поеми «Гайдамаки» (1841), вірша «Садок вишневий коло хати…» (1847) та ін.).
Безперечно, найціннішою частиною фонду є 5 рукописів Тараса Шевченка, включені до Реєстру унікальних документів Національного архівного фонду України, – оригінали віршів «Думка» («Нащо мені чорні брови…») (1838 р.), «Бандуристе! Орле сизий…» (1840 р.), «Миколі Івановичу Костомарову» (1847 р.), «Сон» («На панщині пшеницю жала…») (1859 р.) та рукопис його листа 1858 р. до театрального актора Михайла Щепкіна (1788–1863).
Особливістю цих безцінних автографів є те, що вони мають власну цікаву історію. Наприклад, вірш «Сон» уперше був надрукований з присвятою Марку Вовчку у журналі «Русская беседа» (1859, №3). Твір був написаний Тарасом Шевченком одразу після прибуття до Петербурга із заслання 13 липня 1858 р. Всього збереглося 5 автографів вірша: в «Щоденнику», на звороті подарованого військовому інженеру-архітектору Ф. Черненку офорта «Свята родина», в «Більшій книжці» та у листі до М. Максимовича від 22 листопада 1858 р. У ЦДАМЛМ України зберігається один з них – чистовий автограф на окремому аркуші з підписом «Тарас Шевченко. 8 февраля 1859 р.», котрий вважається останнім автографом вірша. Вірш написано на пожовклому папері рукою самого Тараса Шевченка зі збереженням орфографії та пунктуації української мови того часу, коли вона була заборонена царським урядом у сфері художньої літератури, освіти, науки. Загальновідомий канонічний автограф від 13 липня 1858 р. відрізняється рядком «Пішла в снопи, пошкандибала» (у редакції автографа ЦДАМЛМ України – «Пішла, пошкандибала»). Втім, варто підкреслити, що всі автографи поета мали деякі відмінності.
Оцифровано й фонд №507 іншого корифея української літератури Івана Франка (1856–1916). У фонді всього одна справа – маловідомий автограф з публіцистики письменника – рукопис статті 1915 р. «Земельная собственность в Галиции», віднайдений невстановленою особою у 1944 р. Текст рукопису цікавий тим, що почерк автора віддзеркалює його важкий фізичний стан в період перекладу статті 1887 р. з польської мови. Для почерку характерні прямі літери без ознак скоропису. Річ у тім, що Іван Франко писав після тяжкої хвороби паралізованою рукою, за рік до смерті.
Оцифровано й фонди багатьох інших письменників: Григорія Косинки (№798 – 109 спр.), Олеся Досвітнього (№815 – 43 спр.), Василя Блакитного (№871 – 12 спр.), Бориса Коваленка (№877 – 19 спр.); Сергія Пилипенка (№897 – 11 спр.), Марка Черемшини (№942 – 1 спр.); Михайла Драй-Хмари (№1139 – 2 спр.) та Євгена Плужника (№1145 – 11 спр.).
Серед них багато фондів представників Розстріляного відродження, які містять документи 1900-1930-х рр. – рукописи творів, листи, фото, а також документи про їх переслідування владою (протоколи допитів, ордери на арешт, рішення суду, довідки про страту) та про посмертну реабілітацію.
Також були оцифровані фонди 3 літературознавців:
Оцифрування великого та популярного серед дослідників фонду №243 етнографа, літературознавця, культуролога Віктора Петрова (1894–1969) стало справжнім подарунком для науковців. У фонді зберігається 242 справи (1300 док. на 22,5 тис. арк.) за 1837–1967 рр. Їхня специфіка в тому, що це великі справи з сотень рукописних записок дрібним почерком. Серед них матеріали, зібрані Петровим для написання праць. Здебільшого про П. Куліша, Г. Сковороду, М. Костомарова, М. Зерова та інших. Цікавими є біографічні документи та листування Петрова з науковцями та листи до дружини Софії Зерової. Левову частку фонду складають творчі документи, з яких багато ненадрукованих (наприклад, критичні праці про творчість Гоббса, Гуго Гроція), праці про виникнення і розвиток міфів, повір’їв та казок різних народів світу.
Оцифровано й фонд №271 іншого знаменитого літературознавця Миколи Плевако (1890-1941), що містить 373 справи. Він відомий кожному досліднику літератури, оскільки у ньому зберігаються рукописи літературознавчих статей Плевака і біографії чи списки автобіографій усіх українських поетів і прозаїків кінця ХІХ - поч. ХХ ст., копії їхніх поезій та бібліографічні покажчики видань. Часто буває так, що документи про того чи іншого маловідомого письменника вдається знайти тільки в цьому фонді. У невеликій кількості представлені матеріали до біографії фондоутворювача та образотворчі матеріали (фото письменників-сучасників та корифеїв української літератури та театру ХІХ ст. – М. Заньковецької, М. Коцюбинського та інших).
Також оцифровано фонд №54 літературознавця і мовознавця Миколи Калиновича (1888-1949), що містить справи за 1904-1948 рр.
Відскановані фонди 4 театральних діячів та оперних співаків: фундатора українського професійного театру, драматурга і актора Марка Кропивницького (№41) (113 спр., 300 док.), оперних співаків Івана Алчевського (№131 – 94 спр., 1864 док.), Віри Гужової (№130) та Сергія Дурдуківського (№1031).
Приємною новиною для шанувальників українського образотворчого мистецтва стало оцифрування особових фондів 9 художників:
По-перше, фонду №96 корифея українського живопису і графіки Фотія Красицького (1873-1944), що містить 142 спр. Серед них – 10 альбомів з навчальними рисунками графічним олівцем за 1888-1901 рр.; автопортрети і портрети Т. Шевченка, М. Вовчка, М. Коцюбинського, Лесі Українки та ін. письменників; альбоми з малюнками; оригінали пейзажів, виконаних пензлем та олією («Дубовий гай», «Околиця села», «Після Водохрещення» (1896)), начерки, етюди, ескізи картин та декорацій («Різдвяна ніч»), репродукції та фото картин інших художників. У фонді також зберігаються цінні рукописи – автобіографічні записки, нотатки, учбові посібники («Основы грамоты изоискусства»), листування з родичами і установами, матеріали службової діяльності Фотія Красицького. Один з найцінніших документів фонду – ікона «Святий Зосима», написана темперою по дереву у кінці ХІХ ст. Миколою Мурашком і яка належала Фотію Красицькому. На ній зображений Святий Зосима – покровитель пасічників і подорожуючих.
Цікавим є фонд №309 першої жінки-художниці Буковини, поетеси Августи Кохановської (1868-1927) (140 спр., 545 док.). Основний масив документів складають портрети 1880-1890-х рр. (погрудні зображення буковинських дівчат, постатей хлопців тощо), жанрові малюнки та краєвиди 1880-х р. Більшість графічних творів мають начерковий або етюдний характер з різним ступенем завершеності. Увагу дослідників також привертають збірки віршованих творів та чернеток поезій Августи Кохановської.
Важливим для дослідників Поділля є фонд №993 графіка, представника Розстріляного відродження Іполита Зборовського (1875-1934), що налічує 100 справ за 1892-1918 рр. Він також відомий як талановитий краєзнавець, музейний діяч, дослідник і збирач пам’яток Поділля, засновник краєзнавчих музеїв у Бершаді й Тульчині, а також співорганізатор першої в Україні кредитно-споживчої спілки. Основну частину фонду складає листування Іполита Зборовського з Фотієм Красицьким, рідними, громадськими діячами Поділля (всього 330 рукописів листів). Також у фонді представлені документи до біографії митця, візитки, документи його родичів та листи Міністерства народної освіти з подяками за надіслані предмети давнини на виставки.
Фонд №1278 представника Розстріляного відродження, художника-«бойчукіста» та педагога Івана Падалки (1894-1937), що включає 18 справ за 1916-1900 рр. Найцікавіші з документів фонду – портрет брата митця І.К. Падалки 1916 р., рукопис автобіографії Івана Падалки 1924 р., документи про його посмертну реабілітацію 1958 р., 15 фотографій 1923–1935 рр.
Фонд №227 родини Язєвих (родичів Миколи Мурашка (1844-1909)), що складається з 18 справ за 1890-1972 рр., цінний тим, що містить документи цього видатного живописця – шарж «Торс Мурашка» (1890 р.), пейзажі кінця ХІХ ст. «Річка», «Ставок»; блокнот 1893 р. з олівцевими пейзажними начерками та записами творчого характеру, 9 листів М. Мурашка дочці Олені Язєвій та її чоловіку Володимиру Язєву, більше сотні листів художника Миколи Прахова до Олени Язєвої за 1955–1957 рр. та фотографії Миколи Мурашка 1890, 1905 і 1908 рр.
Оцифровані фонди популяризатора народного мистецтва В’ячеслава Розвадовського (№632) та славетного київського художника-авангардиста, засновника супрематизму і кубофутуризму, автора «Чорного квадрата» (1913) Казимира Малевича (№1277 – 4 спр.). Невеликий за обсягом фонд Малевича включає 4 справи за 1839-1980 рр. – статті Д.О. Горбачова про його творчість, фото художника з дружиною (1935 р.) та 3 фото його родичів 1839, 1867, 1902 рр.
Для дослідників музики пропонуємо ознайомитися з документами фондів 4 музичних діячів: фондом композитора, диригента, засновника першого жіночого колективу театралізованого співу «Жінхоранс» Василя Верховинця (№110), композиторів Миколи Тутковського (№129), Сергія Дрімцова (№1155) та Тимофія Безуглого (№1255).
Популярними серед істориків є фонди 4 державних, політичних і громадських діячів: Миколи Василенка (№542), Івана Лизанівського (№1310) та Михайла Полоза (№1336). Фонд Миколи Василенка є одним з найбільших – 346 спр. (4510 док.). Містить листи, творчі матеріали, спогади, фото, матеріали дружини Наталії Полонської-Василенко. Особливо цінним джерелом інформації для дослідників є її листування з видатним сходознавцем, академіком Агатангелом Кримським (26 листів) за 1936-1940 рр. – період, коли вона була його друкаркою та довіреною особою.
На додаток до згаданих фондів до модуля презентації контенту в майбутньому також будуть додані копії десятків тисяч документів з фондів, які були оцифровані раніше зусиллями працівників ЦДАМЛМ України.
- Що таке «Електронний читальний зал» та яким чином він полегшить роботу дослідників?
- Модуль «Електронний читальний зал» – це одна з найважливіших складових програмного продукту «Комплексна система інформатизації Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України». Саме через цей віртуальний читальний зал дослідники зможуть отримувати дистанційний доступ до науково-довідкового апарату та архівних документів.
Доступ буде реалізовано через особисті кабінети користувача, які будуть створюватися на прохання дослідників після їхньої реєстрації. Увівши логін та пароль і зайшовши до кабінету, користувач зможе переглядати цифрові копії документів та описи фондів, користуватися різноманітними пошуковими й науково-довідковими сервісами, дистанційно робити замовлення на видавання неоцифрованих справ до читального залу, подавати замовлення на копіювання документів та відслідковувати статус виконання своїх замовлень (дату видачі справ і їх повернення до сховища, причину відмови у видачі тощо).
Зараз «Електронний читальний зал» уже запущений та працюватиме у жовтні-листопаді 2021 р. у пілотному режимі. На порталі вже створено 35 особистих кабінетів користувача, які будуть тестуватися дослідниками різного віку й статі, які були ознайомлені з суттю і завданнями проєкту та функціями модуля, і погодилися взяти участь у його тестуванні. Після завершення пілотного режиму програмний продукт буде покращено відповідно до відгуків і зауважень користувачів і працівників ЦДАМЛМ України та введено в експлуатацію для широкого загалу. Висловлюємо вдячність усім, хто зголосився допомогти нам протестувати програму: для нас дуже важливий ваш фідбек!
- Наостанок поясніть, які перспективи цього проєкту після завершення грантової програми?
- Розвиток проєкту після завершення реалізації грантової програми не зупиниться. До нього буде додаватися новий контент – цифрові копії нових оцифрованих документів, записи до баз даних та додаватися нові сервіси для користувачів.
Наразі комплексна система інформатизації перебуває на стадії пілотного запуску. Ми наповнюємо її контентом, тестуємо, як функціонують окремі її модулі, збираємо відгуки користувачів та вдосконалюємо її.
Маємо надію на те, що в майбутньому створений і накопичений Архівом-музеєм електронний контент стане складовою єдиної бази даних, що міститиме цифрові копії документів та науково-довідковий апарат усіх архівів України, єдине вікно дистанційного доступу до документів Національного архівного фонду, а також буде інтегрована в загальносвітову систему інформатизації архівів.
Запрошуємо всіх дослідників і шанувальників української літератури переглянути документи з оцифрованих особових фондів та скористатися всіма іншими можливостями нашого нового інформаційного продукту на вебпорталі ЦДАМЛМ України.
Ігор Резнік, кандидат історичних наук
Фото Анастасії Чумаковської
Публікація інтерв’ю здійснюється за підтримки Українського культурного фонду.
Позиція Українського культурного фонду може не збігатися з думкою авторів.