Женя Гершман, американська художниця

Художниця з українським корінням Женя Гершман написала портрет Володимира Зеленського, який хоче продати, а гроші передати на допомогу Україні. Женина робота «Перше обличчя війни», портрет пораненої вчительки Олени Курило з Чугуєва, фото якої опублікували світові ЗМІ, було продано на аукціоні HeritageAuctions за 100 тисяч доларів. Усі кошти від продажу пішли на допомогу Україні. Художниця живе та працює в Лос-Анджелесі. Вона народилася в Москві, а її дідусь, відомий радянський поет Михайло Матусовський, родом із Луганська.

ВСЕ В МЕНІ ПОВСТАЄ ПРОТИ ЦІЄЇ ВІЙНИ

- Женю, ви назвали вашу картину «Перше обличчя війни». Що вас спонукало написати портрет постраждалої під час бомбардування, пораненої вчительки з Харківщини? Ваше українське коріння?

- Багато причин... Якби навіть я не мала жодного українського коріння, я би все одно це зробила. Мені здається, кожна порядна людина має зараз підтримати Україну, боротися за відновлення миру та перемогу вашої країни. Це місія будь-якої чесної людини – неважливо, звідки вона і яке в неї коріння. А в моїй ситуації – тим більше, адже моя родина з України.

Прадідусь, Лев Мойсейович, був першим фотографом Луганська. Там він був найзнаменитішою людиною... Коли дідусь, його син, який також був дуже відомий (Михайло Матусовський – автор пісні «Підмосковні вечори»), приїжджав до Луганська, про нього казали: «О, це письменник, син самого Лева Мойсейовича!»

- Фотографія та живопис – споріднені види мистецтва, мабуть, вам щось передалося?..

- Фотографія дуже важлива для процесу творення моїх портретів. Вона закарбовує момент, який я можу вивчати та інтерпретувати.

- А ви бували у Луганську?

- Не довелося. Ми збиралися поїхати, коли там створили музей Михайла Матусовського,  якому моя сім’я віддала всі документи та архіви. Але так і не встигли поїхати до окупації 2014 року.

Ще тоді в музей потрапили бомби та осколки, але дивним чином жоден архів, жоден експонат не постраждав. Зараз навіть не знаю, що там відбувається. Сподіваюся, хоч щось збереглося.

Я впевнена, якби мій дідусь був живий, то він би, звісно, підтримував би Україну. Він був дуже чесною і сміливою людиною. Тому я відчуваю, що представляю всю мою родину, все моє коріння, і все в мені повстає проти цієї війни.

24 ЛЮТОГО МИ СВЯТКУВАЛИ ДЕНЬ МОГО НАРОДЖЕННЯ

- Що ви робили в перший день війни?

- 24 лютого ми святкували день мого народження. І раптом – новини по телевізору про війну… Цього дня я стала іншою людиною і зрозуміла, що маю якось допомогти.

- Як вам прийшла ідея написати портрет Президента України?

- Я побачила в інтернеті фотографію Зеленського під час його поїздки до Бучі. Спочатку навіть не впізнала його, просто побачила обличчя, на якому читалася трагедія, жах, він настільки змінився, став іншою людиною... Я зрозуміла, що маю написати його портрет саме таким.

Тло на картині – як бомба, що розривається, чорні та білі мазки. Нема ні крові, ні вбитих – ми все відчуваємо через емоції Зеленського.

Я виставила портрет в Інстаграмі, і за два тижні його переглянули близько 700 тисяч чоловік, причому половина – з росії. Фотограф, який зробив оригінальний знімок, Рональд Шмідт, написав мені, що підтримує ідею продажу картини на аукціоні на допомогу Україні.

- Як довго ви працюєте над одним портретом?

- На одному диханні – буквально кілька годин.

- За освітою ви художниця?

- Так, магістр мистецтв. Закінчила художню школу в Лос-Анджелесі… А ще я мистецтвознавець, веду лекції Invisible Museum tours – віртуальні тури по музеях. Тисячі людей у всьому світі дивляться ці лекції.

- Вони платні?

- Ні, безкоштовні. Я хочу донести мистецтво до якомога більшої кількості людей.

- А ви підтримуєте зв’язок із Оленою Курило?

- Не те, що підтримую зв’язок, ми з нею спілкуємося щодня!

Війна нас зроднила.

- А де вона зараз?

- У Польщі…

Вона абсолютно дивовижна людина. Сказала, що зрозуміла, чому вижила, коли бомбили її будинок. Її місія – усе життя допомагати своїй країні – Україні.

– А ті гроші, сто тисяч, отримані на аукціоні за картину, – усі повністю пішли в Україну?

- Так. Навіть аукціон відмовився від своїх відсотків.

МЕНІ СОРОМНО ЗА ТЕ, ЩО Я НАРОДИЛАСЯ В РОСІЇ

- Як ви поставилися до цієї нібито мети Росії – «денацифікації» України?

- Я взагалі не розумію, що це означає. Просто абсурд, коли країна, у якій процвітає націоналізм та фашизм, намагається звинуватити в цьому інших.

Я за паспортом американка, але мені соромно за росію, у якій я народилася.

- Нещодавно весь світ облетів скандальний вислів російського міністра закордонних справ лаврова про євреїв та антисемітизм. Як ви сприйняли цю витівку?

- Це жахливо! Він розтоптав пам’ять мільйонів загиблих євреїв… Це висловлювання в найкращих традиціях геббельсівської пропаганди.

ЩОДО РОСІЇ МАЮ ВІДЧУТТЯ БЕЗНАДІЙНОСТІ

- Якби вам надали можливість виступити в російських ЗМІ, що б ви сказали росіянам?

- Усе, що я хотіла сказати, я вклала в портрет Зеленського: гордість за Президента, біль за Україну, презирство до її ворогів!

- А в Америці ви зустрічаєте прихильників путінського режиму?

- Дякувати Богові, не зустрічала. Усі, кого знаю, хочуть якось допомогти. У мене багато студентів, чоловік 40 – вони всі надсилають гроші та пишуть картини на підтримку України.

- З якого джерела ви черпаєте новини? Читаєте якихось блогерів, дивитеся телевізор чи сайти, яким довіряєте?

– Стежу за новинами щодня в різних достовірних джерелах. Але найважливішу інформацію я знаходжу на сайті мого близького друга, військового кореспондента Сергія Лойка. Він приїхав захищати Україну в 69 років та щоденне передає репортажі прямо з окопів. Щойно намалювала його портрет.

- Яким ви бачите майбутнє Росії?

- У мене відчуття безнадійності… На жаль, я не бачу жодного просвіту в найближчому майбутньому. Країна має пройти довгий шлях очищення та покаяння.

А особисто я бажаю, щоб скоріше збулася моя мрія: приїхати в мирний, звільнений Луганськ і покласти квіти до пам'ятника мого дідуся.

Володимир Ільченко, Нью-Йорк