Пехак. Ілюзії, впізнавані з першого погляду

 Сільвестре Сантьяго наближає мистецтво до тих, хто ніколи не переступав поріг музею

Як би сказати зрозуміліше, із чим ми матимемо справу?

Мальовані оптичні химери іспанського стріт-артового художника Пехака (Pejac; див. тут), виконані у жанрі trompe-l’œil (“оманливе око”, “ілюзорна видимість”), збуджують уяву на рівному місці, створюючи вражаючі до реалістичного картини вікон, дверей та інших звичних предметів. Без якихось видимих причин; безпідставно. І в цьому м’яка сила новітнього образотворчого мистецтва. Утім, сподіваюся, ви пам’ятаєте:

– Головне правило реальності – не заплутатись у своїх ілюзіях.

Одначе, то традиція давня, давня як світ. Власне, ця традиція і є світ. Бо як стверджує індуїстська космогонія, навколишню реальність створює богиня ілюзій Майя (Mâyâ; “чарівна сила”, “хитрість”, “омана”), або: Маха-Деві (Велика Мари) – у своєму химерному танці вона грайливо вимахує ледь прозорою довгою дупатта (шарфом), чим надає певної форми усім мінливим матеріальним предметам.

Нема танцю дружини Шиви – нема світу.

Ясна річ, не все так безнадійно.

Якщо ми власною рукою, звісно, не поставимо жахливу риску. “Лінія” (“Línea”).

***

Одразу відокремимо котлети від мух: вуличне мистецтво (стріт-арт) давно не вміщується у поняття “графіті”. Хоча, якщо перше і друге зроблено незаконно, це – вандалізм. За внутрішнім змістом сучасне вуличне мистецтво значно більше, ніж нічне розпилювання спрею з балончика або матьоники у під’їзді. Стріт-арт може надихати, вражати, спонукати до роздумів.

Ви помітили, що я вже почав індивідуальну екскурсію у ваші власні думки?

Але спочатку – про нашого героя, який своїм мінімалістичним стилем прагне надихати на вирішення глобальних проблем. Майбутній стріт-арт-художник Сільвестре Сантьяго (Silvestre Santiago), більш відомий як Пехак, народився у 1977 р. в іспанському містечку Сантандер, автономна спільнота Кантабрія.

Місце, де ми з’являємося на світ, і є наша точка ввімкнення у реальність. Кантабрія - це не лише 284 км заповітного узбережжя, на якому розташувалися 90 первозданних пляжів. Тут безліч унікальних за красою гірських територій. По щирості скажу, пляж Лангре (Рибамонтан-аль-Мар) хоча б раз у житті слід побачити: 800 метрів узбережжя, вкритого золотим піском в оточенні надзвичайної краси скель; є течії та хвилі, тому для любителів серфінгу тут справді рай.

***

Але на розваги Сільвестре Сантьяго часу не мав. По закінченні школи він вивчав образотворче мистецтво у кастільському містечку Саламанка, а потім у Барселоні. У 2001 р. молодий іспанець вирушив до Італії, де в “Accademia di Belle Arti di Milano” здобув вищу художню освіту. Нащо?

– Ну, розумієте… Живопис, все це: полотно, кольори, запах фарби – то як наркотик.

Перші кроки у бік стріт-арту Сільвестре Сантьяго зробив у столиці Ломбардії, коли геть розчарувався у ставленні академічних викладачів до сучасного мистецтва. Як протидію елітарним цінностям, іспанець вирішив створювати мистецтво для всіх. Відтоді, використовуючи жанр trompe-l’œil, Сантьяго працював на вулицях Мілана, намагаючись наблизити мистецтво до тих, хто ніколи не переступав поріг музею. Так він і став Пехаком.

Подивіться, хто на кого полює – китобій чи кит?

***

Цей гостроокий Дон-Кіхот епохи цифрового мистецтва малювати вміє – академічна освіта як-не-як. Але в основному користується він чорним кольором, аби накидати силуети фігурам та обриси тіням. Тільки щоб розгорнути ідею або поглибити метафору, Пехак використовує вкраплення кольорів. Економно, але ефектно.

Арт-критики зазначають, що за сюжетами творчість Сільвестре Сантьяго розбудовується наче багатоквартирний будинок – почав він із загадкових малюнків мініатюрних вікон, пережив період великих композицій на відкритому повітрі, а нині дійшов до імпровізацій на теми класичних шедеврів, витриманих у манері оригіналу.

– Живопис – те ремесло, в якому я повсякчас вдосконалююся. Це схоже на подорож: ти не знаєш, чи дістанешся до місця призначення, чи вистачить пального, але повертатися назад ні за які скарби світу не хочеться.

З року в рік Пехак доводить: він - справді майстерний художник, чиї роботи завжди чутливі до соціальних тем та актуальних проблем: як-от міцний мир на планеті чи глобальне потепління. Його особливо цінують за неймовірне вміння мовою живопису сформулювати вражаюче повідомлення та органічно вписати власний стріт-артовий твір у навколишнє середовище. Ось, будь ласка, приклад. “Влада” (“The Boss”). До морозу по спині…

Інший приклад… Зверніть увагу на найвідомішу роботу іспанця – “Картина світу” (2011), світу, що збігає у каналізаційний стік. Автор вписує міське середовище у твір, аби створити складний художній образ, залишений у бетонних джунглях.

Інтерв’ю він дає зрідка, висловлюється метафорично:

– У мистецтві мені хочеться говорити м’яким голосом, стиха.

– Чому?

– Коли людина стиха говорить, інші підходять ближче, щоб почути.

***

Цей іспанець – доволі самобутній представник нової високоосвіченої та фахово підготовленої генерації малярів ХХІ століття. У винахідливих роботах Пехака часто використовуються мінімалістичні та ілюзорні техніки, але досягаються фантастичні результати. Це як, знаєте, повісити риторичне запитання і уважно стежити за виразом обличчя співрозмовника…

Під час подорожі до Стамбула у 2014 р. він намалював три різні твори, засновані на оптичних ілюзіях, - просто на стінах старовинного району Ускюдар (Üsküdar) в азійській частині міста. Локацію Пехак вибрав свідомо: тут колись знаходився військовий міський форпост, а ще Ускюдар - найближча до Мекки священна земля, де збираються тисячі прочан, щоб вирушити у паломництво (ісламський хадж).

А тепер у цьому контексті уявіть, яке враження у 2014 р. на місцеве населення справили три мурали епохи сингулярності, яким автор дав назви “Замок” (“Lock”), “Плакат” (“Poster”) і “Віконниці” (“Shutters”). Такими, думаю, у наш час і мають стати спроби дати волю фантазії та продемонструвати ілюзію свободи, бо обидві мають на меті встановити зв’язок із середини людини у середину проблеми.

Що ним рухає?

– Реакція глядачів. Вона змушує мене продовжувати. Доросле життя – це чиста інерція, яку повсякчас стишують погані новини або матеріальні потреби. І якщо в моїх силах примусити людей замислитися, усе навколишнє має сенс. В іншому разі – це чиста ілюзія.

***

Ремесло маляра він ґрунтовно опанував в Іспанії та Італії. Без такого бекґраунду Пехак не зміг би створювати неймовірні репліки або, якщо хочете, рімейки класичних шедеврів Ежена Делакруа (Eugène Delacroix), Жоржа Сера (Georges-Pierre Seurat), навіть “Дев’ятий вал” Куцусіки Хокусая (Kutsushika Hokusai). Або: художньо цитувати “Крик” Едварда Мунка (Edvard Munch), Рене Магрітта (René Magritte), Лучо Фонтана (Lucio Fontana) та Альберто Джакометто (Alberto Giacometto).

До великих він ставиться шанобливо і звертається виключно тоді, коли з’являються по-справжньому оригінальні думки. Мабуть, найуспішнішим травесті-проектом Сільвестре Сантьяго є переспів знаменитого полотна французького імпресіоніста Клода Моне (Oscar-Claude Monet). У чутливій манері Пехак відтворив “Схід сонця” (1872) на… іржавому корпусі покинутого корабля на кантабрійському узбережжі. Залежно від припливу частина картини ховається під водою, дозволяючи самому океану відкривати чи приховувати твір. Геніально? Тоді дивимося:

Перша персональна виставка іспанського стріт-арт-художника під назвою “Oximoron” (оксиморон – художній прийом, що полягає у поєднанні протилежних за змістом, контрастних понять, які разом складають нове уявлення) у квітні-травні 2010 р. тривала у “Galeria Benito Esteban” в його рідній Саламанці.

– Те, що люди врешті-решт побачили на папері, полотні, стіні чи у формі завершеної скульптури, – це кінець довгої-предовгої подорожі, яка починається всередині нас. Коли я починаю рисувати чи малювати - це кінець, а не початок процесу. Перш ніж це сталося, я вже перепробував безліч ідей і зробив купу малюнків.

***

Творча уява авторитети має. У 2015 р. Сільвестре Сантьяго брав участь у найбільшому в Європі святі нового мистецтва “NuArt Festival”, організованому в Ставангері, нафтовій столиці Норвегія, де роботою “Дрифт” (“Drift”) він шанобливо прочитував “Крик” художника Едварда Мунка.

Ні, комфортного мистецького життя у заможних європейських країнах також він не шукав. Цей стріт-артовий майстер не сходить до трюїзмів, мовляв, “світ котиться до біса” (“the world is going down the drain”); то невідкладна справа диванних радикалів. Завжди Пехак кидається у вир подій. Наприклад, того ж 2015 року він малював гостро соціальні роботи в Гонконзі та Токіо, а потім працював в Аммані, Йорданія, де у таборі біженців Аль-Хусн, який місцеві називають “Мученик Азмі”, створював нові силуетні фрески, просто… зіскрібаючи вицвілу штукатурку зі старих стін.

Крок за кроком він сходив вище й вище у розумінні навколишньої дійсності. Від першої персональної експозиції минуло шість років, і в столичному залі “Londonewcastle Project Space” 22–31 липня 2016 р. Пехак відкрив власну виставку - “Law Оf Тhe Weekest” (“Закон уїкенду”; гра слів, асоціація із технічним терміном “Law Of The Weakest”, “Закон найслабшого”) у Великій Британії. Представлялися 35 робіт екологічної тематики. З нагоди відкриття виставки автор намалював серію провокаційних арт-інсталяцій, таких як “Не озирайся, гніваючись” (“Don’t Look Back Іn Anger”), виконану безпосередньо на… капоті чорного “Jaguar”, як репліка на тему “Зоряної ночі над Роною” (1888) Вінсента Ван Гога, у такий спосіб… відтворивши власне ставлення до “Brexit”. Слухаємо з перших вуст:

Чи є місце імпровізації задля створення ілюзії?

– Імпровізація – це коли одна частина вашого мозку бореться із попереднім ідеальним планом. На початок проєкту я завжди маю те, що вважаю ідеальним планом, але інколи озивається внутрішній голос, який хоче усе змінити, аби просто подивитися, що з того вийде.

***

Поєднуючи інтелігентну меланхолію із тонкою іронією, Пехак створює візуальну поезію, до химерних зразків якої мало хто залишається байдужим. 30 вересня-1 жовтня 2017 р. Сільвестре Сантьяго влаштовував арт-перформанс “Ліс” (“A Forest”). Діялося це у будівлі “Squero di San Trovaso”, одній з найстаріших і найвідоміших у Венеції верфей, де й досі гондоли виготовляють традиційним способом - вручну.

Дводенне неймовірне арт-шоу представило цикл творів “Ланцюг спокути” (“Redemption Series”; перегук із однойменним еротичним спортивним телесеріалом, у якому бійці без правил знаходять романтичний порятунок в обіймах коханих жінок). Граючи з текстурою пресованих дерев’яних панелей, Пехак створив візуальні делікатеси. Серед тем, яких автор торкнувся у серії, – гострі соціальні та екологічні проблеми: зміна клімату, посуха, вирубка лісів, відчуження людини.

В інтерв’ю митець трохи підняв запону над творчим задумом:

– Краса пресованої деревини ніби приховує зарозумілість людини у її стосунках з природою. Ці панно віють естетичною теплотою, але водночас свідчать про спустошеність, що робить твори довельми суперечливими і відсилає до мого способу розуміння мистецтва. Висловити себе на тисячах маленьких трісочок схоже на “татуювання” на здертій корі дерев. Кожен малюнок із серії “Ланцюг спокути” – це спокута перед Натурою. Будь-яка інша тема з мого боку була б чванькуватістю.

Коли розумієш увесь сюрреалізм життя, яким бринить творчість Пехака, зникає сенс когось засуджувати або волати про нагальність проблеми, а просто просиш інших, просиш разом шукати спосіб, як пом’якшити оте безумство. Він давно зрозумів:

– Мистецтво – це не спосіб втекти від світових катаклізмів, а дієвий засіб, як можна з ними скомунікувати.

А далі? А далі – не лише твоя проблема.

***

Творча уява обмежень не знає.

20-24 червня 2018 р. на паризькій баржі, перетвореній на арт-галерею і пришвартованій на Сені поруч із собором Паризької Богоматері (Notre Dame de Paris), – Пехак влаштував нову благодійну виставку. Під назвою “Waterline” (“Ватерлінія”) експонувалася серія з 30 студійних малюнків на папері. То були оригінальні роботи, створені переважно вугільчиком або олівцем.

У ніч відкриття автор виготовив обмежений тираж – 80 примірників – відомого авторського твору “Ліс” (олівець, папір, 75 см × 105 см).

Ніякого мистецтва заради мистецтва!

Усі відбитки через інтернет-лотерею були виставлені на аукціон, а зібрані кошти переказані французькій екологічній неурядовій організації “GoodPlanet Foundation”.

Чому його так захопили проблеми екології?

– Вважаю, що ми – фатальні гості на планеті: замість того, щоб сумлінно платити за оренду за надане нам житло, щодня ми загарбуємо все більше і більше.

***

Саме здатність цього маляра працювати з різними матеріалами, техніками, форматами та стилями дозволяє на високому рівні вирішувати складні художні теми. Тут діє давня амбівалентність: чим вправніший художник, тим самобутніша його манера. Не дивно, що стріт-арт-твори Сільвестре Сантьяго можна несподівано здибати на відкритому повітрі по цілій Європі: в Сантандері, Парижі, Лондоні, Мілані, Ставангері. Як, до речі, й у Гонконзі, Японії, Йорданії, Туреччині та США.

І скрізь його ілюзії, впізнавані з першого погляду.

Сільвестре Сантьяго - не художник у жанрі графіті. Він – традиційний маляр з тими самими вміннями та посланнями, що й давні майстри, шедеври яких експонуються у пафосних музеях. Експозиційні зали для Пехака – мегаполіси і невеличкі містечка світу. Вміючи академічно малювати, принаймні – копіювати знані полотна, цей іспанець давно міг би знайти собі постійне місце у найкращих арт-галереях планети.

Але цим він, схоже, не переймається, подібний спосіб життя не для нього. Хочеться бути невгамовним Пехаком і нести мистецтво всім перехожим, незалежно від раси, статі, статків і статусу. Бо мистецтво – це перш за все те, чим творцю слід щедро ділитися зі світом, а не дбати про винагороду – моральну чи матеріальну.

***

– А в чому сила, брате?

– А сила – в ілюзії.

Три мурали – “Strength: Social Distancing, Overcoming, Carres” (“Сила: Соціальна дистанція, Подолання, Квадрати”). Університетська лікарня Маркіза де Вальдесилья, Сантандер, Іспанія. 2020 р.

Олександр Рудяченко.

Використані джерела:

https://theinspirationgrid.com/optical-illusions-street-art-by-pejac/

https://www.streetartbio.com/artists/pejac-biography/

https://www.thisiscolossal.com/2018/05/waterline-pejac-new-drawings/

https://www.pejac.es/about

https://streetartnews.net/2016/07/dont-look-back-in-anger-by-pejac-in-london.html

https://www.graffitistreet.com/street-artist-pejac-new-installation-downside-up-london-2016/

https://www.yatzer.com/pejac

https://www.juxtapoz.com/news/street-art/pejac-venice-popup-show/

https://www.atlasobscura.com/places/squero-di-san-trovaso

https://www.brooklynstreetart.com/2016/04/26/pejac-mothers-and-children-in-jordan/

https://streetartunitedstates.com/land-adrift-a-thought-provoking-sea-installation-by-pejac/

https://elpais.com/cultura/2020-09-30/el-aplauso-de-arte-del-banksy-espanol-para-los-sanitarios-de-santander.html

https://www.widewalls.ch/magazine

https://www.boredpanda.com/poetic-street-art-european-cities-pejac/?utm_source=search.yahoo&utm_medium=referral&utm_campaign=organic

https://artscapy.com/page/view-post?id=107

https://www.tomorrowsworldtoday.com/2019/01/25/january-25-pejac-the-street-artist-for-everyone/

https://www.thisiscolossal.com/2018/04/tre